ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 травня 2018 року № 826/1224/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.11.2017 №Ф-2264-17 ГУ ДФС у Київській області та стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 01.04.2013 ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування, а тому щоквартальні нарахування єдиного внеску після 13.03.2013 є неправомірними, оскільки відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) до 01.01.2017 загальна система оподаткування за відсутності найманих працівників та доходу не передбачали нарахування та сплати ЄСВ. Також позивач повідомила про вжиття заходів досудового врегулювання, а саме оскарження вимоги в адміністративному порядку, за результатом якого вимога залишена без змін.
На думку позивача, оскаржувана вимога відповідача є протиправною, порушує її законні права щодо мирного володіння власністю, а тому підлягає скасуванню. Внаслідок цього позивач звернулася до адміністративного суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.11.2017 року №Ф-2264-17 сформована відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідач стверджує, що позивач, як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і зобов'язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Зокрема відповідач зазначив, що за обліковими даними з інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості позивача станом на 01.11.2017 становить 1194, 03 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), що відповідає положенням ч.4 ст.25 Закону №2464-VI та п.п. 3, 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, у редакції наказу Мінфіну від 28.03.2016 №393.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 03.03.1998 зареєстрована Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію №7964.
13.03.2013 позивач звернулася із заявою про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування з 01.04.2013, яка в той же день була отримана Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва, що підтверджується вхідним штампом на копії доданої до матеріалів справи заяви.
Станом на 01.11.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області за обліковими даними з інформаційної системи органу доходів і зборів виявлено заборгованість зі сплати позивачем єдиного внеску і сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.11.2017 року №Ф-2264-17 (надалі - вимога) у розмірі 1194, 03 грн.
23.11.2017 позивач, скориставшись правом оскарження вимоги в адміністративному порядку, звернулась до Державної фіскальної служби України зі скаргою.
Однак, за результатом розгляду її скарги щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.11.2017 №Ф-2264-17, рішенням ДФС України від 21.12.2017 №17131/У/99-99-11-02-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а вимогу без змін.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням та вважаючи дії відповідача щодо щоквартального нарахування єдиного внеску після 13.03.2013 неправомірними, так як позивач з 01.04.2013 перебуває на загальній системі оподаткування, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) безпідставною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась із даним адміністративним позовом до суду.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464-VI).
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч.4 ст.8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Згідно з положеннями абз.3 ч.8 ст.9 цього Закону платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Для платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний рік (абз.5 ч.8 ст.9 цього Закону).
За невиконання визначених цим Законом обов'язків щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску до платників застосовуються заходи впливу та стягнення, передбачені, зокрема, статтею 25 Закону №2464 -VI.
Згідно з положення цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз.1-4 ч.1 ст. 25)
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою (п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку (ч.4 ст.25).
Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Аналогічні положення кореспондуються з Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20 квітня 2015 року (далі - Інструкція), зокрема пунктом 10 розділу IV Інструкції.
Відповідно до положень розділу VI Інструкції у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. (п.3)
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за встановленими формами згідно з додатками 6 та 7 до цієї Інструкції (п.4 розд. VI Інструкції).
Як вбачається із заяв по суті справи предметом спору у даній справі є законність та обґрунтованість оскаржуваної вимоги.
Позивач вважає вимогу необґрунтованою і безпідставною з огляду на те, що облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів платника не відображають інформації про відмову позивача від спрощеної системи оподаткування і перехід з 01.04.2013 на загальну систему оподаткування на підставі поданої заяви. Також позивач зазначає, що зі змісту вимоги не зрозуміло за який період нарахована недоїмка, яким чином розрахована сума боргу, немає посилань на акт документальної перевірки, зокрема наголошує, що будь-яких документальних перевірок платника ФОП ОСОБА_1 взагалі не проводилось.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано жодних пояснень щодо обґрунтування обчислення позивачу суми боргу (недоїмки) у розмірі 1194,03 грн., не вказано за який період здійснено нарахування, не надано будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність підстав для формування вимоги.
Відповідач, обґрунтовуючи правомірність формування оскаржуваної вимоги, посилається виключно на облікові дані з інформаційної системи і виходить з того, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Суд з такими довадами відповідача не погоджується і вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Право суб'єкта господарювання на відмову від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів визначено положеннями п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України. Зокрема, для відмови від спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву (пп. 298.2.1.). Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів (пп.298.2.2.).
Відповідно до п. 298.7 ст. 298 Податкового кодексу України форма та порядок подання заяви встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до п.299.10 ст. 299 Податкового кодексу України подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, є підставою для виключення його з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву.
З аналізу наведених норм вбачається, що для відмови суб'єкта господарювання від спрощеної системи оподаткування і переходу на загальну систему оподаткування вчинення будь-яких інших дій, окрім як подання заяви, законодавством не передбачається.
У ході розгляду справи судом встановлено, що позивач 13.03.2013 звернулася із заявою про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування з 01.04.2013, яка в той же день була отримана Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва, проте з незалежних від позивача причин відповідна інформація контролюючим органом до системи облікових даних внесена не була.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем дотримано передбаченого законом порядку звернення до контролюючого органу із заявою про відмову від спрощеної системи оподаткування, а тому невідповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника фактичним обставинам справи виникла саме з вини контролюючого органу. Таким чином, суд приходить до висновку, що подана позивачем заява, яка була отримана контролюючим органом, є належним і достатнім доказом для підтвердження обґрунтованості доводів позивача про перехід з 01.04.2013 на загальну систему оподаткування.
Будь-яких аргументів на спростування цієї обставини відповідачем у відзиві не наведено.
Натомість позивач, з метою додаткового обґрунтування протиправності прийнятого щодо неї рішення відповідачем, додала до позовної заяви копію рішення ДФС України від 21.12.2017 №17135/У/99-99-11-02-02-25 про результат розгляду скарги ФОП ОСОБА_2, який є її чоловіком, та скарга якого за аналогічних фактичних обставин та правових підстав була задоволена ДФС повністю.
Зі змісту рішення вбачається, що за аналогічних даній справі обставин, ДФС України, розглядаючи скаргу, прийшла до протилежного висновку, а саме про необхідність скасування оскаржуваної вимоги з підстав неправомірності щоквартальних нарахувань єдиного внеску після 13.03.2013, так як скаржник (ОСОБА_2) з 01.04.2013 перебуває на загальній системі оподаткування, та зобов'язала ГУ ДФС у Київській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника.
Наведене свідчить про неоднозначну позицію контролюючого органу з даного питання.
З урахуванням викладеного суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.11.2017 № Ф-2264-17 у розмірі 1194,03 грн. сформована відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття відповідного рішення.
Жодних доказів на підтвердження правомірності прийняття спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.11.2017 №Ф-2264-17 відпоідачем не надано, тому суд приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваної вимоги.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Судові витрати слід розподілити за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. За подання адміністративного позову у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією №205 від 15.01.2018. Отже, позивач має право на повернення зазначеної суми.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 01.11.2017 № Ф-2264-17 визнати протиправною та скасувати.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ЄДРПОУ 39393260, вул. Народного Ополчення, 5-А, м.Київ, 03680).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур