Справа №: 398/556/18
провадження №: 2/398/1199/18
Іменем України
"17" травня 2018 р.
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
судді - Нероди Л.М.,
секретаря - Борозни Л.М.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» звернулося до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 17.01.2014 року відповідач отримав кредит у розмірі 500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач порушив умови кредитування та не виконував належним чином зобов'язання. Станом на 16.01.2018 рік ОСОБА_1 має заборгованість 27 802 грн. 15 коп.: заборгованість за кредитом - 476 грн. 41 коп.; заборгованість по відсоткам - 21 725 грн. 64 коп.; заборгованість за пенею та комісією - 3 800 грн. 00 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп.; штраф (процентна складова) - 1300 грн. 10 коп. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27 802 грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 грн. 00 коп.
Від представника позивача надійшла письмова заява, в якій він вказує, що підтримує позовні вимоги, просить їх задоволити, розглянути справу у їх відсутність, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі.
Згідно ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Між сторонами виникли договірні правовідносини, які регулюються умовами договору, нормами Цивільного кодексу України.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на такі докази: розрахунок заборгованості за договором №б/н від 17.01.2014 року станом на 16.01.2018 року; копія анкети-заяви позичальника від 17.01.2014 року; копія Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копія умов кредитування; копія відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; копія банківської ліцензії №22 від 05.10.2011 року; копія Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копія витягу із статуту ПАТ КБ «Приватбанк».
17.01.2014 року ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
Відповідач отримав кредит у розмірі 500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, відповідач не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов'язання.
При цьому з наданого розрахунку вбачається, що в період з 17.01.2014 року до 29.08.2014 року за користування кредитом позивач нараховував відсотки у розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, у період з 01.09.2014 року до 31.03.2015 року - 34,80% річних, у період з 01.04.2015 року до 16.01.2018 року - 43,20% річних.
Таким чином, вбачається неодноразове збільшення відсоткової ставки за кредитом.
Відповідно частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17 та від 30 листопада 2016 року у справі №6-82цс16.
Відповідно заяви від 17.01.2014 року, підписаної відповідачем, останній отримав кредит з відсотковою ставкою 30,00% у рік. За таких обставин суд виходить, із умов кредитування, які підписані відповідачем. Доказів про повідомлення відповідача про збільшення розміру відсоткової ставки та його письмову згоду на таке збільшення в односторонньому порядку, позивачем не надано.
Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
З урахуванням викладено, наданий позивачем розрахунок в частині розміру відсотків за користування кредитом, розрахованих за збільшеною в односторонньому порядку відсотковою ставкою, суперечить вимогам ЦК України та не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ розміру заборгованості відповідача за відсотками за користування кредитом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що розмір відсотків за користування кредитом становитиме: за період з 17.01.2014 року до 29.08.2014 року заборгованість за відсотками за відсотковою ставкою 30,00% річних становить 56 грн. 54 коп., за період з 01.09.2014 року до 31.03.2015 року становить 292 грн. 52 коп.
Кількість днів прострочки за період з 01.09.2014 року до 31.03.2015 року становить 212 днів.
За період з 01.09.2014 року до 31.03.2015 року заборгованість за відсотками по відсотковій ставці 30,00% річних складає 53 грн. 00 коп. (292,52 грн./100*30%= 87,90 грн. відсотків у рік, 87,90 грн./360*212= 53 грн. 00 коп.).
Згідно до того ж розрахунку сальдо поточної заборгованості за період з 01.04.2015 року до 16.01.2018 року становить 21 376 грн. 58 коп.
Кількість днів прострочки за період з 01.04.2015 року до 31.12.2017 року становить 993 днів.
За період з 01.04.2015 року до 16.01.2018 року заборгованість за відсотками по відсотковій ставці 30,00% річних складає 17 695 грн. 26 коп. (21 376,58 грн./100*30%= 6 413,10 грн. відсотків у рік, 6 413,10 грн./360*993= 17 695 грн. 26 коп.).
Всього заборгованість за відсотками за період з 17.01.2014 року до 16.01.2018 року складає 17 804 грн. 80 коп. (56 грн. 54 коп. + 53 грн. 00 коп. + 17 695 грн. 26 коп. = 17 804 грн. 80 коп).
Обов'язок відповідача виконувати належним чином умови укладеного договору у встановлений договором строк, також передбачено статтями 526, 527, 530, 1054 ЦК України.
Судом встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань, які вказані у договорі та станом на 16.01.2018 рік має заборгованість за кредитом у розмірі 476 грн. 41 коп., по процентам за користування кредитом у розмірі 17 804 грн. 80 коп. та штрафу (фіксована частина) та штрафу (процентна складова).
Умовами кредитного договору передбачено обов'язок відповідача сплатити штраф у розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову, тому при задоволенні позову частково з відповідача підлягає стягненню 5% від стягненої суми, що становить 914 грн. 06 коп. (476 грн. 41 коп. (тіло кредиту) + 17 804 грн. 80 коп. (відсотки за користування кредитом)=18 281 грн. 21 коп.).
За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором, відповідно до ст. 1056-1 ЦК України.
Стаття 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд не встановив належного виконання відповідачем щомісячних зобов'язань, тому сума непогашеної кредитної заборгованості підлягає стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові №6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України враховується судом.
Оскільки одночасне застосування пені та штрафів за одне й те саме порушення не допускається, тому суд вважає, що саме пеня не підлягає стягненню з відповідача. Щодо штрафу, то його розмір чітко встановлений договором, а тому його нарахування не викликає сумнівів у суду і він підлягає стягненню з відповідача.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.
Платіжне доручення від 09.02.2018 року підтверджує те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп., тому судовий збір підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 550, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 280, 282, 284, 352, 354 ЦПК України суд, -
Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість станом на 16.01.2018 рік у розмірі 19 695 (дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 27 коп.: заборгованість за кредитом - 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 41 коп.; заборгованість по процентам - 17 804 (сімнадцять тисяч вісімсот чотири) грн. 80 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.; штраф (процентна складова) - 914 (дев'ятсот чотирнадцять) грн. 06 коп.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.
СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА