Справа № 404/6499/17
Номер провадження 2-а/404/74/18
25 травня 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі : головуючого судді - Бершадської О.В.
за участі секретаря- Муравйової С.Ю.,
учасники справи:
позивач- Гузема О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій, рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, яким, після збільшення вимог, поданих 16 лютого 2018 року , просить:
-визнати протиправними дії і рішення Кропивницького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області №7967 від 10.10.2017 року та повністю скасувати рішення Кропивницького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області №7967 від 10.10.2017 (код ЄДРПОУ 40385148, вул. Соборна, 4, м. Кропивницький, 25006), про відмову йому у призначенні пенсії за вислугу 20 років згідно ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року №1789-ХІІ в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру” №2663-ІІІ від 12.07.2001, повідомлене листом від 10.10.2017 №7364/04-30;
-зобов'язати ОСОБА_2 об'єднане Управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області вчинити наступні дії: зарахувати йому до 20-річного стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, половину строку навчання у Національній юридичній академії України імені ОСОБА_3, тобто 2 роки 2 місяці 14 днів,
строк проходження військової підготовки на кафедрі військової підготовки Харківського державного технічного університету радіоелектроніки як строкової військової служби, тобто 3 роки 24 дні,
строк роботи в органах прокуратури, який починаючи з 29.12.2002 на час звернення до органу Пенсійного фонду України становить 14 років 9 місяців 7 днів;
-призначити йому пенсію за вислугу років відповідно ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року №1789-ХІІ в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру” №2663-ІІІ від 12.07.2001 та виплачувати пенсію з 04.10.2017, виходячи із розрахунку 88 (вісімдесят вісім) відсотків від суми місячного заробітку, а з 29.12.2017- виплачувати пенсію виходячи із розрахунку 90 (дев'яносто) відсотків від суми місячного заробітку, без обмеження розміру виплат;
-стягнути на його користь судовий збір в розмірі 1 280,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницького об”єднаного Управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області.
На обґрунтування заявлених вимог зазначив, що працює в органах прокуратури з 29.12.2002 року по 04.10.2017 (час звернення до Кропивницького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Кіровоградської області) та має стаж роботи на прокурорських та слідчих посадах 14 років 9 місяців 7 днів. 04.10.2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу 20 років згідно ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 (в редакції Закону України №2663-111 від 12.07.2001).
Однак, листом №7364/04-30 від 10.10.2017 року, на підставі рішення №7967 від 10.10.2017 року йому було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, так як його стаж роботи на спеціальних посадах, який дає право на зазначений вид пенсії становить 16 років 11 місяць 5 днів, а необхідно не менше 23 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців. Також відмову мотивовано тим, що з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України”Про прокуратуру” не призначаються.
Вважає , що такий висновок відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства, тому рішення є протиправним, таким, що суттєво, обмежує зміст та обсяг його пенсійних прав, зокрема, порушує встановлене законом право на призначення та отримання пенсії, яке бажав реалізувати, всупереч забороні на таке обмеження, встановленій ст. 22 Конституції України, в зв”язку з чим змушений звертатися до суду.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.10. 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій, рішення та зобов'язання вчинити певні дії відкрито скорочене провадження та встановлено відповідачу строк подання заперечення ( а.с. 113).
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.11.2017 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій, рішення та зобов'язання вчинити певні дії призначено , за клопотанням позивача, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні( а.с 132). В подальшому, розгляд справи відкладався за клопотанням позивача.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким, зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України викладений в новій редакції.
Пунктом 10 ч. 1 Перехідних положень Розділу VII КАС України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23.02.2018 року продовжено розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кропивницького об”єднаного Управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання протиправними дій, рішення та зобов'язання вчинити певні дії за правилами спрощеного провадження. Призначено судове засідання на 24 квітня 2018 року.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 квітня 2018 року по справі допущено заміну відповідача ОСОБА_2 об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області його правонаступником- Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ( а.с. 200).
В судовому засіданні позивач вимоги підтримав, просив їх задовольнити, пославшись на обставини, які викладені у позовній заяві, заяві про збільшення вимог та письмових поясненнях.
Відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, його представник в судовому засіданні вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити, подала відзив (заперечення) на позовну заяву ( а.с. 128-130, 170-172, 223-224).
Заслухавши виступи учасників справи , вивчивши матеріали , суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 04 жовтня 2017 року звернувся до Кропивницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, із заявою про призначення пенсії за вислугу 20 років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХП (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001) у розмірі 88 відсотків від суми заробітної плати, вказаної у довідці, виданої прокуратурою Кіровоградської області №18-294 вих.-17 від 04.10.2017 р.
Відповідач листом №7364/04-30 від 10.10.2017 повідомив позивача про те, що рішенням Комісії №7967 від 10.10.2017, йому відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, у зв'язку з тим, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії страховий стаж позивача становить 24 роки 10 місяців 10 днів, а спеціальний стаж, який зараховується для визначення права на пенсію складає 16 років 11 місяців 5 днів (половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі+ робота в органах прокуратури), тоді як для призначення такого виду пенсії цей стаж повинен становити 23 роки 6 місяців, а також зазначено що з 01.06.2015 р. пенсії в порядку та на умовах Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 не призначаються ( а.с. 21-23).
15 липня 2015 року набрав законної сили Закон України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до частини 1 статті 86 якого прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.
Вказана норма набрала законної сили після 1 червня 2015 року, станом на вказану дату не була діючою, а тому положення Закону № 213-VIII на неї не розповсюджуються, ця норма іншими законами не скасовувалась, її дія не зупинялась, у зв'язку з чим суд вважає, що з 15 липня 2015 року право прокурорів на пенсійне забезпечення за вислугу років законодавцем відновлено і прокурори з вказаної дати мають таке право за наявності на день звернення вислуги років, передбаченої статтею 86 Закону № 1697.
В той же час, згідно п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (набрав чинності з 15 липня 2015 року), визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, які не регулюють спірні питання.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що положення ч. 1 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали умови та порядок призначення пенсії працівникам прокуратури, на які посилається позивач, втратили чинність з дня набрання чинності Законом № 1697-VII, а саме, з 15 липня 2015 року.
Станом на 04 жовтня 2017 року ( момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років) діяли нові норми щодо призначення пенсії працівникам прокуратури, які визначені ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, якими передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
У відповідності до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, військова служба та половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Суд, погоджується з позицією позивача, що відповідачем безпідставно йому не було зараховано до 20-річного стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, половину строку навчання у Національній юридичній академії України імені ОСОБА_3, тобто 2 роки 2 місяці 14 днів, та строк проходження військової підготовки на кафедрі військової підготовки Харківського державного технічного університету радіоелектроніки як строкової військової служби, тобто 3 роки 24 дні,
З”ясовано, що відповідачем частково зараховано позивачу навчання у Національній юридичній академії України імені ОСОБА_3, а саме з 01.09.1998 року по 28.12.2002 року , тоді як згідно Витягу із наказу №142-С від 30.07.1998 року в.о.ректора, ОСОБА_1 згідно рішення приймальної комісії від 30.07.1998 року був зарахований студентом Інституту підготовки кадрів для органів прокуратури України та денних факультетів ( а.с. 41-42), де здобув вищу освіту за спеціальністю “Правознавство” та отримав диплом спеціаліста юриста, відтак строк навчання у вищому юридичному навчальному закладі становить 4 роки 4 місяці 28 днів, та зарахуванню до 20-річного стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, підлягає половина строку навчання , а саме 2 роки 2 місяці 14 днів.
Щодо зарахування позивачу до 20-річного стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, строку проходження військової підготовки на кафедрі військової підготовки Харківського державного технічного університету радіоелектроніки як строкової військової служби, 3 роки 24 дні, суд зазначає наступне.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Частиною 6 статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року за №2232-ХІІ, передбачено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;військова служба за контрактом осіб рядового складу;військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Тобто, після завершення повного курсу навчання на кафедрі військової підготовки, проходження військових зборів та здобуття вищої освіти студентам присвоюється військове звання „молодший лейтенант”. Фактично, студенти, які навчаються на кафедрі військової підготовки, отримують ще одну додаткову спеціальність, що в подальшому надасть їм можливість розширити коло місць працевлаштування (в т.ч. у силові структури України). Особам, які атестовані в офіцерський склад, термін навчання на кафедрі військової підготовки зараховується, як проходження строкової військової служби.
Так, згідно архівної довідки №27/19-2788 від 16.11.2016 року позивач , студент гр. АСОІУ-92-4 денної форми навчання Харківського інституту радіоелектроніки (нині Харківський національний університет радіоелектроніки, наказ Міністерства освіти і науки України №605 від 22.08.2001 р.; наказ №84 від 04.09.2001 р. по університету) дійсно був зарахований на військову підготовку на 1993/94 навчальний рік згідно з положенням про військову підготовку студентів вищих навчальних закладів по програмі офіцерів запасу, згідно з особистих заяв по результатах конкурсного відбору наказом №287-ст від 05.08.1993 р. (а.с. 37, 38).
При цьому, у військовому квитку позивача період навчання в Харківському державному технічному університеті радіоелектроніки зазначений у складі військового навчання: військова підготовка при інституті з 05.08.1993 Наказ №287-ст по 28.08.1996 року (а.с. 33-36), тому суд вважає, що зазначений період у відповідності до положень статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є проходженням військової служби та повинно бути зараховано позивачу 3 роки 24 дні , як строкова військова служба.
Таким чином, суд приходить до висновку , що є підстави зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на пенсію за вислугою років половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання 2 роки 2 місяці 14 днів та 3 роки 24 дні , як строкової військової служби.
Разом з тим, сумарний трудовий стаж позивача, у тому числі з урахуванням строку проходження військової служби, половини строку навчання не є достатнім для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII.
Приймаючи до уваги, положення ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, якими визначено підстави для призначення пенсії працівникам прокуратури, суд вважає, що оскільки станом на 04.10.2017 (момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років) позивач не мав передбаченої законом вислуги років -23 роки 6 місяців, то відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для визнання такого рішення суб'єкта владних повноважень протиправним.
Суд вважає за необхідним зазначити, що досягненням права на пенсію за вислугою років є виникнення у певної особи права на її призначення у зв'язку із набуттям необхідного спеціального стажу, що свідчить про те, що станом на 01.10.2011, коли положення ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789 передбачали поступове збільшення стажу роботи до 25 років та залежність обрахування цього стажу від дати звернення за призначенням пенсії, вислуга років позивача становила менше 20 років, що також не давало позивачу права на призначення пенсії за вислугу років, а тому зміни, які були внесені до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789 положеннями Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI не є звуженням досягнутих позивачем гарантій.
Отже, враховуючи вищенаведене суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для призначення позивачу у даній справі пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону України № 2663-111 від 12.07.2001).
Приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно ч. 2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У справі “Суханов та Ільченко проти України” (рішення від 26.06.2014, п. 35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин “законне сподівання” на отримання “активу” також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має “законне сподівання”, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте, не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, оскільки зазнали змін норми законодавства щодо призначення пенсій працівникам органів прокуратури, а також не має усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача немає “законних сподівань” на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.
Разом з цим, при вирішенні спірних правовідносин судом враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12.10.2004 р. у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.
Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд приходить до висновку, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи для призначення пенсії відповідно до Закону України " Про прокуратуру", у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року №1789-ХІІ в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру” №2663-ІІІ від 12.07.2001 та виплати пенсії з 04.10.2017, виходячи із розрахунку 88 (вісімдесят вісім) відсотків від суми місячного заробітку, а з 29.12.2017- виплати пенсії виходячи із розрахунку 90 (дев”яносто) відсотків від суми місячного заробітку, без обмеження розміру виплат.
У відповідності до вимог ст. 139 КАС України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі- 640,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 139, 244-247, 262 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дії і рішення та зобов'язання вчинити певні дії --задовольнити частково.
Визнати протиправним дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №7967 від 10.10.2017 року в частині не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за вислугою років, половину строку навчання у Національній юридичній академії України імені ОСОБА_3 2 роки 2 місяці 14 днів та строк проходження військової підготовки як строкової військової служби- 3 роки 24 дні.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за вислугою років, половину строку навчання у Національній юридичній академії України імені ОСОБА_3 2 роки 2 місяці 14 днів та строк проходження військової підготовки на кафедрі військової підготовки Харківського державного технічного університету радіоелектроніки як строкової військової служби- 3 роки 24 дні.
У задоволенні вимог щодо визнання протиправними дій і рішення №7967 від 10.10.2017 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу 20 років згідно ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року №1790-ХІІ в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру” №2663-ІІІ від 12.07.2001, повідомлене листом від 10.10.2017 №7364/04-30 та зобов”язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року №1789-ХІІ в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру” №2663-ІІІ від 12.07.2001 та виплати пенсії з 04.10.2017, виходячи із розрахунку 88 (вісімдесят вісім) відсотків від суми місячного заробітку, а з 29.12.2017- виплачувати пенсію виходячи із розрахунку 90 (дев”яносто) відсотків від суми місячного заробітку, без обмеження розміру виплат- відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі- 640,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 А, к. 542, м. Кропивницький, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, місцезнаходження: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький; код ЄДРПОУ 20632802
Повне судове рішення складено 25.05.2018 року.
Суддя Кіровського О. В. Бершадська
районного суду
м.Кіровограда