23 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1773/17
Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федусика А.Г.,
суддів - Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року за адміністративним позовом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдус", третя особа: Державна фіскальна служба України, про подовження дії спеціальної санкції,-
В серпні 2017 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі Міністерство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдус", третя особа: Державна фіскальна служба України (далі ДФС), про подовження дії спеціальної санкції тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, яка застосована наказом Міністерства від 02 листопада 2016 №1844 до відповідача (ТОВ) на термін до усунення порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" або до застосування практичних заходів, що гарантують усунення порушень статті 2 вказаного Закону.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, Міністерство подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 жовтня 2016 року ДФС направила до Міністерства подання щодо застосування до 96 українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (в тому числі до ТОВ) та до 129 іноземного суб'єкта господарської діяльності спеціальних санкцій.
02 листопада 2016 року наказом №1844 Міністерство за порушення пов'язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, у 40-денний строк з дня набрання чинності наказом застосувало до відповідача спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
20 січня 2017 року Міністерство звернулося до ДФС з листом щодо розгляду питання доцільності скасування або подовження дії спеціальної санкції.
24 лютого 2017 року ДФС, у відповідь на звернення Міністерства, повідомила про доцільність подовження дії спеціальної санкції тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, що була застосована позивачем до відповідача, що і стало підставою для звернення Міністерства в серпні 2017 року з позовом до суду.
Вирішуючи спірне питання та відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що подовження дії спеціальної санкції могло бути здійснено до закінчення строку її дії, а не півроку по тому.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.
Положеннями ч.1 ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі Закон) передбачено, що за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції, зокрема, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.
Для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі інформації ініціатора застосування даної санкції звертається з позовною заявою до суду.
При прийнятті рішення щодо подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суд зазначає термін, на який подовжено дію цієї санкції.
Відповідно до п.4.9 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року №52 (далі Положення), при застосуванні тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності за 40 днів до закінчення терміну його дії надсилає до ініціатора подання застосування такої санкції запит щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності. На підставі отриманих матеріалів (у разі, якщо допущені порушення законодавства не усунуто й виникає доцільність подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності) відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності разом із відділом правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та/або відділом позовної роботи готують відповідну позовну заяву до суду. З метою забезпечення позову Міністерство може робити клопотання щодо подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на період розгляду справи. У разі, якщо судом дане клопотання буде незадоволено, а також якщо інформація на запит Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності від ініціатора подання застосування санкції не надійде в термін за 10 днів до закінчення його дії або надійде з пропозицією щодо недоцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, Міністерством економічного розвитку і торгівлі видається наказ про зміну виду спеціальних санкцій, яким скасовується дія тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та одночасно застосовується індивідуальний режим ліцензування.
Так, як вже зазначалось, 20 січня 2017 року, тобто в межах 40-денного строку, передбаченого п.4.9 Положення та з урахуванням п.1 наказу від 02 листопада 2016 року наказом №1844, яким встановлено, що спеціальна санкція застосовується у 40-денний строк з дня набрання чинності вказаного наказу, позивач звернувся до ДФС з листом щодо розгляду питання доцільності скасування або подовження дії спеціальної санкції.
24 лютого 2017 року ДФС на вказаний лист повідомила про доцільність саме подовження дії спеціальної санкції тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного кінцева дата дії тимчасової санкції є 12 березня 2017 року, тобто, саме по цю дату діє санкція та остання може бути продовжена, оскільки з наступного дня після спливу тримісячного строку (з урахуванням 40-денного відстрочення після набрання відповідним наказом сили) обмеження, що виражається в тимчасовому зупиненню зовнішньоекономічної діяльності вже відсутнє, а тому не може бути продовжене в судовому порядку, оскільки продовжити можна лише діючу санкцію.
Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про подовження дії спеціальної санкції є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.
Доводи, викладені у апеляційній сказі, були предметом дослідження судом першої інстанції та свого підтвердження не знайшли.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст.308, 315, 316, 321,322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_1