Ухвала
23 травня 2018 року
місто Київ
справа № 336/5199/16-ц
провадження № 61-14821ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, просила стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 80 036, 12 грн та моральної шкоди суму у розмірі 20 000, 00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 80 036, 12 грн та моральної шкоди у розмірі 3 000 , 00 грн, у задоволені інших позовних вимог щодо стягнення відшкодування моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 6 583, 04 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У поданій 22 лютого 2018 року до Верховного Суду касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини дев'ятої наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.
ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначила, що справа для неї має важливе значення, оскільки виконання рішення суду про відшкодування майнової шкоди значно погіршить її матеріальне становище. Однак, заявник не навела доводів, не додавши до касаційної скарги відповідних доказів, які б містили обґрунтування існування винятків, передбачених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Вочевидь, враховуючи ціну позову з оцінкою розміру задоволених позовних вимог, непогодження заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не повинно розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що не має виняткового значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
З огляду на наведені доводи Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.
Отже, Верховний Суд під час оцінки зазначених обставин не знайшов достатніх підстав вважати їх такими, що мають виняткове значення у розумінні пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Оскільки оскаржувана заявником ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2017 року прийнята у малозначній справі, а отже, не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Верховний суд додатково роз'яснює заявнику, що у відповідності до пункту третього частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у нього є право на подання заяви про повернення сплаченого судового збору.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2017 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний