1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 14 травня 2018 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 , апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2018 року, щодо
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 28 травня 2018 року включно.
Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про причетність ОСОБА_5 до вчинення тяжкого кримінального правопорушення, поєднаного з насильством, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, дані, що характеризують особу підозрюваного, а саме: те, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності, не працює, відсутності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків за місцем його постійного проживання.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2018 року та змінити ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною.
На думку захисника, прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Звертає увагу автор апеляційної скарги і на дані про особу підозрюваного, який згідно зі ст. 89 КК України є раніше не судимий, майнова шкода спричинена злочином є невеликою, проживає і зареєстрований за однією і тією ж адресою в м. Києві.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного і його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, доводи прокурора щодо необхідності залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника в інтересах підозрюваного не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження, Деснянським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 30 березня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018100030002775, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
31 березня 2018 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Того ж дня, слідчий слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_9 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2018 року зазначене клопотання було задоволено.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому, був допитаний підозрюваний ОСОБА_5 вислухана думка прокурора, захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування запобіжного заходу, вимогам передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів, які свідчать про причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, характеризуючі дані про особу підозрюваного, в їх сукупності.
Отже, перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчий виклав з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують. Також слідчий суддя визнав доведеним наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які зазначені у клопотанні слідчого.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього одного з запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вищевказаним вимогам, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Дані, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою, матеріали судової справи не містять.
Що стосується доводів автора апеляційної скарги з приводу не доведення стороною обвинувачення ризиків, передбачені ст. 177 КПК України, то вони є необґрунтованими, оскільки, наявність існування вказаних ризиків підтверджується матеріалами провадження, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , його тяжкість та покарання що загрожує останньому.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначив розмір застави в даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення із застосуванням насильства.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі справи не вбачається.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , даних про його особу, обрав запобіжний захід у вигляді тримання йому під вартою без визначення розміру застави, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183,194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 березня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 28 травня 2018 року включно, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/796/2112/2018 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1