Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 травня 2018 р. справа № 820/1372/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 26.01.2018 року № 320252-1308-2031 та № 320251-1308-2031.
В обґрунтування завалених позовних вимог, представник позивача зазначив, що контролюючим органом під час розрахунку суми земельного податку за 2017 рік з фізичних осіб допущено ряд порушень, а відтак оскаржувані податкові повідомлення - рішення є безпідставними та необґрунтованими. Так, представник позивача вказав, що відповідачем в розрахунках земельного податку відсутні дані щодо загальної площі земельної ділянки та загальної площі нежитлової будівлі, яка належить ОСОБА_3, а розрахунок здійсненимй без врахування площі часток земельної ділянки, якими фактично користується позивач, пропорційно до площі нежитлових приміщень в загальній площі нежитлової буділвді лі. «А-4» (А-3). Також, представник позивача вказав, що відповідачем застосовано невірний коефіцієнт 3,03, який характеризує місце розташування земельної ділянки, однак відповідачем не враховано, що територія по вул. Пушкіна віднесена до економінко - планувальної зони 6622, для якої застосовується коефіцієнт 2,70. Окрім того, відповідачем безпідставно застосовано коефіцієнт функціонального використання 2,5, який застосовується лише до підприємств, у той час як мав бути застосований коефіцієнт 0,5 як до бземельні історико - культурного призначення. Представник позивача вказав, що розрахунки земельного податку не містять відомостей щодо отримання контролюючим органом інформації з Державного земельного кадастру у формі ОСОБА_1 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що суперечить вимогам чинного законодавства. Отже, за відсутності у розрахунках податкового зобов'язання зі сплати земельного податку всіх складових, необхідних для визначення площі земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_3, а також з огляду на застосування контролюючим органом невірних коефіцієнтів, оскаржувані податкові повідомлення- рішення від 26.01.2018 року № 320252-1308-2031 та № 320251-1308-2031 є необґрунтованими, на підставі чого представник позивача просив їх скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивачем не надано підтверджуючих документів щодо набуття ним права власності на земельні ділянки (державний акт), що знаходяться під об'єктами нерухомості. Також, представник відповідача вказав, що контролюючим органом під час нарахування земельного податку ОСОБА_3 використовувались дані Реєстру прав власності на нерухоме майно та інформація Державної служби статистики України щодо індексу споживчих цін для визначення зонального, локального коефіцієнтів та коефіцієнту, що характеризує функціональне використання земельної ділянки. Відповідач стверджує, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності чи користування нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. З огляду на вищезазначене, представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 15.05.2018 року, представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.
Також, протокольною ухвалою у судовому засіданні від 15.05.2018 року, суд прийняв відмову представника позивача від поданої через канцелярію суду 20.03.2018 року (вх. № 01-26/12819/18) заяви про зміну (збільшення) підстав позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення 3-го поверху №65-69, загальною площею - 68,1 кв.м. в нежитловій будівлі літ. А-4 по вул. Пушкінській, 79/1 у місті Харкові, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 64-71).
Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 року № 320252-1308-2031 та № 320251-1308-2031, якими нараховано податкові зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік.
Так, податковим повідомленням - рішенням від 26.01.2018 року № 320251-1308-2031 ОСОБА_3 нараховано податкові зобов'язання на суму 1669,68 грн. за земельну ділянку загальною площею (частка) - 39,92 кв.м по вул. Пушкніській, 79/1 у м. Харків (нежитлові будівлі 3-го поверху № 65-69 в літ. А-4, загальна площа - 68,1).
Податковим повідомленням - рішенням від 26.01.2018 року № 320252-1308-2031 ОСОБА_3 нараховано податкові зобов'язання на суму 975,02 грн. за земельну ділянку загальною площею (частка) - 23,39 кв.м по вул. Пушкніській, 79/1 у м. Харків (нежитлові приміщення 2-го поверху № 19, 19 А, 26 в літ. А 4(А3), загальною площею - 39,8 кв.м).
Не погоджуючись з податковими повідомлення-рішеннями, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що згідно п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 287.6 ст. 286 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Відповідно до пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Згідно ст. 289 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до п. 285.1 ст. 285 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Положеннями ст. 286 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (п.286.5 ст. 286 ПК України).
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території ( п. 286.6 ст. 286 ПК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Положеннями ст. 14 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (п.п. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно з п.п.14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Підпунктом 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до положень п. 269 ст. 269 ПК України(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Враховуючи положення п. 1.1 ст. 1 ПК України, а також ст. 2 ст.3 Земельного кодексу України, випливає, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Відповідно ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", про що зазначено в ст.126 Земельного кодексу України.
Суд звертає увагу на лист Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 05.07.2016 №Ш-633/0-678/0/24-16 (а.с.38-39), відповідно до якого позивачу повідомлено про те, що надати в оренду земельну ділянку для обслуговування приміщення або частини будівлі неможливо, оскільки неможливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна, - виділити приміщення будівлі як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки як складової поняття "земельна ділянка". Також зазначено, що враховуючи вищенаведене, якщо на земельній ділянці розташовані належні позивачу вбудовані приміщення (або частина будівлі), надати інформацію про нормативну грошову оцінку у формі ОСОБА_1 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивачу, як землевласнику або землекористувачу, не вбачається можливим.
Суд зазначає, що нежитлова будівля літ. "А-4", в якій позивач, на праві приватної власності, має нежитлові приміщення, загальною площею - 68.1 кв.м., розташована на земельній ділянці, загальною площею 0,0687га (в т. ч. під забудовою - 0.0291га) по вул. Пушкінській. 79/1 у м. Харкові, яка, відповідно до договору оренди землі від 09.12.1999 (зареєстровано 21.12.1999 №231/99) знаходиться, з 1999 року, в оренді (користуванні) Приватного підприємства Фірми "Антей".
Зазначені обставини підтверджуються договором про оренду земельної ділянки та актом приймання - передачі.
Відповідно до положень ст. 10 ПК України передбачено, що до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (п. 265.1 ст. 265 ПК України).
Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Положеннями п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин
При цьому, рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання, від 24.06.2015 №1894/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", міською радою затверджено "Положення про плату за землю у м. Харкові".
Відповідно п.4.1 вказаного Положення про плату за землю у м. Харкові, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України; площа земельних ділянок, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
В пункті 5 Положення про плату за землю у м. Харкові визначено, що ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки.
Ставка земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, становить 1 відсоток від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (КФ), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до п. 10.1 Положення про плату за землю у м. Харкові, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10.6 Положення про плату за землю у м. Харкові передбачено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Крім того, судом встановлено, що Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/13, вирішено затвердити Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", у т.ч. визначено базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн. (а.с.101-105)
Рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 №42/08, затверджено "Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2007" (діюче станом на дату виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями), а також у п.2.25 визначено про те, що Управління Держземагенства у місті Харків виконує дії щодо надання інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у Формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно існуючої законодавчої бази.
Також в п. 5 вказаного рішення визначено, що Порядок виконання робіт з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває у державній, комунальній власності та на які не оформлено правовстановлюючі документи на право власності або користування землею для обчислення земельного податку.
Пунктом 5.1 вказаного рішення визначено, що на земельні ділянки, на які не оформлено правовстановлюючі документи на право власності або користування землею та не розроблена документація із землеустрою, згідно діючого законодавства, для надання інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у Формі довідки з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виготовляється "Акт визначення меж та прощі земельної ділянки". Відповідно до п. 5.2 вказаного рішення - виготовлення "Акту визначення меж та площі земельної ділянки" покладається на юридичних та Фізичних осіб, які мають відповідні ліцензії на виконання землевпорядних та землеоціночних робіт. Згідно п. 5.4 вказаного рішення передбачено, що "Акт визначення меж та площі земельної ділянки" підписується виконавцем робіт, замовником та подається на узгодження до Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради та Управління Держземагенства у місті Харків. У випадку, коли на земельній ділянці розташовані окремо стоячі будівлі, "Акт визначення меж та площі земельної ділянки" додатково узгоджується в управлінні земельних відносин. Складовою частиною "Акту визначення меж та площі земельної ділянки" є розрахунок долі заявника у загальній площі земельної ділянки, яка розраховується по формулі: S приміщень заявника
S долі земельної ділянки = ______________________________ х S земельної ділянки S загальна приміщень, які розташовані на земельній ділянки
Згідно ст. 286 ПК України, податок за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.
