Справа № 372/2583/17 Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.
Провадження № 22-ц/780/1634/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 22 23.05.2018
Іменем України
23 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі
головуючого судді Голуб С.А.,
суддів: Приходька К.П., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря Дрозда Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Української міської ради Обухівського району Київської області, третя особа: державний нотаріус Української державної нотаріальної контори ОСОБА_4, про визнання договору оренди недійсним,
В серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є 08 серпня 2016 року придбала на підставі договору купівлі-продажу дві земельні ділянки площею по 0,1200 га кадастровий номер 3223151000:04:063:0054 та кадастровий номер 3223151000:04:063:0055 для ведення індивідуального садівництва , які перебувають в адміністративних межах Української міської ради.
19 червня 2017 року позивач отримала копію позовної заяви ОСОБА_3 до неї про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Із цієї заяви позивач дізналась, що 01. Серпня 2003 року ОСОБА_3 є орендарем належних їй земельних ділянок. Договір оренди був укладений між Українською міською радою та ОСОБА_3
Оскільки частина належних позивачу земельних ділянок накладається на земельну ділянку, відносно якої між відповідачами укладено оспорюваний договір оренди, тим самим порушуються права позивача на користування належними їй на праві власності земельними ділянками.
Оспорюючи договір оренди земельної ділянки, який був укладений між Українською міською радою та ОСОБА_3А,. позивач посилалась на те, що Українська міська рада діяла поза межами наданих їй законом повноважень, укладаючи цей договір оренди. Земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту, а тому право на розпорядження ними мала лише Обухівська районна державна адміністрація.
З наведених підстав просила визнати недійсним договір оренди від 01 серпня 2003 року, який укладений між Українською міською радою та ОСОБА_3 і посвідчений державним нотаріусом Української нотаріальної контори ОСОБА_4
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення суду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до викладу обґрунтувань позовних вимог з посиланням на докази які містяться в матеріалах справи та досліджувалися судом першої інстанції.
Разом з тим скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції не було з'ясовано обсяг повноважень Української міської ради Обухівського району Київської області на укладення спірного договору оренди земельних ділянок та місце розташування переданих в оренду земельних ділянок.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відповідності до вимог ст. 360 ЦПК України, відзиви у визначений судом строк не надходив. Згідно із ч. 3 цієї ж статті відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перевіривши рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилались в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення враховуючи таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 серпня 2003 року між Українською міською радою Обухівського району Київської області та ОСОБА_3 укладено договір оренди, посвідчений державним нотаріусом Української державної нотаріальної контори ОСОБА_4 (далі- Договір) Відповідно до п.1.1 вказаного Договору орендодавець на підставі рішень 10-ї сесії та 13 сесії Української міської ради 24 скликання від 06.02.2003 та від 08.05.2003 надає в оренду, а орендар приймає в довгострокове тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку на території Української міської ради розміром 0,2409 га для рекреаційних та культурно-оздоровчих цілей. Земельна ділянка розміром 0,172 га розташована в районі садового товариства «Райсес» між основною приватизованою земельною ділянкою та захисною дамбою «Конча-Заспа-Плюти»; земельна ділянка розміром 0,0689 га розташована між основною приватизованою земельною ділянкою в садівницькому товаристві «Дружба» та захисною дамбою «Конча-Заспа-Плюти».
Згідно п. 1.2. Договору земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 49 років з моменту державної реєстрації.
21 березня 2008 року внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2003 року. Зорема п.2.1 договору встановлено орендну плату за користування наданою земельною ділянкою в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік з урахування щорічного коефіцієнту інфляції.
08 серпня 2016 року ОСОБА_2 придбала на підставі договорів купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер 3223151000:04:063:0054 та земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер 3223151000:04:063:0055, які знаходяться в межах Української міської ради Обухівського району Київської області, що підтверджується договорами, інформаційними довідками.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником двох земельних ділянок площею по 0,1200 га, кадастрові номери 3223151000:04:063:0054 та 3223151000:04:063:0055, цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва.
Відповідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових права на нерухоме майно, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 грудня 2016 року на вказані земельні накладено арешт в межах досудового розслідування кримінального провадження.
Право власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки оспорюється ОСОБА_3 в межах іншої цивільної справи, по якій судове рішення по суті позовних вимог станом на час вирішенні цієї справи не винесено, що підтверджується копією позову та визнається сторонами.
ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Київській області за результатами розгляду повідомлено, що за інформацією Відділу в Обухівському районі ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Київській області земельні ділянки площею 0,172 га та 0,0689 га, які розташовані між садовим товариством «Дружба» та захисною дамбою «Конча-Заспа-Плюти», відповідно до Карти формування території Української міської ради Обухівського району Київської області, розташована за межами населених пунктів села Плюти та міста Українки Української міської ради Обухівського району Київської області.
Факт частково накладення меж належної позивачеві на праві власності земельної ділянки та орендованої відповідачем ОСОБА_3 земельної ділянки підтверджується викопіюванням з планово-картографічних матеріалів, кадастровими планами, листами, координатами поворотних точок, а також визнається сторонами.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що станом на час виникнення у позивача права на землю, а саме права власності внаслідок купівлі земельної ділянки у 2016 році, у відповідача ОСОБА_3 вже 13 років існувало зареєстроване державою право на землю відносно частини тієї ж земельної ділянки, а саме право користування на підставі договору оренди з 2003 року, фактичних обставин, які б стали підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним судом під час розгляду справи не встановлено, а відповідні посилання позивача залишились недоведеними, оскільки станом на час укладення оспорюваного правочину право власності позивача не виникало, отже не могло бути порушеним.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи таке .
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Позивач пред'явила позов на захист свого права власності, яке виникло у неї в 2016 році. Позов вона пред'явила до ОСОБА_3 та Української міської ради як до осіб, які, на її думку, порушили її право власності. Способом захисту порушеного права вона обрала визнання договору оренди недійсним.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився із тим, що на час пред'явлення позову у позивача існувало визнане державою право власності на земельні ділянки.
Разом із тим, суд першої інстанції також правильно встановив, що і у ОСОБА_3 існує право користування переданими йому за договором оренди земельними ділянками.
Таким чином при вирішенні спору суд мав визначитись не тільки з тим, яке право мала позивач, а також із тим, чи порушене це право і встановити особу, яка це право порушила.
Як правильно встановив суд першої інстанції, на час укладення оспорюваного позивачем договору оренди між відповідачами, у позивача не існувало будь-яких прав на спірну земельну ділянку чи її частину, а отже цим договором її право не могло бути і не було порушене.
Посилання позивача на те, що договір був укладений з порушенням вимог земельного законодавства, яке діяло на час його укладення, щодо повноважень органів місцевого самоврядування розпоряджатись землею, правильно не були сприйняті судом першої інстанції як підстава для задоволення позову. Виходячи із наведених вимог законодавства, позивач не може оскаржити будь-який правочин лише із тих підстав, що він не відповідає вимогам законодавства. Обов'язковою умовою для такого оскарження має бути те, що цим правочином на час його укладення, порушувались права позивача. Однак права позивача на час укладення договору оренди в 2003 році порушені не були, отже підстав для визнання цього договору недійсним судом не встановлено.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2018 року в даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку потягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 травня 2018 року.
Головуючий
Судді: