Справа № 826/4704/16 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.
23 травня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,
секретаря Андрієнко Н.А.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Державної екологічної інспекції у Сумській області Державної екологічної інспекції України про визнання протиправним та скасування пункту 1 припису, за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Сумській області Державної екологічної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року, -
ПАТ «Укрнафта» звернулося у суд із позовом до Державної екологічної інспекції у Сумській області Державної екологічної інспекції України, у якому просило визнати протиправним та скасувати пункт 1 припису від 02.10.2015 року №12/02-16.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вимагаючи від товариства наявності спеціального дозволу на захоронення стічних вод при здійсненні видобутку нафти та супутніх копалин, відповідач не врахував, що застосування ч. 1 ст. 75 Водного кодексу України можливе за наявності обов'язкової умови - неможливості очищення таких вод існуючими методами, у той час як очищені стічні води, що закачуються для підтримання пластового тиску, не є відходами у розумінні Закону України «Про відходи», а їх закачування не може розглядатися як захоронення відходів. Також, позивач посилається на те, що у нього наявний дозвіл на спеціальне водокористування, згідно з яким виробничі стічні води - після очистки на очисних спорудах передаються на кущову насосну станцію для підтримки пластового тиску.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Рішення суду умотивовано тим, що очищені стічні води, що закачуються для підтримання пластового тиску, не є відходами у розумінні Закону України «Про відходи», а їх закачування не може розглядатись як захоронення відходів. Також, місцевий суд дійшов до висновку, що отримавши спецдозвіл на користування надрами для видобутку вуглеводів, ПАТ «Укрнафта» має право скидати стічні води в нафтогазоносні горизонти без отримання дозволу на захоронення стічних вод.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обгрнтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим судом не ураховано, що на кожний вид використання надр, передбачених вимогами ст. 14 Кодексу України про надра, користувачам потрібно отримувати окремий дозвіл. Окрім того, скаржник зазначає, що наявним у позивача дозволом на користування надрами не передбачено права позивача на скидання та захоронення в підземних горизонтах стічних вод, а Порядок надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування, що затверджений постановою КМУ від 23.06.2010 року №596, на який посилається і позивач і суд першої інстанції, припинив свою дію.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що у період з 08.09.2015 по 28.09.2015 відповідачем проводилась планова перевірка дотримання структурними підрозділами ПАТ «Укрнафта» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, результати якої відображені в акті перевірки.
На підставі вказаної перевірки відповідачем прийнято припис від 02.10.2015 №12/02-16, згідно з п. 1 якого позивача зобов'язано розробити та направити на розгляд в Держгеонадра України документацію щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами для захоронення стічних вод в підземних горизонтах.
Уважаючи припис протиправним, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 14 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.
Згідно із ст. 22 цього Кодексу надання надр для захоронення відходів виробництва та інших шкідливих речовин, скидання стічних вод допускається у виняткових випадках при додержанні норм, правил та вимог, передбачених законодавством України.
Надра для вказаних цілей надаються відповідно до статті 19 цього Кодексу за результатами спеціальних досліджень та на підставі проектів, виконаних на замовлення заінтересованих підприємств, установ і організацій.
Порядок захоронення забруднюючих речовин, відходів виробництва, стічних вод у глибокі підземні водоносні горизонти та повернення супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ до підземних горизонтів врегульовано ст.75 Водного кодексу України, відповідно до якої створення полігонів для захоронення у глибокі підземні водоносні горизонти, що не містять прісних вод, забруднюючих рідинних речовин, відходів виробництва та стічних вод, включаючи мінералізовані шахтні та термальні води, що утворюються на основі природних вод і не піддаються очищенню існуючими методами допускається у виняткових випадках після проведення спеціальних досліджень з дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за проектами, погодженими із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та відповідною місцевою радою.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про нафту і газ» видобування не придатних для побутового використання мінералізованих підземних вод для потреб нафтогазової галузі та захоронення супутніх і стічних вод у нафтогазоносних пластах та пластах, насичених мінералізованими водами, що не придатні для господарського і побутового використання, в межах цієї ділянки здійснюються користувачами нафтогазоносних надр без спеціального дозволу на водокористування.
Із пояснень позивача слідує, що однією з процедур при видобутку нафти є підтримання пластового тиску, у тому числі шляхом заповнення нафтогазоносного пласта ділянки надр відповідною речовиною, яка відповідатиме необхідним фізико-хімічним параметрам. Такою речовиною є воднева суміш, яка піднімається разом з вуглеводневою сумішшю. При цьому, її обсяг, після вилучення нафти, газу, інших корисних копалин, зменшується. Для «добору» обсягу, який буде повертатися в нафтогазоносний пласт, використовуються поверхневі води, а також промислові та стічні води. Оскільки нафтогазова суміш легша за водневу суміш, відбувається «видавлювання» вуглеводнів на поверхню, що дозволяє збільшити видобуток з 40% до 70% і більше.
При цьому, позивач наголошує, що уся вода, у тому числі стічні води, проходять очистку в очисних спорудах. Змішування стічних вод з поверхневими водами, їх очистка та наступна закачка в нафтогазоносні пласти не може розглядатися в контексті захоронення у спеціально побудованих інженерних спорудах та водних горизонтах стічних вод як відходів, що не можуть бути очищені сьогоднішніми методами очистки та представляють небезпеку для навколишнього середовища та людей.
Тобто, стічні води, які утворюються в процесі діяльності Качанівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта», перед закачуванням в підземні пласти проходять відповідну очистку в очисних спорудах, а подальше їх закачування відбувається у нафтогазоносні пласти (так зване «обводнення»), а не водні горизонті.
Наведене, усупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не спростовується відповідачем ані в запереченнях на позов, ані в апеляційній скарзі.
Відтак, колегія суддів дійшла до висновку про помилковість висновків відповідача щодо того, що позивач використовує надра для захоронення стічних вод, які неможливо очистити, що потребує отримання спеціального дозволу на користування надрами для захоронення стічних вод в підземні горизонти.
При цьому, судова колегія ураховує, що у ПАТ «Укрнафта» наявний дозвіл на спеціальне водокористування, пунктом 5 якого передбачено, що виробничі стічні води - після очистки на очисних спорудах передаються на кущову насосну станцію для підтримки пластового тиску, що спростовує покликання відповідача на те, що позивачем здійснюється скидання та захоронення в підземних горизонтах стічних вод.
Судова колегія не приймає до уваги покликання скаржника на те, що Порядок надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування, що затверджений постановою КМУ від 23.06.2010 року №596, на який посилаються позивач і суд першої інстанції, припинив свою дію. Позаяк по - перше, із аналізу чинного законодавства убачається, що зазначений Порядок на сьогодні є діючим, по - друге з урахуванням обставин справи та вимог наведених вище правових норм такий не має суттєвого значення для правильного вирішення даного спору.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 34, 243, ч. 2 ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області Державної екологічної інспекції України залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.М. Кузьмишина
суддяО.Є. Пилипенко
(Повний текст постанови складений 23 травня 2018 року.)