ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 травня 2018 року № 826/1837/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шейко Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, прокурора відділу представництва інтересів у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі управління представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Плиска Костянтина Валентиновича
провизнання протиправними дій та встановлення відсутності повноважень
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовною заявою до Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України (далі - ГВП ГПУ), прокурора відділу представництва інтересів у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі управління представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Плиска Костянтина Валентиновича (далі - Прокурор), в якому просив:
визнати дії Прокурора протиправними та встановити відсутність повноважень щодо перевірки додержання та застосування положень законів відносно дій позивача щодо укладення державного контракту від 18.04.2017 № 308/17/7;
визнати дії Прокурора протиправними та встановити відсутність повноважень щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення від 05.12.2017 відносно позивача по ч. 2 ст. 17215 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що Прокурор вийшов за межі повноважень, встановлених Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру», та провів перевірку в порядку нагляду за додержанням та застосуванням положень законів, тобто так званого «загального нагляду», відносно дій позивача щодо укладання державного контракту від 18.04.2017 № 308/17/7 з дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним госпрозрахунковим зовнішньо торгівельним підприємством «Спецтехнопроект» з постачання (закупівлі) продукції іноземних виробників за державним оборонним замовленням, а саме: радіозасобів УКХ діапазону.
Представник Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ) у відзиві зазначив, що позовні вимоги не обґрунтовані належним чином, оскільки позивачем не надано жодних доказів проведення перевірки Прокурором. При цьому, п. 11 ст. 255 КУпАП передбачено право прокурора на складання адміністративного протоколу, зокрема, за ст. 17215 КУпАП, а протокол від 05.12.2017 відносно позивача складений без порушення строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП, оскільки останній складений не пізніше трьох місяців з дня виявлення адміністративного правопорушення. Повноваження ж прокурора щодо отримання доказів вчинення адміністративного правопорушення передбачені ч. 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.ст. 251, 255 КУпАП. Крім того, питання щодо правомірності складання вказаного протоколу та наявності у Прокурора відповідних повноважень у повному обсязі досліджувались під час розгляду такого протоколу Солом'янським районним судом міста Києва. За таких обставин, представник ГПУ просив відмовити у задоволенні позову.
Прокурор у своєму відзиві, посилаючись на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 251, 255 КУпАП, стверджує про невідповідність доводів позивача вимогам законодавства, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник ГВП ГПУ та Прокурор у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та просили відмовити у їх задоволенні.
У судовому засіданні 26.04.2018 суд протокольною ухвалою закрив стадію підготовчого провадження та за згодою учасників справи перейшов до розгляду справи по суті в цей же день.
Суд, заслухавши доводи та заперечення сторін у справі, за їх клопотанням завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Листом від 14.09.2017 № 10/2/1-896вих.17 ГВП ГПУ звернулась до начальника військ зв'язку Збройних Сил України - начальника Головного управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України ОСОБА_1, в якому, посилаючись на проведення вивчення додержання службовими особами оборонного відомства вимог Законів України «Про оборону України» та «Про Збройні Сили України» щодо забезпечення військових підрозділів озброєнням та технікою, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.ст. 251, 255 КУпАП, просила надати наступні документи та фактичні дані: завірену копію державного контракту від 18.04.2017 № 308/17/7; завірену копію положення про Головне управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України та інше. При цьому, ГВП ГПУ також просила повідомити, які заходи вжито службовими особами Головного управління для отримання Державою відповідних компенсацій від іноземного постачальника за поставку підофсетної продукції за вказаним контрактом.
За результатами розгляду вказаного листа, листом від 24.10.2017 № 235936-17, за підписом т.в.о. начальника військ зв'язку Збройних Сил України - начальника Головного управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України Остапчука В.М., ГВП ГПУ повідомлено, що запит не містить будь-якої інформації яка б свідчила про випадки не здійснення або неналежного здійснення захисту інтересів Міністерства оборони України в суді, що не відповідає вимогам абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», в той час як вказаним Законом не передбачено у органів прокуратури повноважень (функцій) щодо нагляду за додержанням та застосуванням законів (так званий «загальний нагляд»), з огляду на що вважається за доцільне ГВП ГПУ конкретизувати випадки не здійснення або неналежного здійснення Міністерством оборони України захисту своїх інтересів в суді.
05.12.2017 Прокурор, керуючись ст.ст. 254-256 КУпАП, склав відносно позивача протокол про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 17215 КУпАП (недбале ставлення до військової служби), у зв'язку з укладанням державного контракту від 18.04.2017 № 308/17/7 з дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним госпрозрахунковим зовнішньо торгівельним підприємством «Спецтехнопроект» з постачання (закупівлі) продукції іноземних виробників за державним оборонним замовленням, а саме: радіозасобів УКХ діапазону, без дотримання вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про державне оборонне замовлення».
Вирішуючи по суті даний спір суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Згідно з ч.ч. 3, 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
З аналізу змісту вказаних положень вбачається, що у разі порушення або можливого порушення інтересів держави, якщо захист таких інтересів не здійснюється взагалі або здійснюється неналежним чином органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу, представництво в суді законних інтересів держави здійснює прокурор.
При цьому, у разі встановлення під час здійснення вказаних повноважень ознак адміністративного чи кримінального правопорушення у діях відповідних осіб, прокурор, в силу вимог ч. 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зобов'язаний вчинити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (адміністративного чи кримінального).
За таких умов, а також з огляду на те, що позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження проведення Прокурором перевірки, у тому числі у порядку загального нагляду, на який позивач посилається, суд вважає твердження позивача, як на підставу для визнання протиправними дій Прокурора та встановлення відсутності повноважень щодо перевірки додержання та застосування положень законів відносно дій позивача щодо укладення державного контракту від 18.04.2017 № 308/17/7, про проведення такої перевірки хибними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Разом з тим, згідно з п.п. 1, 11 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: уповноважені на те посадові особи: органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 17210 - 17220, 173, 174, 178, 182, 1841, 185 і 1857); прокурор (статті 1724 - 17220, 1854, 1858,18511).
Названа стаття надає повний перелік осіб, яким законодавством надано право складати протокол про адміністративне правопорушення. Надання в одній статті переліку одразу усіх осіб, уповноважених складати протокол про адміністративне правопорушення, суттєво полегшує визначення такої особи та пришвидшує вирішення питання про компетентність особи, яка склала протокол.
При цьому, у зв'язку з тим, що прокуратура, на відміну від органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, має ширші функції та повноваження, в той час як Військова служба правопорядку - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання злочинам, іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України; а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах (ст. 1 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України»), п. 11, на відміну від п. 1 у зазначеній частині, не містить конкретизації стосовно можливих суб'єктів притягнення до відповідальності.
За таких умов, суд вважає, що органи управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи виключно стосовно військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також працівників Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків, натомість законодавець не обмежив прокурора у суб'єктах щодо яких він має право складати протокол про адміністративне правопорушення.
Тобто законодавець наділив повноваженнями прокурора складати протоколи про правопорушення, у тому числі за ст. 17215 КУпАП, щодо осіб безвідносно до їх статусу, у тому числі стосовно військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також працівників Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків, і навпаки, можливість складання органами управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України названих протоколів не виключає права прокурора, за наявності на те відповідних правових підстав, складати такі протоколи, у тому числі за ст. 17215 КУпАП.
З огляду на наведене, а також те, що вказаною нормою КУпАП законодавець прямо передбачив право прокурора складати протокол про правопорушення, у том числі за ст. 17215 КУпАП (недбале ставлення до військової служби), суд вважає помилковим твердження позивача про те, що протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 17215 КУпАП, мають право складати виключно органи управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
В той же час, судом також враховується, що відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 Положення про ГВП ГПУ, затвердженого наказом ГПУ від 06.10.2015 № 249, відділ представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі, зокрема: здійснює захист інтересів держави, представництво інтересів громадянина або держави в суді у воєнній сфері; вивчає матеріали правоохоронних, контролюючих органів, органів військового і державного управління, здійснює моніторинг офіційних веб-порталів органів державної влади, веб-порталу з питань державних закупівель; встановлює наявність підстав для представництва інтересів громадянина або держави в суді у передбачених законом випадках. З цією метою у порядку, визначеному законодавством: 1) ознайомлюється та витребовує за письмовим запитом копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, що знаходяться у цих суб'єктів; 2) отримує від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій усних або письмових пояснень; реагує на виявлені порушення вимог законодавства у воєнній сфері кримінально-правовими, адміністративно-правовими та представницькими засобами; забезпечує в межах підготовки для розгляду в судах складених прокурорами відділу протоколів про адміністративні правопорушення.
Поряд з цим, статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, прокурор, не тільки в силу вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділений повноваженнями отримувати інформацію, яка на законних підставах належить відповідному суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у вказаних випадках, а і в силу вимог ст. 251 КУпАП, як особа, уповноважена на складання протоколів про адміністративні правопорушення, з метою збирання доказів наділений повноваженнями отримувати відповідні інформацію, матеріали та їх копії.
Крім того, згідно з ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) обов'язково перевіряє, у тому числі чи компетентною особою був складений протокол.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду складеного Прокурором протоколу про адміністративне правопорушення від 05.12.2017 відносно позивача по ч. 2 ст. 17215 КУпАП, Солом'янським районним судом міста Києва прийнято постанову від 06.03.2017 у справі № 760/27155/17 (провадження № 3-577/18), якою провадження у справі за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення закрито.
З викладеного слідує, що вказаний протокол від 05.12.2017 прийнято Солом'янським районним судом міста Києва до розгляду та розглянуто по суті, а постанова прийнята у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а не з будь-яких інших підстав, у тому числі стосовно відсутності повноважень у Прокурора щодо складання такого протоколу.
Враховуючи викладене у сукупності, суд не вбачає належних правових підстав для визнання дій Прокурора протиправними та встановлення відсутності повноважень щодо перевірки додержання та застосування положень законів, відносно дій позивача, щодо укладення державного контракту від 18.04.2017 № 308/17/7 та для визнання дій Прокурора протиправними та встановлення відсутності повноважень щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення від 05.12.2017 відносно позивача по ч. 2 ст. 17215 КУпАП.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, суду не надав.
Натомість відповідачі довели суду відсутність протиправних дій зі свого боку.
Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко