№ 33/796/1067/2018 Постанова винесена суддею Смик С.І
Категорія: ч. 1 ст. 163-1 КУпАП
15 березня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю захисника ОСОБА_1., розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого директором ТОВ «ЖОК.», ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року,
Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 рокуОСОБА_2визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та звільнено його від адміністративної відповідальності у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, а провадження у справі закрито.
Згідно з постановою суду, 18.07.2017 року по АДРЕСА_2, ОСОБА_2., будучи директором ТОВ «ЖОК.», вчинив ведення податкового обліку з порушенням встановленого законом порядку, а саме: встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та занижено сплату податку на додану вартість та податку на прибуток, чим порушив п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявнийсклад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та закрив провадження в справі, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2., вважаючи постанову суду ухваленою із порушенням процесуальних норм права, які містяться у КУпАП, просить її скасувати в частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а в іншій частині залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суддею під час розгляду справи не дотримано ряд нормативно-правових приписів КУпАП, які передбачають такий розгляд, а саме - не перевірено факт вручення йому протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки свій екземпляр він не отримував, чим порушено ст.ст. 254, 278 КУпАП.
Крім того, він не отримував від суду повідомлення про час, дату та місце розгляду справи, чим порушено його право, передбачене ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, на участь у справі та здійснення захисту своїх прав та інтересів під час розгляду справи.
Також він не отримав і оскаржуваної постанови суду, чим порушено ст. 285 КУпАП, що перешкодило йому вчасно оскаржити дану постанову суду, про існування якої він випадково дізнався під час перегляду Єдиного державного реєстру судових рішень.
Окрім цього, апелянт не погоджується із постановою суду в частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки при ухваленні постанови у цій частині суд перевищив свої повноваження, вийшовши за межі, що передбачені ст.ст. 247, 284 КУпАП, так як пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення, а за правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, тому вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
За таких обставин, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, на думку апелянта, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється, а отже, суддя місцевого суду, встановивши його вину під час закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності вийшов за межі повноважень наданих йому у п. 7 ст. 247 КУпАП, порушивши приписи ст. 6 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім цього, його правова позиція підтверджується правовою позицією щодо цього питання висловленою Науково-Консультативною Радою при Вищому адміністративному суді України у своєму Узагальненому Науково-Консультативному висновку на тему: «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Разом з апеляційною скаргою від ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому він просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, як пропущений з поважних причин, посилаючись на те, що він не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та взагалі не знав, що у Печерському районному суді перебуває на розгляді щодо нього ця справа, у зв'язку з чим був позбавлений права на участь у справі та на захист своїх прав та інтересів під час її розгляду, а про існування оскаржуваної постанови суду він дізнався випадково під час перегляду Єдиного державного реєстру судових рішень, яку не отримав і по сьогоднішній день.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення захисника ОСОБА_1., який, підтримавши доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову судді в частині визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а в решті залишити без змін, оскільки закриття провадження у справі за ст. 38 КУпАП виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності, а таким чином судом прийнято два взаємовиключні рішення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як встановлюють приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані.
Частиною 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2017 року відносно директора ТОВ «ЖОК.» ОСОБА_2 був складений протокол, у зв'язку з тим, що при перевірці вказаного Товариства було встановлено, що директор ТОВ «ЖОК.» ОСОБА_2. порушив встановлений законом порядок ведення податкового обліку, а саме: встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та занижено сплату податку на додану вартість та податку на прибуток, що відображено в Акті перевірки від 18.07.2017 року №267/26-15-14-02-04/39105605, чим порушив п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у порушенні ним встановленого законом порядку ведення податкового обліку є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові, а саме, даними протоколу про адміністративне правопорушення та акту перевірки від 18.07.2017 року №267/26-15-14-02-04/39105605, а тому вважаю, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, повністю доведена.
На спростування такого висновку суду першої інстанції ні ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, ні захисником ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду, будь-яких доводів на наведено.
Разом з тим, відповідно до положень ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Враховуючи, що вчинене ОСОБА_2 адміністративне правопорушення було виявлено 18 липня 2017 року, то, відповідно, на час розгляду справи про адміністративне правопорушення місцевим судом пройшли, передбачені ст. 38 КУпАП строки накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, і тому судом правомірно було закрито провадження в справі за цією обставиною.
Доводи апеляційної скарги про те, що поєднання закриття справи у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення із одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і не можуть суміщатись в одній постанові, на думку апеляційного суду, є безпідставними.
Законодавче регулювання питання закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку зі сплином строків накладення адміністративного стягнення здійснюється, зокрема, ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП. якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом тримісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушенні - з дня його виявлення).
При цьому для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв'язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що суд першої інстанції, обґрунтовано лише після встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, закрив провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
За таких обставин, вважаю, що постанова судді Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року є законною, обґрунтованою та винесеною у відповідності до вимог законодавства і підстав для її скасування чи зміни не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Поновити ОСОБА_2.строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2.залишити без задоволення, а постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року, якою ОСОБА_2визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та звільнено його від адміністративної відповідальності у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, а провадження у справі закрито, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва Горб І.М.