21 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2153/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Запотічний І.І.
судді Матковська З.М.
секретар судового засідання Гнатик А.З.
за участю:
представник позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2018 року про закриття провадження у справі № 453/802/17 (головуючий суддя Микитин В.Я., оголошення ухвали 17:24 в м. Сколе, Львівської області) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень, -
ОСОБА_2 звернувся із адміністративним позовом до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Славської селищної ради Сколівського району Львівської області № 1343 від 31.01.2013 року «Про розгляд заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_2Ю.»; визнати незаконними та скасувати рішення Славської селищної ради Сколівського району Львівської області № 269 від 12.04.2016 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,15 га. гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства по вул. Стуса у селищі Славське Сколівського району Львівської області на території Славської селищної ради» та № 2363 від 05.02.2015 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства».
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення його прав та охоронюваних законом інтересів щодо права на отримання земельної ділянки.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2018 року провадження у справі № 453/802/17 закрито. Роз'яснено позивачу, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції загального суду і така підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу. Апелянт зазначає, що в порушення процесуальних норм суд не з'ясував природу правовідносин і дійшов помилкового висновку про те, що: «предметом спору в даній справі є відносини, які стосуються реалізації позивачем свого права на землю». Зокрема зазначає, що спір стосується виключно оскарження рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого з порушенням норм Земельного кодексу України. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та направити справу для продовження розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.
Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання, подав відзив на апеляційну скаргу, згідно частини 3 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у відзиві на апеляційну скаргу може міститися клопотання особи про розгляд справи за її участі, за відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену ухвалу залишити без змін, виходячи з наступних мотивів та міркувань.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що земельна ділянка площею 0,15 га. для ведення особистого селянського господарства по вул. Стуса в селищі Славське Сколівського району Львівської області на території Славської селищної ради, яка є предметом спору, належить на праві власності ОСОБА_4 відповідно до правовстановлюючого документу, копію якого долучила до матеріалів справи. Відтак, на переконання суду, оскаржувані рішення селищної ради стосується захисту порушеного права позивача на отримання у власність земельної ділянки, котра уже надана у власність іншій фізичній особі. Суд вважав, що спірні відносини стосуються реалізації позивачем свого права на землю, які у свою чергу регулюються цивільним (земельним) законодавством.
Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно - правових управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже визначальними ознаками належності справи до адміністративної юрисдикції є наявність особливого суб'єктного складу - обов'язкова участь суб'єкта владних повноважень та здійснення ним у спірних правовідносинах публічно - правових управлінських функцій (владних повноважень). Тобто при вирішенні питання юрисдикційної належності справи необхідно з'ясувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулась до суду.
Разом з цим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника цих відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Так за правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Із змісту оскаржуваних рішень вбачається, що такі були прийняті і стосуються земельних ділянок з різним цільовим призначенням, котрі свого часу у сукупності перебували у користуванні нині покійної ОСОБА_5, а в подальшому, без зміни їх цільового призначення, надані та відведені іншим особам (її родичам) у визначених відповідачем розмірах у межах наданої компетенції.
На день розгляду спору спірна земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_4 на праві власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (арк. 65).
Враховуючи те, що позивач оспорює законність набуття ОСОБА_4 спірної земельної ділянки, відповідно до рішень, які носять індивідуальний характер, і шляхом їх реалізації вичерпали свою дію, суд вважає, що спір у даній справі не є публічно - правовим, оскільки між сторонами виник спір про право цивільне, який має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Окремо слід зазначити, що згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, висловленою в його рішеннях, зокрема у справі «Сокуренко і Стригун проти України», суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
З огляду на вищезазначені обставини, на вказані правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність закриття провадження по справі з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
ОСОБА_6 апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставами для її скасування.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу про закриття провадження у справі - без змін.
Керуючись ст.243, 246, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2018 року про закриття провадження у справі № 453/802/17 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_6
судді ОСОБА_7
ОСОБА_8