ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 травня 2018 року № 826/10688/17
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., суддів Григоровича П.О., Шрамко Ю.Т., за участю секретаря судового засідання Острович Е.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і газ України», Публічне акціонерне товариство «Одеський нафтопереробний завод»
до Кабінету Міністрів України
третя особа Фонд державного майна України
за участю Генеральної прокуратури України
про визнання протиправним та скасування розпорядження,
за участю представників сторін:
від позивачів: Гриценко В.Є., Сільницький І.В.
від відповідача: Заінчковський Д.А.
від третьої особи: Цуцкерідзе І.Л.
від Генеральної прокуратури України: Кузнєцова Ю.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія і газ України» (надалі також - позивач-1), Публічне акціонерне товариство «Одеський нафтопереробний завод» (надалі також - позивач-2) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (надалі також - відповідач), третя особа Фонд державного майна України (надалі також - третя особа), за участю Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Представники позивачів з урахуванням заяви про зміну позовних вимог підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, оскільки відповідачем порушено процедуру державної реєстрації.
Відповідачем на адресу суду подано заперечення на позов, в якому виклав зміст заперечень проти позову та просив суд в позові відмовити повністю, оскільки оскаржуване розпорядження винесено з дотриманням норм чинного законодавства.
Представником третьої особи надано суду письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в позовні.
Представником прокуратури надано суду пояснення щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в позові.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Розпорядженням Кабінетом Міністрів України від 13.09.2017 № 632-р «Про віднесення майнових комплексів публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» і товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ» до сфери управління Фонду державного майна», яким віднесено майнові комплекси (рухоме та нерухоме майно, земельна ділянка), конфісковані у публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» (код згідно з ЄДРПОУ 00152282) і товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія і газ України» (код згідно з ЄДРПОУ 34737717), до сфери управління Фонду державного майна.
Представники позивачів, вважають дане розпорядження протиправним, оскільки за відсутності державної реєстрації за Кабінетом Міністрів України майна, останній позбавлений законодавчих можливостей щодо прийняття відповідних рішень щодо розпорядження майном, що йому не належить, а тому Кабінет Міністрів України діяв з перевищенням повноважень наданих законом.
Крім того, представники позивачів зазначили, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2016 у справі № 522/23013/16-ц, якою заборонено проводити будь-які реєстраційні дії, спрямовані на реєстрацію речових прав на нерухоме майно та рухоме майно, яке належить позивачам на праві приватної власності, а також заборонено будь-які дії, направлені на передачу майна будь-якій особі або підприємству незалежно від форм власності.
Вирішуючи даний спір, суд керується законодавством України, чинного на момент виникнення відносин.
Відповідно до статті 1, 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України (Уряд) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Згідно статті 117 Конституції України та статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, Вироком Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 523/8045/17 від 19.06.2017 на підставі ст.ст.96-1, 96-2 Кримінального кодексу України, ч.9 ст.100 Кримінально процесуального кодексу України застосовано спеціальну конфіскацію шляхом звернення всього рухомого та не рухомого майна, земельної ділянки, належних ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» (код ЄДРПОУ 00152282) та ТОВ «Енергія і газ України» у дохід держави в особі Кабінету Міністрів України.
Після набрання Вироком законної сили долучені до матеріалів справи провадження в якості речових доказів рухоме та нерухоме майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» (код ЄДРПОУ 00152282) та ТОВ «Енергія і газ України» конфіскувати, а арешт, накладений на це майно скасувати.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21.07.2017 відмовлено у відкриті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і газ України».
Відповідно до частин 1,2 статті 532 Кримінально процесуального кодексу України, Вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України (стаття 533 Кримінально процесуального кодексу України).
З вищевикладеного вбачається, що Вирок Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 523/8045/17 від 19.06.2017, яким застосовано спеціальну конфіскацію шляхом звернення рухомого та нерухомого майна, земельної ділянки, належних ТОВ «Енергія і газ України» та ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» в дохід держави в особі Кабінету Міністрів України, набрав законної сили.
Тобто, Вирок є обов'язковим до виконання для сторін у справі та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності є, зокрема, безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.
Частинами 1 та 2 статті 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління яким передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 817 «Про затвердження Порядку визначення суб'єктам управління об'єктами, що повернуті у власність» врегульовано питання щодо визначення суб'єкта управління стосовно об'єктів, що повернуті у власність держави, в тому числі, майна, яке повернуте у власність держави за рішенням суду.
Відповідно до пунктів 5, 6 даного Порядку Мінекономрозвитку протягом місяця з дня надходження від ініціатора пропозицій щодо шляхів подальшого використання майна готує проект рішення Кабінету Міністрів України, який погоджується із суб'єктом управління об'єктами державної власності, до сфери управління якого передбачається віднести майно, Мінфіном та Фондом державного майна.
У разі відсутності протягом місяця пропозицій суб'єкта управління об'єктами державної власності Мінекономрозвитку за результатами звернення відповідно до пункту 4 Порядку готує за погодженням з Фондом державного майна та Мінфіном проект рішення Кабінету Міністрів України про визначення суб'єктом управління Фонду державного - у разі подальшої приватизації чи передачі в оренду майна (якщо законодавством не встановлено обмеження щодо приватизації чи передачі в оренду такого майна).
Відповідно до абзацу 6 пункту 3 даного Порядку, якщо майно повернуте за рішенням суду, що набрало законної сили, у власність держави в особі суб'єкта управління об'єктами державної власності, відповідний суб'єкт у місячний строк подає Мінекономрозвитку документи, визначені в абзаці другому цього пункту.
Мінекономрозвитку в установленому порядку вносить на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення Кабінету Міністрів України. Визначений відповідно до цього Порядку суб'єкт управління майном, повернутим у власність держави за рішенням суду, що набрало законної сили, забезпечує у місячний строк з дати прийняття рішення Кабінетом Міністрів України внесення відомостей про таке майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (пункт 7 Порядку).
На підставі викладеного, суд вважає безпідставними посилання позивачів на те, що оскаржуване Розпорядження від 13.09.2017 № 632-р «Про віднесення майнових комплексів публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» і товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ» до сфери управління Фонду державного майна», що спочатку мала відбутися державна реєстрація на це майна за державною в особі відповідного державного органу, оскільки державна реєстрація права власності на майно, яке було конфісковано за рішенням суду у дохід держави здійснюється після прийняття рішення Кабінету Міністрів України щодо визначення суб'єкта управління цим майном.
Суд також, звертає увагу на те, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду м. Києва, позивачами не доведено протиправності рішення відповідача з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і газ України», Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» до Кабінету Міністрів України, третя особа Фонд державного майна України, за участю Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування розпорядження, відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя І.В. Смолій
Судді П.О. Григорович
Ю.Т. Шрамко
Повний текст рішення виготовлено 22.05.2018.