Справа № 404/7921/17
Номер провадження 2-а/404/195/18
24 травня 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі:
головуючого судді - Павелко І.Л.
за участі секретаря - Бокатенко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії ,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом в якому просе визнати дії управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради по відмові у видачі будівельного паспорту забудови на земельну ділянку розміром 650 кв. м., кадастровий номер якої 3510100000:34:266:0023, що знаходиться в м. Кропивницькому вул. Макарова, 3 незаконними та протиправними.
Зобов'язати управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради видати їй ОСОБА_1 будівельний паспорт забудови на земельну ділянку розміро 650 кв. м., кадастровий номер якої 3510100000:34:266:0023, що знаходиться Кропивницькому вул. Макарова, 3. Стягнути з управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради на мою користь судові витрати. Зобов'язати управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради подати до Кіровського районного суду звіт про виконання постанови суду у продовж 10 днів з набрання законної сили.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав , надавши до суду відзив.
Заслухавши пояснення представника позивача. дослідивши матеріали справи суд находить позов який підлягає частковому задоволенню.
Встановлено, що ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 25 липня 2011року, посвідченого приватним нотаріусом-Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським, І.Д., зареєстрованого у реєстрі за № 967, набула у власність земельну ділянку розміром 650,00 кв. м., кадастровий номер якої 3510100000:34:266:0023, що знаходиться в м. Кіровограді по вулиці Макарова, 3 (Адмірала Макарова).
Вищезазначений договір купівлі - продажу укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 427409, виданий Управлінням земельних ресурсів у місті Кіровограді 27 серпня 2009 року, зареєстрований в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за № 010939001120.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 427409 цільове призначення цієї земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
При підписанні договору купівлі - продажу земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 передали позивачці наявну у них технічну документацію із землеустрою та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 427409, згідно даного державного акту цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення садівництва за вищевказаною адресою.
Зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме право приватної власності на земельну ділянку, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за кадастровим номером 3510100000:34:266:0023.
Згідно технічної документації із землеустрою, на підставі яких було здійснено передачу цієї земельної ділянки у власність, обмежень у її використанні згідно із цільовим призначенням не встановлювалось.
В технічній документації із землеустрою наявний висновок Управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин Кіровоградської міської ради, яким погоджено передачу земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення садівництва.
Позивачкою відповідно до законодавства України отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 452617 від 09.10.2012року за кадастровим номером 3510100000:34:266:0023 та здійсненно державну реєстрацію земельної ділянки , про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ - 3504912952017 від 11.10.2017року з зазначення дати державної реєстрації 15.10.2012року.
Реалізуючи своє право власника на забудову вказаної земельної ділянки, відповідно до її цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідно до наказу Мінрегіонбуду України № 9103 від 05.07.2011 року «Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта на будівництво» 08 листопада 2017 року вона звернулася з заявою до - управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради про надання будівельного паспорти на забудову належної мені на праві власності земельної ділянки. До заяви додані копії документів передбачені чинним законодавством України.
Листом від 14 листопада 2017 року № 6369 управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради повідомило, що цільове
призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування житлового
будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),відповідно до
плану зонування території м. Кіровограда, зазначена земельна ділянка частина
якої відноситься до зони земельні ділянки на території вулично-дорожньої
мережі, частина в зоні СТО , АЗС, автопарків, гаражів, автостоянок - ТР-3, на
яких не допускається розміщення житлових будинків. І
Зі змісту листа від 14 листопада 2017р року № 6369 управління
містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради
вбачається посилання на встановлені обставини, але не містить в собі
посилання на конкретне рішення, яке прийнято за заявою позивачки.
Відповідно до ст.ст. 316-319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист всіх суб'єктів права власності.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ст.1 Протоколу 1) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, й за змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини : основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення Цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі за № 6-92цс1 особу може бути позбавлена її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги мій інтересами суспільства та правами власника.
Таким чином, право володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю закріплено та захищено Конституцією України та національним і міжнародним законодавством в тому числі і на мок земельну ділянку за
кадастровим номером 3510100000:34:266:0023.
Статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободі гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг] існуючих прав і свобод.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільногс законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 ЦК України).
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правовю актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти, так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється-на юридичних осіб.
Так, в рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 р у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 56 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інші нормативно-правових актів) прямо зазначено, що надання законам зворотно дії в часі являється способом регулювання суспільних відносин. На підставі викладеного акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, тобто земельна ділянка, була виділена у власність із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку в 2009 році відповідно до Генерального плану м. Кіровограда, який затверджений рішенням міської ради 12.09.2000 року № 627 спірна земельна ділянка по вул. Макарова в м. Кіровограді віднесено до цільового призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, а План зонування території м. Кіровограда затверджувався лише у вересні 2013 року, тому включенні земельної ділянки позивача до санітарної зони за Планом зонування без зміни її цільового призначення не відповідало б вимогам законодавства.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органі місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією тазаконами України.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Відповідно до ст. 24,26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства та забудова територій здійснюється відповідно шляхом розміщення об'єктів будівництва.
Відповідно із ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація є основою для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації, а ст. 20 вказаного Закону передбачено, що регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Поділ земель на категорії за основним цільовим призначенням встановлені у ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, до яких в тому числі відносяться і землі житлової та громадської забудови, а також землі рекреаційного призначення.
У відповідності з ч. 1 ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи
іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади,
Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної
республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх
повноважень, а ч. З цієї статті визначено, що зміна цільового призначення
земельних ділянок приватної форми власності здійснюється за ініціативою
власників земельних ділянок.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Чинною містобудівною документацією на місцевому рівні є Генеральний план м. Кіровограда, затверджений рішенням Кіровоградської міської ради від 12.09.2000 р. №627.
У складі Генерального плану м. Кіровограда, який діє на момент виникнення спірних взаємовідносин план зонування міста Кіровограда не розроблявся.
Рішенням Кіровоградської міської ради від 17 вересня 2013 року № 2456 було затверджено містобудівну документацію «План зонування території міста Кіровограда». План зонування міста опублікований на офіційному веб-сайті Кіровоградської міської ради.
Як вбачається із змісту плану зонування, замовником якого є управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, розроблення плану зонування території, здійснюється на основі «Проекту внесення змін до генерального плану міста м. Кіровограда», містобудівного кадастру, з врахуванням матеріалів історико-містобудівного опорного плану охоронного зонування території центральної частини міста виконаного у складі «Проекту детального планування центральної частини міста Кіровограда».
План зонування території м. Кіровограда це містобудівна документація, якою встановлюється функціональне призначення, вимоги до забудови, ландшафтної організації та іншого використання території, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування. Проект внесення змін до генерального плану м. Кіровограда не затверджений.
Містобудівна документація «План зонування території міста Кіровограда» здійснений на основі Проекту внесення змін до генерального плану м. Кіровограда затверджений рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2014 року № 2456 з порушенням ст.17, 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до принципу законності визначеним ч. 4 ст. 9 Кодексу
адміністративного судочинства України, у разі невідповідності
нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Частиною 2 ст. 24 Закону також встановлені особливості регулювання; земельних відносин при здійснені містобудівної діяльності, а саме - зміна! функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права? власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального! призначення територій.
Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а ч. ч. 1,2 , 3 ст. 25 Закону прямо зазначено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації. Встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою -припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.
Рішенням № 7-рп Конституційний Суд України визначив, що з Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1 зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
В зв'язку з чим, для визначення цільового призначення земельної ділянки необхідно в першу чергу документацію із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Таким чином, цільове призначення земельних ділянок визначається документацією із землеустрою.
Відповідно до проекту землеустрою земельна ділянка, що знаходиться в м. Кропивницькому по вулиці Макарова відноситься до категорій земель цільового призначення - землі житлової та громадської забудови.
Відповідно до ч. 1,4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення та зводити на ній будівлі та споруди.
Згідно ст. 35 ЗК України земельні ділянки призначені для садівництва, можуть використовуватися також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
Порядок забудови територій визначається ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва, затвердження проектної документації на виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).
Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних І вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, який складається з текстових та графічних матеріалів.
Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Пунктом 2.1 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної
ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку,
будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05
липня 2011 року (далі Порядок), видача будівельного паспорта
здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури
безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через
Єдиний державний портал адміністративних послуг.
Будівельний паспорт надається Уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд- на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем
інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до і
застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового )
будинку) на забудову.
Згідно пункту 1.3. Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні; положення", ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".
На поставі викладеного та аналізуючи нормативно - правові акти та документацію із землеустрою мною використовується дана земельна ділянка за цільовим призначенням, яка була надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідно до документації із земле строю та відповідно до Генерального плану м. Кіровограда, який затверджешш рішенням міської ради від 12.09.2000 року № 627, а план зонування території міста Кіровограда затверджувався лише у вересні 2013 року.
Доводи відповідача про те що до повноважень суду не входить зобов'язання відповідача приймати будь яке рішення оскільки суд не має права перебирати на себе повноваження віднесенні до компетенції органів місцевого самоврядування, безпідставні оскільки суд прийшов до висновку про порушене право позивача як власника і саме таким чином суд вважає за правильне його відновити.
Крім того відповідач навів доводи про неможливість видачі будівельного паспорту але одночасно не оспорив рішення сесії міської ради та державний акт яким передано у власніть земельна ділянка і якою користується позивачка.
Що стосується вимог про зобов'язання управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради подати до Кіровського районного суду звіт про виконання постанови суду у продовж 10 днів з набрання законної сили суд вважає цю вимогу передчасною.
Судові витрати покласти на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 39, 60 ЦК України, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» ст.ст.74,75, 246,295,296 ЦПК України ,-
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії управління містобудування та архітектури
Кіровоградської міської ради по відмові у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорту забудови на земельну ділянку розміром 650 кв. м., кадастровий номер якої 3510100000:34:266:0023, що знаходиться в м. Кропивницькому вул. Макарова, 3 незаконними та протиправними.
Зобов'язати управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради видати ОСОБА_1 будівельний паспорт забудови на земельну ділянку розміро 650 кв. м., кадастровий номер якої 3510100000:34:266:0023, що знаходиться Кропивницькому вул. Макарова, 3.
В задоволенні позовних вимог про встановлення судового контролю - відмовити.
Стягнути з управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збур в розмірі 640 грн. на користь ОСОБА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду може подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк на оскарження обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення, яке буде складено 25.05.2018 року.
Суддя Кіровського І. Л. Павелко
районного суду
м.Кіровограда