Такими чином, для визначення площі земельної ділянки, щодо якої здійснено розрахунок величини земельного податку, необхідно з'ясувати, а саме: загальну площу нежитлової будівлі літ. А-4 по вул. Пушкінській, 79/1 у м. Харкові (5 загальна приміщень, які розташовані на земельній ділянці), загальну площу земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля літ. А-4 по вул. Пушкінській, 79/1 у м. Харкові (8 земельної ділянки) та здійснити розрахунок площі частки земельної ділянки, якою користується позивач, пропорційно до частки його нежитлових приміщень в загальній площі нежитлової будівлі.
З огляду на викладене, розрахункова площа земельної ділянки стосовно якої контролюючим органом нарахування податкового зобов'язання з земельного податку, повинна бути визначена пропорційно до частки нежитлових приміщень позивача в загальній площі нежитлової будівлі.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.11.2017 року № 105580311 стосовно нежитлової будівлі лі. «А-4» по вул. Пушкінській, 79/1 м. Харків, загальна площа якої становить 2923,00 кв. м.
Відповідно до Договору оренди землі від 09.12.1999р. укладеного між Харківською міською радою та Приватним підприємством Фірмою «Антей» (зареєстровано 21.12.1999 р. №231/99) щодо оренди земельної ділянки, по вул. Пушкінській,79/1 у м. Харкові наданої для експлуатації офісної будівлі, - загальна площа земельної ділянки на якій розташована нежитлова будівля літ. А-4(А-3), складає - 0,0687га. (687м2) .(в.т.ч під забудовою - 0.0291 га.).
Отже, площа часток земельної ділянки по вул. Пушкінській 79/1 у м. Харкові, якими фактично користується ОСОБА_3, пропорційно до частки її приміщень в нежитловій будівлі літ. «А-4», складає:
- щодо нежитлових приміщень 3-го поверху №65-69 в літ. А-4, загальною площею, 68.1 кв.м., частка земельної ділянки - 16,00 кв.м. (0,0016га.)(68,1 : 2923,0x687 = 16,00);
- щодо нежитлових приміщень 2-го поверху №19,19А, 26 в літ. А-4(А-3), загальною площею - 39.8 кв.м., частка земельної ділянки - 9,35 кв.м. (0,0009га.)(39,8 : 2923, 0х687 = 9,35);
Водночас, відповідачем в своїх розрахунках щодо нежитлових приміщень 3-го поверху №65-69 в літ. А-4, загальною площею, 68.1 кв.м., вказано частку земельної ділянки - 39, 9 кв.м, а щодо нежитлових приміщень 2-го поверху №19,19А, 26 в літ. А-4(А-3), загальною площею - 39.8 кв.м., частка земельної ділянки зазначена 23,3 кв.м.
При цьому, в ході судового розгляду відповідачем до матеріалів справи не надано ані акту визначення меж та площі земельної ділянки, ані розрахунку визначення частки нежитлових приміщень позивача, в нежитловій будівлі літ. А-4 по вул. Пушкінській, 79/1 у м. Харкові, ані площі земельної ділянки, якою позивач користується, пропорційно до її частки в нежитловій будівлі.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем розрахунок № 2084/ФОП/20-40-13-08-23 від 02.03.2018 року здійснено з використанням помилково визначених величин часток земельної ділянки, якими фактично користується позивач, пропорційно до площі її нежитлових приміщень в загальній площі нежитлової будівлі літ. «А-А» (А-3).
Також, судом не приймається до уваги надана відповідачем довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі яких контролюючим органом було нараховано земельний податок ОСОБА_3М за користування нежитловою будівлею літ. «А-3» по вул. Пушкінській, 79/1 м. Харків, оскільки відповідно до ОСОБА_1 з реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.09.2012 року № 35414525, виданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», літ. «А-3» змінилась на лі. «А-4», у звязку з добудовою 4-го поверху.
Тобто, нежитлова будівля літ. «А-3» по вул. Пушкінській, 79/1 м. Харків з 2012 року фактично не існує, а відтак нарахування контролюючим органом земельного податку за 2017 рік щодо приміщення, яке не існує з 2012 року, є безпідставним та необґрунтованим.
З приводу застосованих контролюючим органом зонального коефіцієнту та коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки, то суд зазначає наступне.
Так, податковим повідомленням - рішенням ГУ ДФС у Харківській області № 320252-1308-2031 від 26.01.2018 року визначено грошове зобов'язання (щодо нежитлових приміщень 2-го поверху № 19, 19а, 26, загальною площею - 39,8 кв.м. в літ. « А-3» по вул. Пушкінській, 79/1 у м. Харків) за формулою Цзд = 552,43 х 3,03 х 2,5 х 23,3 х1 % = 975,02 грн.
Податковим повідомленням - рішенням ГУ ДФС у Харківській області № 320251-1308-2031 від 26.01.2018 року визначено грошове зобов'язання (щодо нежитлових приміщень 3-го поверху № 65-69 загальною площею - 68,1 кв.м. в літ. « А-4» по вул. Пушкінській, 79/1 у м. Харків) за формулою Цзд = 552,43 х 3,03 х 2,5 х 39,9 х1 % = 1669,68 грн.
При цьому, виходячи з вищевикладеного, застосування контролюючим органом коефіцієнтів: Км2 = 3,03 - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки; Кф = 2.5 - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки є необґрунтованим, оскільки земельна ділянка щодо якої позивачу нараховано земельний податок (м.Харків, вул. Пушкінська 79/1), що знаходиться територіально в Київському районі м. Харкова, а саме: на вул. Артема (Алчевських) - парк Молодіжний - вул. Пушкінська, доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано.
Відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, яка затверджена рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/13, встановлено межі економіко-планувальних зон міста Харкова.
Так, територія Київського району м. Харкова, в межах вул. Артема, Молодіжний парк, вул.Пушкінська, вул. Петровського (площею 118077 м.кв.) віднесена до економіко-планувальної зони - 6622, для якої, згідно додатку 2, Рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/13, коефіцієнт Км встановлено - 2,70, а не 3,03, як самостійно та безпідставно застосував відповідач при здійсненні розрахунку земельного податку в оскаржуваному рішенні.
Водночас матеріали справи не містять, а ГУ ДФС України, як на суб'єкта владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийняття оскаржуваного рішення, не надано до суду пояснень з відповідним документальним поясненням щодо обґрунтованості застосування вказаних коефіцієнтів.
При цьому, судом не приймається до уваги посилання відповідача на узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом ДПС України від 23.11.2012 року № 1051, оскільки вказана консультація не є офіційним тлумаченням чинних норм права та не підлягає обов'язковому застосуванню.
Рішенням VII сесії Харківської міської ради V скликання від 22.11.2006 року №144/06 визначено статус історико-культурного ареалу м. Харкова, у відповідності до додатку №1 якого, територія в межах вул. Пушкінська вул. Петровського, вул. Артема, вул. Весніна, в межах яких і знаходиться земельна ділянка позивача - належить до історико-культурного ареалу м. Харкова.
Як вбачається із залученого до матеріалів справи листа Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації від 25.02.2010 №01-21/181, територія у межах вул. Пушкінська.79-вул. Артема,48а-парк "Молодіжний" входить до історико-культурного ареалу м. Харкова.
Згідно змісту листа Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 23.02.2010 №05-01/435, рішенням VII сесії Харківської міської ради V скликання визначено історико-культурний ареал м. Харкова. Також зазначена, що територія парку "Молодіжний" у межах вул. Пушкінська.79-вул. Артема.48а входить до зазначеного ареалу.
Відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, який затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. за №18/15/21/11, до земель історико-культурного призначення застосовується коефіцієнт, який характеризує функціональне призначення земельної ділянки - 0.5.
Суд зазначає, що Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, ба-зем, 6б-зем, 2- зем), яка затверджена наказом Держкомстату України від 05.11.98 року №377, визначено, що відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.
Таким чином, при розрахунку величини нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, повинен бути застосований коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф, в розмірі - 0.5, що визначено у додатку 1 до Порядоку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, який затверджено наказом Міністерства аграрної політики, Української академії аграрних наук, Держкомзему України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, від 27.01.2006р №18/15/21/11, а саме: таблиці 1.1 "Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки" (а.с.104-105).
Коефіцієнт Кф = 2.5, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) відповідно до таблиці 1.1 "Землі комерційного використання", застосовується лише до використання земельної ділянки підприємствами (юридичними особами) для здійснення господарської діяльності (комерційне використання).
Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом безпідставно здійснено розрахунок нормативно-грошової оцінки землі, з застосуванням коефіцієнтів, Км = 3.03 та Кф = 2.5, у зв'язку з чим величина земельного податку, визначена податковим органом в оскаржуваних податкових повідомлення-рішеннях, є похідною від нормативно грошової оцінки землі (1%) - є необґрунтованою.
Щодо розрахунку відповідачем нормативно грошової оцінки земельної ділянки, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 271.1.1. ст. 271 ПК України, базою оподаткування, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Пунктом 289.1 ст. 289 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.
Пунктом 2 рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014.
Згідно п. п. 2, 3 Рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 «Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013», плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013» вводиться в дію з 01.01.2014.
Отже, станом на 01.01.2014 року у м. Харкові проведена нормативна грошова оцінка землі.
Пунктом 274.1.ст 274 ПК України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 №542/17 встановлено, що ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки (п.1.1).
Наведеними нормами податкового законодавства встановлено, що земельний податок повинен бути розрахований контролюючим органом в розмірі 1% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки (Цзд), яка повинна бути визначена (розрахована) територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки та оформлена у вигляді ОСОБА_1.
Нормами податкового законодавства, при здійсненні розрахунку величини земельного податку, не передбачено застосування податковим органом будь який інших коефіцієнтів та методик, зокрема й той, що наведена у відзиві та Розрахунку ГУ ДФС у Харківській області №2084/ФОП/20-40-13-08-23 від 02.03.2018 року.
б). Відповідно до п.286.1.ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.4. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України, від 25.11.2016, №489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Статтею 26 Закону України, «Про землеустрій», встановлено, що розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів - землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою: Фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками. відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Згідно ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до ст. 194 ЗК України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», згідно якої, відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: - витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; - довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; - викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.
Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.
Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.
Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів).
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявнику в день надходження заяви.
Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та догани місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.
І На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.
Відповідно до п.2 1. Постанова КМ, КМ України, від 23.03.1995, №213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну ГРОШОВУ оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Згідно п. п. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Пунктом 3 Рішення 7 сесії Харківської міської ради 11 скликання, від 22.02.2017р. № 566/17 «Про внесення змін до рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/13 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 9 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777.
Постановою КМ України, від 01.08.2006, №1066 «Про затвердження Порядку взаємодії органів виконавчої влади щодо обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння плати за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено механізм обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі - інформаційний обмін), між органами виконавчої влади.
Так, суб'єктами інформаційного обміну, зокрема є: на регіональному рівні: головні управління ДФС в областях, м. Києві, головні /правління Держгеокадастру в області, м. Києві, територіальні органи Держекоінспекції та регіональні відділення Фонду державного майна. Інформаційний обмін здійснюється у письмовій та електронній формі.
Вимоги щодо надання відомостей та здійснення контролю за їх достовірністю визначаються суб'єктами інформаційного обміну на центральному рівні.
Суб'єкти інформаційного обміну звіряють відомості не менше одного разу на рік
Нормами ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що дані державного -земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок. їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Водночас, розрахунок №2084/ФОП/20-40-13-08-23 від 02.03.2018 року не містить відомостей про отримання контролюючим органом, в належний спосіб, інформації з Державного земельного кадастру у формі ОСОБА_1 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки стосовно якої ОСОБА_3, розраховано величину земельного податку на 2017 рік, а відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції по справ не надано вищезазначених доказів до суду.
Отже, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 26.01.2018 року № 320252-1308-2031 та № 320251-1308-2031 прийняті всупереч встановленому чинним законодавством порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 26.01.2018 року № 320252-1308-2031 та № 320251-1308-2031.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (пров. Саксаганського, буд. 4,м. Харків, 61029, код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області ( вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057 ЄДРПОУ 39859805).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 24 травня 2018 року.
Суддя Горшкова О.О.