№ справи: 760/10011/17-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3409/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Кушнір С.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
24 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.,
суддів - Чобіток А.О., Соколової В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року,
встановив:
у червні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заробітну плату за період з 10.03.2017 по день фактичного розрахунку, оскільки відповідач не здійснив остаточного розрахунку при звільненні. В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.03.2017 по 16.11.2017.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення - про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
В ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що він працював у відповідача на посаді менеджера з логістики Київської філії. 23.09.2016 його було звільнено з роботи за угодою сторін відповідно до ст. 36 КЗпП України, однак розрахунку здійснено не було. 23.02.2017 він направив відповідачу вимогу про остаточний розрахунок, який було отримано відповідачем 09.03.2017. Однак розрахунку здійснено не було, в зв'язку з чим він просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку починаючи з 10.03.2017 по день ухвалення рішення. В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 10.03.2017 по 16.11.2017.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 р. в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було звільнено з роботи 23.09.2016 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 липня 2017 р. було змінено дату звільнення позивача на 21.02.2017, стягнуто середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 84 658 грн. 80 коп. за період з 24.09.2016 по 21.02.2017. Вказане рішення набрало законної сили та було виконане відповідачем, а тому підстав для стягнення середнього заробітку за інший період немає.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення ст. 21, 24, 47, 116, 117, 235 КЗпП України.
Як видно з матеріалів справи, позивач працював у відповідача з 17.04.2013 по 23.09.2016. Оскільки в день звільнення позивачу не було видано трудову книжку, позивач в грудні 2016 р. звернувся до суду з позовом про зобов'язання видати трудову книжку, зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди. 21.02.2017 позивачем було отримано трудову книжку. У червні 2017 р. позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути середній заробіток за період з 10.03.2017 по день фактичного розрахунку. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 липня 2017 р. було змінено дату звільнення позивача з 23.09.2016 на 21.02.2017, стягнуто середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 24 вересня 2016 р. по 21 лютого 2017 р. в сумі 84 658 грн. 80 коп., відшкодовано моральну шкоду.
Ч. 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, всі були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.
Позивач, звертаючись у грудні 2016 р. до суду з позовом про видачу трудової книжки, зміни дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та відшкодування шкоди (а/с 60), не зазначав, що відповідач не провів з ним розрахунку всіх належних до сплати сум, чи наявна заборгованість по заробітній платі, а вказував лише на затримку видачі трудової книжки. Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 17 липня 2017 р. на його користь було стягнуто лише середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 23 вересня 2016 р. по 21.02.2017 р. Вказана сума не є остаточним розрахунком при звільненні, яка належала працівнику на день звільнення (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо).
В своїй заяві до суду першої інстанції по даній справі, позивач посилається на те, що йому було сплачено повний розрахунок відповідачем лише 16 листопада 2017 р. (а/с 50), а тому він просить стягнути середній заробіток за період з 10.03.2017 по 16.11.2017. Однак, вказана сума не є остаточним розрахунком при звільненні, а компенсацією за час затримки видачі трудової книжки, визначеною за рішенням суду.
Таким чином, на користь позивача вже було стягнуто середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки і підстав для стягнення середнього заробітку за інший період з дня видачі трудової книжки до виконання рішення суду немає.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді