Справа № 761/31288/17 № апеляційного провадження: 22-ц/796/4109/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Рибак М.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.
24 травня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд м.Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді-доповідача: ПрокопчукН.О.
суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,
розглянувши розглянувши у порядку ст.369 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 листопада 2017 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
У вересні 2017 року позивач звернулася до суду з даним позовом до відповідача. Зазначав, що постановами Окружного адміністративного суду м. Києва було визнано протиправною бездіяльність міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. щодо нездійснення особистого прийому ОСОБА_3 у дні, визначені графіком прийому громадян, протягом 2015-2017 років. Враховуючи те, що позивачем були понесені витрати для поїздок з Вінниці до Києва з метою потрапити на особистий прийом до міністра закордонних справ України, який неодноразово не відбувся, а також з урахуванням завданих моральних страждань та хвилювань у зв'язку з невідновленням порушеного права позивача на особистий прийом, просив стягнути з міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. матеріальну шкоду у розмірі 11 485, 93 грн. та моральну шкоду у розмірі 12 767, 45 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2017 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що судом у порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України не було роз'яснено особам, які беруть участь у справі, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій. Зазначає, що на його думку міністр закордонних справ Клімкін П.А. має особисто відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, заподіяну позивачу, та така шкода не повинна відшкодовуватися з державного бюджету України за рахунок платників податків.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України ( у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з недоведеності позовних вимог з урахуванням звернення позивача із позовом про відшкодування шкоди саме з Клімкіна П.А. як міністра закордонних справ України.
Колегія суддів з такими висновками суду погоджується.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом позивачем у 2015-2016 роках неодноразово здійснювалися поїздки з міста Вінниці в місто Київ задля того, щоб потрапити на особистий прийом до міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. Разом з тим, особистий прийом міністром закордонних справ України у визначені графіком дні проведений не був.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2016 було задоволено позов ОСОБА_3 та визнано протиправною бездіяльність міністра закордонних справ щодо нездійснення особистого прийому 07.07.2015, 08.07.2015, 06.10.2015, 08.01.2016, 26.01.2016 рр. Вказана постанова набрала законної сили після її перегляду Київським апеляційним адміністративним судом та Вищим Адміністртаивним Судом України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2017 р. Позов ОСОБА_3 було задоволено та також визнано протиправною бездіяльність міністра закордонних справ України щодо нездійснення особистого прийому 11.03.2016, 26.04.2016, 13.05.2016, 08.07.2016, 26.07.2016, 09.09.2016, 11.11.2016 рр.
Окрім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2017 було задоволено позов ОСОБА_3 та визнано протиправною бездіяльність міністра закордонних справ України щодо нездійснення особистого прийому 03.01.2017, 10.03.2017 р. та 04.04.2017 р.
Як вказує позивач, ним було понесено витрати на неодноразові поїздки з Вінниці до Києва з метою потрапити на осоибстий прийом до відповідача, а тому відповідно до ст. 56 Конституції України йому як громадянину України повинна бути відшкодована матеріальна та моральна шкода, яка була завдана незаконною бездіяльністю відповідача при здійсненні ним своїх повноважень.
На думку позивача, бездіяльністю та безвідповідальністю суб'єкта владних повноважень, йому була заподіяна моральна шкода, яка виражається у моральних стражданнях та хвилюваннях у зв'язку з ушкодженням його здоров'я під час постійних переїздів з одного населеного пункту до іншого протягом двох років та не відновлення впродовж двох років його порушених прав.
Ст.55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом,звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналогічне положення міститься і у частині 1 ст.3 ЦПК України.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.
За змістом ст. 10 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вони посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого постановою КМУ від 30.03.2016 № 281, Міністерство закордонних справ України (МЗС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МЗС очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Президента України та звільняється з посади за поданням Президента України чи Прем'єр-міністра України за згодою Президента України Верховною Радою України.
А відтак, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до посадової особи Міністерства закордонних справ - міністра закордонних справ, який є суб'єктом владних повноважень, що наділений правом виконувати публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 р. у справі № 6-440цс16.
А відтак, посилання заявника на те, що матеріальна та моральна шкода повинна бути відшкодована не за рахунок коштів державного бюджету, а особисто міністром закордонних справ Клімкіним П.А. є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.
Окрім того, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 посилається на порушення судом ч. 4 ст. 10 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення), зокрема непопередження судом про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення) особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як убачається з журналу судового засідання від 22.11.2017 р., судом були роз'яснені зокрема і ОСОБА_3 права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі, та згідно із журналом судового засідання права та обов'язки позивачу ОСОБА_3 були зрозумілі (а.с. 28). Зауважень щодо неповноти або неправильності журналу судового засідання, яке відбувалося 22.11.2017 р., позивачем не подавалося.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України , суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає .
Суддя-доповідач :
Судді :