79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.12.09 Справа№ 32/215
Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Приватного підприємства Науково-технічної фірми „Дельта”, м.Львів.
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мальви-Меблі”, м.Львів.
Про стягнення 18 037,59 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Грехова С.Ф. -бухгалтер (довіреність №559 від 10.11.2009р.).
від відповідача: Ламах Г.Б. -представник (довіреність б/н від 02.07.2009р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством Науково-технічною фірмою „Дельта”, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мальви-Меблі”, м.Львів про стягнення 18 037,59 грн., з яких 15 717,35 грн. сума основного боргу, 2 320,24 грн. пеня.
Ухвалою суду від 23.10.2009р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 10.11.2009р. Ухвалою суду від 10.11.2009р. розгляд справи відкладено на 01.12.2009р., з підстав вказаних в даній ухвалі. Рішення прийнято 01.12.2009р.
Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 10.11.2009р. подали спільно підписане клопотання, яким вони просять суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі.
Представник позивача в судовому засіданні подав заяву вх. №59 від 27.11.2009р., в якій уточнює позовні вимоги, щодо ціни позову, яка повинна бути 18 037,59 грн., а не 15 717,35 грн. як вказано у позовній заяві, оскільки пеня в сумі 2 320,24 грн. не була включена в ціну позову. Позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав повністю, просив позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.11.2009р. подав відзив на позовну заяву вих. №1109/9/2-юр від 09.11.2009р., в якому позов визнає в частині основного боргу в сумі 14 717,31 грн., щодо стягнення пені заперечує з підстав вказаних у відзиві. Судові витрати просив віднести на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
В судовому засіданні 10.11.2009р. представник відповідача подав платіжне доручення № 34 від 27.10.2009р. про часткову сплату боргу в сумі 1 000,00 грн. В судовому засіданні 01.12.2009р. представник відповідача повідомив про часткову сплату заборгованості в сумі 10 000,00 грн., в підтвердження чого надав платіжне доручення №420 від 12.11.2009р. на суму 10 000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив:
На підставі усної домовленості протягом серпня-листопада 2008 року Приватне підприємство Науково-технічна фірма „Дельта” здійснило поставку товару (офісних крісел) ТзОВ „Мальви-Меблі” на загальну суму 34 008,42 грн.
24.03.2009р. ПП Науково-технічна фірма „Дельта” звернулось до ТзОВ „Мальви-Меблі” з листом-вимогою №3 про погашення боргу та проханням підписати акт звірки взаєморозрахунків.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач акт звірки взаєморозрахунків від 24.04.2009р. на суму заборгованості 15 717,35 грн. підписав, проте оплату не здійснив.
Відповідач порушив свої зобов'язання, щодо оплати, сплативши неповну суму вартості поставленого товару (крісел офісних), борг станом на момент подання позовної заяви становив 15 717,35 грн.
Після порушення провадження у справі відповідач здійснив часткове погашення боргу на загальну суму 11 000,00 грн. згідно платіжних доручень № 34 від 27.10.2009р. на суму 1 000,00 грн. та №420 від 12.11.2009р. на суму 10 000,00 грн.
Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар (крісел офісних) станом на 01.12.2009р. складає 4 717,35 грн.
Позивач на підставі ст.3 Закону України „Про відповідність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 2 320,24 грн.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
У відповідності із ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт поставки позивачем товару на загальну суму 34 008,42 грн. підтверджується
видатковими накладними: № РН-1247 від 04.08.2008р. на суму 1 000,00 грн.; № РН-1246 від 04.08.2008р. на суму 1 400,00 грн.; № РН-1264 від 13.08.2008р. на суму 1000,01 грн.; № РН-1263 від 13.08.2008р. на суму 2 140,00 грн.; № РН-1282 від 18.08.2008р. на суму 900,00 грн.; № РН-1423 від 08.10.2008р. на суму 4 425,00 грн.; № РН-1449 від 15.10.2009р. на суму 4 973,00 грн.; № РН-1450 від 15.10.2008р. на суму 9 909,00 грн.; № РН-1499 від 04.11.2008р. на суму 1 445,40 грн.; № РН-1500 від 04.11.2008р. на суму 3 312,01 грн.; № РН-1498 від 04.11.2008р. на суму 3 504,00 грн. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).
Товар (крісла офісні) були отримані представником відповідача на підставі довіреностей: серія ЯПЗ № 587058 від 04.08.2008р.; серія ЯПЗ № 587066 від 12.08.2008р.; № 587078 від 18.08.2008р.; № 74 від 07.10.2008р.; № 87 від 15.10.2008р.; № 18 від 03.11.2008р.
Факт поставки не заперечується відповідачем.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.11.2009р. подав платіжне доручення № 34 від 27.10.2009р про часткову сплату боргу в сумі 1 000,00 грн., в судовому засіданні 01.12.2009р. представник відповідача подав платіжне доручення №420 від 12.11.2009р. про часткову сплату боргу в сумі 10 000,00 грн.
Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 11 000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1. ст.80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.
З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку боргу в сумі 4 717,35 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання суд зазначає наступне.
Згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543/96-ВР, на який покликається позивач у позовній заяві та розрахунку штрафних санкцій, не є спеціальним законом в розумінні ч.4 ст.231 ГК України, яким встановлюється розмір пені щодо конкретних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання основного зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.258 ЦК України).
Згідно ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Враховуючи вищенаведені норми, виконання даного зобов'язання не може бути забезпечене пенею, оскільки між сторонами не було письмово укладено договору, який би встановлював розмір пені за прострочення виконання зобов'язання, відтак не досягнуто згоди щодо її застосування у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.
Отже в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 2 320,24 грн. слід відмовити.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 4 717,35 грн. основного боргу.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог з врахуванням того, що часткова сплата боргу була здійснена відповідачем після порушення провадження у справі.
Як вбачається з платіжного доручення № 2602802 від 28.09.2009р. позивач сплатив 325,00 грн. держмита. Відповідно до підпункту "а" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. №7-93 з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено, що із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, держмито сплачується в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, позивач повинен був сплатити 180,37 грн. держмита, отже йому слід повернути 144,62 грн. зайво сплаченого державного мита.
Керуючись ст.ст.11, 205, 509, 525, 526, 530, 612, 692 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов, з врахуванням уточнення суми позову, задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мальви-Меблі” (79000, м.Львів, вул. Литвиненка, 3; р/р 26000146 Львівська філія ВАТ „Мегабанк”; МФО 385413; ЄДРПОУ 13835835) на користь Приватного підприємства Науково-технічної фірми „Дельта” (79000, м.Львів, пр-т.Червоної Калини, 35; р/р 26006017697 в ПЛФ Кредит Банк; МФО 325365; ЄДРПОУ 03590930) 4 717,35 грн. основного боргу, держмито в сумі 157,1 грн. та 205,65 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
4. В частині стягнення пені в сумі 2 320,24 грн. відмовити.
5. В частині стягнення 11 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
6. Видати Приватному підприємству Науково-технічній фірмі „Дельта” (79000, м.Львів, пр-т.Червоної Калини, 35; р/р 26006017697 в ПЛФ Кредит Банк; МФО 325365; ЄДРПОУ 03590930) довідку на повернення зайво сплаченого держмита в сумі 144,62 грн.
7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя