Справа № 404/1537/16-ц
Номер провадження 2/404/103/18
18 травня 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
у складі:
головуючого-судді Павелко І.Л.
за участі секретаря Бокатенко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним , -
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 в якому просе визнання недійсним договір дарування 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 посвідчений 20.09.2000 року державним нотаріусом Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори Новицькою І.О.
В обґрунтування позову зазначила, що вона вказаний договір не підписувала і наміру укладати у неї не було, підпис в договору виконаний не нею.
На початку позовній заяві позивач зазначили що звертається з позовними вимогами про визнання договору дарування недійсним та витребування майна з чужого незаконного воління, але в резолютивній частині позову та в судовому засідання вимоги про витребування майна не ставила. Тому суд розглядає справи в межах позовних вимог заявлених та письмово викладених в позовній заяві.
В судовому засіданні позовні вимоги підтримала відповідно до заявлених вимог.
Відповідач належним чином про час розгляду справи повідомлявся про причини неявки суд не сповістила, заяв, клопотань до суду від відповідача не надходило, тому суд находить за можливе слухати справу за наявними доказами по справі.
Встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до договору дарування від 27.04.1984 року укладеного між ОСОБА_4 та нею набула право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.65-66). Між сином позивачки та його другом склалися дружні відносини та обставиною.що була потреба у житлі , була досягнута домовленість про те.що ОСОБА_5 став проживати у спірній частині домоволодіння.
В 2014 році вона звернулася до ОСОБА_5 про сплату коштів яку він заборгував, але той повідомив, що він в спірній частині будинку не проживає , а відповідачка як власниця будинку його вигнала.
Позивачка вважала себе власником 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1. В подальшому взнала ,що відповідно до договору посвідченого 20.09.2000 року державним нотаріусом Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори Новицькою І.О. ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні пояснила ,що на протязі більше 16 років не цікавилася житловим приміщенням АДРЕСА_1 там не бувала.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Оскільки згідно із частиною першою статті 202 ЦК України, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування.
За загальним правилом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (ч. 2ст. 207 ЦК України). Виняток з цього правила стосується фізичних осіб, які через хворобу або фізичні вади не можуть підписатись власноручно. В такому випадку за дорученням такої особи та в її присутності текст правочину підписує інша особа. При цьому, підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, має бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.
Позивач стверджує, що не впізнає свого підпису на оспорюваному договорі поруки, не знав про його існування.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Разом з тим, позивач не надав жодного доказу на підтвердження своїх доводів, що він не підписував оспорюваний договір дарування.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової-почеркознавчої експертизи від 10.04.2018 року № 180/181/18-27 , яка проведена за клопотанням позивача підпис від імені ОСОБА_1 в договорі дарування 1/3 частини житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 - 20.09.2000 року виконаний самою ОСОБА_1.
Відповідно до єдиного доказу - висновку почеркознавчої експертизи оспорюваний договір дійсний і підстав на які посилається позивач підтвердження в судовому засіданні не знайшли, тому в задоволенні її вимог суд відмовляє.
Оскільки судом накладався арешт на спірну частину житлового будинку, а справа розглядом закінчена, тому суд вважає за можливе зняти арешт з 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , який був накладений в забезпечення позову відповідно до ухвали суду від 01.09.2017 року.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України суд покладає судові витрати на позивача по фактично понесеним нею витратам.
На підставі ст.ст.203,215, 261,386,387,655 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» керуючись ст.ст. 80, 81, 258, 264, 265, 268, 273, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування 1/3 частини житлового будинку по вул.Тепличній в м.Кропивницькому посвідчений 20.09.2000 року державним нотаріусом Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори Новицькою І.О. відмовити.
Зняти арешт з 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , який був накладений в забезпечення позову відповідно до ухвали суду від 01.09.2017 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк на оскарження обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення, яке буде складено 25.05.2018 року.
Суддя Кіровського І. Л. Павелко
районного суду
м.Кіровограда