21 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6
власника майна ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 22.03.2018 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №5 ОСОБА_5 , про арешт майна та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з 1 житлової кімнати, загальною площею 27,4 м2, житловою площею 15,0 м2, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 22.03.2018 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що задовольняючи клопотання про арешт майна слідчий суддя у порушення статтей 94, 132, 173 КПК України не перевірив достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, не з'ясував усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна, обґрунтованість клопотання слідчого, наслідки арешту майна для третіх осіб та розумність і співмірність втручання у права і свободи особи, про яку йдеться в клопотанні слідчого. Так, арештоване майно, а саме квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_7 на законних підставах, про що свідчить договір купівлі-продажу від 27.12.2017 року. Крім того, на думку апелянта, слідчим не наведено достатніх підстав вважати вказане майно предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, про набуття цього майна злочинним шляхом. Висновок слідчого судді, що вжиття заходу забезпечення кримінального провадження є необхідним для недопущення відчуження майна, право на яке здобуто злочинним шляхом, як вважає апелянт, є припущенням, ураховуючи відсутність процесуального статусу власника майна у кримінальному провадженні.
Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то як зазначає апелянт, розгляд клопотання проводився його без виклику, а апеляційна скарга подана в 5-й строк після отримання копії судового рішення, тобто в межах строку визначеного ст. 395 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, думку власника майна та її представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, яка вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.
Як вбачається з наданих матеріалів судового провадження, слідчим відділом Оболонського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100050000885 від 02.02.2017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
10.03.2018 року постановою слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 вказане у клопотанні майно - квартира АДРЕСА_1 визнана у кримінальному провадженні №12018100050000885 від 02.02.2017 речовим доказом.
20.03.2018 року слідчий СВ Оболонського УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №5 ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно - квартиру АДРЕСА_1 , посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.
22.03.2018 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва клопотання задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні органу досудового розслідування, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.
Як вбачається із наданих матеріалів, слідчий в своєму клопотанні про арешт майна, зазначає про те, що вказане в клопотанні майно - квартира АДРЕСА_1 є доказом злочину, тобто наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.
При цьому, орган досудового розслідування в своєму клопотанні посилається на редакцію частини третьої статті 170 КПК України, яка на момент внесення та розгляду клопотання втратила чинність.
Тобто, на думку колегії суддів, слідчим належним чином не визначено правової підстави для арешту майна, тобто не дотримано вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, що повинно було слугувати підставою для відмови слідчим суддею у задоволенні клопотання слідчого, однак безпідставно цього не було зроблено.
Крім того, відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, надані матеріали провадження містять постанову органу досудового розслідування від 10.03.2018 року про визнання квартири АДРЕСА_1 речовим доказом у кримінальному провадженні №12018100050000885 від 02.02.2017, в якій вказується про те, що в вересні місяці 2017 року малознайомі особи намагались шляхом зловживання довірою заволодіти приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
При цьому, у наданому та долученому до матеріалів клопотання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вказується про те, що 05.12.2017 року невстановлена досудовим розслідуванням особа, шахрайським шляхом заволоділа квартирою АДРЕСА_1 , а отже постанова про визнання майна речовим доказом та витяг з ЄРДР містять суттєві та не усунуті протиріччя.
На підставі викладених обставин, які свідчать про істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 22.03.2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №5 ОСОБА_5 , про арешт майна та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з 1 житлової кімнати, загальною площею 27,4 м2, житловою площею 15,0 м2, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_8 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури №5 ОСОБА_5 , про арешт майна - квартири АДРЕСА_1 , яка складається з 1 житлової кімнати, загальною площею 27,4 м2, житловою площею 15,0 м2, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 , - відмовити.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/2616 /2018 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1