Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "30" грудня 2009 р.Справа № 10/1638
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Прядко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Слободенюк Р.Є., дов. № 210 від 24.11.2009р.
від відповідача: Довбня О.А., дов. від 10.08.2009р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" (м.Житомир)
до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (м.Житомир)
про стягнення 30655,15 грн.
В судовому засіданні 22.12.09р. відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 25.12.09р., а також з 25.12.09р. до 30.12.09р.
Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 30655,15 грн., з яких 18156,97 грн. боргу згідно п.2 додатку №156 від 16.06.2004р. до інвестиційного договору №193 від 27.07.2001р., 10862,56 грн. втрат від інфляції та 1635,62 грн. - 3 % річних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та надала пояснення (спростування) на відзив відповідача від 24.12.2009р. (а.с.94)
Відповідач подав відзив на позовну заяву № 99/2372 від 22.12.2009р. (а.с.80-88), вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки станом на 22.12.2009р. позивач свої зобов'язання перед відповідачем згідно додатку №156 від 16.06.2004р. до інвестиційного договору №193 від 27.07.2001р. не виконав, приміщення не повернув. Крім того, відповідач у відзиві та його представник у судовому засіданні заперечують проти нарахування штрафних санкцій, до яких підлягає застосуванню позовна давність в один рік. Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про застосування загального строку позовної давності.
Відповідачем також подано клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 1/8, що розглядається господарським судом Житомирської області, за позовом СВТП "Механік" до ВАТ "Вібросепаратор" про визнання права власності на майно. Відповідач вважає, що рішенням у іншій справі №1/8 буде визначено, чи набуде СВТП "Механік" чи ні право власності на майно, передане відповідно до додатку №156 від 16.06.2004р. до інвестиційного договору №193 від 27.07.2001р., і тоді визначиться сума, яку ВАТ "Вібросепаратор" повинен буде повернути СВТП "Механік".
Позивач проти клопотання про зупинення провадження у справі заперечив.
Господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача, оскільки визнання чи ні права власності СВТП "Механік" на майно, передане відповідно до п. 1.1. додатку №156 від 16.06.2004р. до інвестиційного договору №193 від 27.07.2001р. не впливає на чинність п.2 вказаного додатку до договору та встановлене ним зобов'язання відповідача. Таким чином, господарський суд вважає, що дана справа та справа № 1/8 не є пов'язаними між собою.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
27 липня 2001р. між ВАТ "Вібросепаратор" (далі - товариство, відповідач) та СВТП "Механік" (далі - інвестор, позивач) був укладений інвестиційний договір №193 (а.с.17-19), згідно п.2.1 якого орган, уповноважений управляти майном товариства, зобов'язується передати інвестору, а інвестор отримати від органу, уповноваженого управляти майном товариства, у власність майно та зобов'язується погашати обумовлену частину боргу боржника та інвестувати господарську діяльність товариства на умовах цього договору.
Відповідно до п.2.2 та 2.3 договору майно передається у номенклатурі відповідно до додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору, в розмірі внесених інвестицій (а.с.20). Вартість майна становить 650232 грн.
Додатком №2 до інвестиційного договору №193 від 27.07.2001р. (а.с.21) сторони погодили графік внесення інвестицій СВТП "Механік" на загальну суму 650232,00 грн.
В подальшому між ВАТ "Вібросепаратор" та СВТП "Механік" укладались угоди від 01.11.2001р., 23.10.2002р., 11.11.2002р. та 14.01.2003р. про внесення змін до інвестиційного договору №193 від 27.07.2001р. (а.с.22-27), згідно яких сторони змінювали перелік майна, що передається у власність інвестора, та розмір інвестицій останнього.
Так, згідно актів прийому-передачі основних засобів від 26.09.01р. від 01.11.01р., від 01.12.01р., від 02.07.02р., 02.01.03р.,08.04.03р., 26.04.03р.,18.06.03р.,23.12.03р. ВАТ "Вібросепаратор" передало СВТП "Механік" побутовий корпус №7а інв. №3754 площею 1208,77 кв.м., будівлю експериментальної дільниці інв. №3771 площею 1099,50 кв.м., корпус №7 інв. №3758 площею 29,85 кв.м., металевий склад інв. №2799 площею 1050 кв.м. (а.с.53-58, 63, 66-68).
За час існування договірних відносин у період з 27.07.2001р. (дата укладення інвестиційного договору) по 23.12.2003р. (дата підписання останнього акту - приймання передачі у 2003 році) інвестором сплачено на користь товариства 275266,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.29-49).
16 червня 2004р. сторони укладають додаток №156 до інвестиційного договору №193 від 27.07.2001р. (припинення договірних зобов'язань) (а.с.28), за умовами якого інвестор (замовник) та товариство (виконавець) дійшли згоди про залік взаємних вимог з договору №193 від 27.07.2001р.
Відповідно до п. 1.1. вказаного додатку №156 взаємні вимоги за договору № 193 від 27.07.2001 р. погашаються наступним чином: виконавець повертає кошти, сплачені замовником за будівлю корпусу №7, інв. №3758, по вул. Чехова, 1, загальною площею 754,59 м.кв. на суму 106424,35 грн. з ПДВ, які замовник сплатив виконавцю на підставі інвестиційного договору №193 від 27.07.2001р., а замовник зобов'язується повернути у власність виконавцю на підставі акту прийому-передачі приміщення корпусу №7, інв. №3758, по вул. Чехова, 1, загальною площею 754,59 м.кв. на суму 106424,35 грн. з ПДВ і віддати у власність виконавцю приміщення побутового корпусу №7а, інв. №3754, по вул. Чехова, 1, загальною площею 820,33 м.кв. на суму 51454,38 грн. з ПДВ, механізований склад, інв. №3452, загальною площею 296,00 кв.м. на суму 23700,00 грн. з ПДВ, мостовий кран, інв. №2861 на суму 13113,00 грн. з ПДВ. Всього майна передається на суму 88267,38 грн. з ПДВ.
Відповідно до п.2 зазначеного додатку №156 сторони погодились реструктуризувати борг виконавця в сумі 18156,97 грн. з врахуванням ПДВ, що складає різницю між взаємними вимогами замовника і виконавця. Дану реструктуризацію сторони погодились виконати на протязі шести місяців з моменту підписання даного протоколу.
З моменту набуття чинності даним протоколом сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями за договором № 193 від 27.07.2001р., окрім тих, що в ньому вказані. Після виконання зобов'язань по даному протоколу сторони не будуть мати одна до одної претензій щодо виконання умов договору №193 від 27.07.2001р. Документи, що підтверджують прийом-передачу повинні бути оформленні на протязі 10-ти днів з моменту підписання даного протоколу сторонами (а.с.28).
Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2004р. між сторонами складено акт приймання - передачі основних засобів з посиланням на додаток до інвестиційного договору №193 від 27.07.2001р. від 16.06.2004р., відповідно до якого Інвестором повернуто Товариству у власність приміщення корпусу №7 по вул.Чехова,1 площею 754,59 м.кв. на суму 106424,35 грн. по довіреності ЯИИ №481046 від 31.08.2004р. (а.с.50-51).
Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач свої зобов'язання згідно додатку № 156 від 16.06.2004р. до інвестиційного договору № 193 від 27.07.2001р. не виконав та не повернув приміщення корпусу № 7 є безпідставними.
Вказані обставини встановлені також рішенням господарського суду Житомирської області від 18.04.2008р. у справі № 3/1673, яке набрало законної сили, за позовом ВАТ "Вібросепаратор" до СВТП "Механік" про примусове виконання обов'язку в натурі (а.с.10-13).
Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Щодо заявленого відповідачем усного клопотання про застосування строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами п.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частини 3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України встановлюють, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.1 і ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що перебіг позовної давності щодо вимоги про стягнення 18156,97 грн. боргу згідно п.2 додатку №156 від 16.06.2004р. до інвестиційного договору №193 від 27.07.2001р. почався 16.12.2004р., однак був перерваний вчиненням відповідачем 01.03.2008р. дій з підписання акту звірки та фактичного визнання ним боргу у вказаній сумі (а.с.78).
Обставини щодо підписання акту звірки також встановлені рішенням господарського суду Житомирської області від 18.04.2008р. у справі №3/1673, яке набрало законної сили, за позовом ВАТ "Вібросепаратор" до СВТП "Механік" про примусове виконання обов'язку в натурі (а.с.10-13).
Отже, строк позовної давності щодо вимоги про стягнення 18156,97 грн. згідно п.2 додатку №156 від 16.06.2004р. до інвестиційного договору №193 від 27.07.2001р. позивачем не пропущено, оскільки він почався заново 01.03.2008р., а позов подано 30.10.2009р.
Надіслана відповідачу кредиторська вимога позивача від 25.10.06р. залишена без відповіді та задоволення (а.с.7).
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день прийняття рішення у справі становить 18156,97 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2008р. (а.с.18) та іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача, розмір втрат від інфляції та 3% річних становить, відповідно,10862,56 грн. та 1635,62 грн. (а.с.4).
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, суд вважає, що вказані суми нараховані обґрунтовано та відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач доказів сплати боргу суду не подав.
За таких обставин, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - 30655,15 грн., з яких 18156,97 грн. боргу, 10862,56 грн. втрат від інфляції та 1635,62 грн. - 3 % річних.
Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі ст.193 ГК України, ст.ст. 256-257, 261, 264, 267, 525, 526, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 35, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор", 10001, м.Житомир, вул. Баранова, 93, ідентифікаційний код 13568038:
- на користь Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік", 10003, м.Житомир, вул.Чехова, 1, ідентифікаційний код 13573074 - 18156,97 грн. боргу, 10862,56 грн. втрат від інфляції та 1635,62 грн. - 3 % річних, 307,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
СуддяПрядко О.В.
Віддрукувати:
1 - в справу, 2,3 - сторонам