справа № 2а-6814/09/0670
категорія 6.6.4
08 грудня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацький Є.М.,
при секретарі - Чудовській Ю.Ф.
з участю прокурора Вихристюк О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Прокурора Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції
до ОСОБА_1
про стягнення 9364,53 грн.,-
встановив:
Прокурор Володарсько-Волинського району звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Володарсько-Волинської МДПІ , в якому вказав, що відповідач має узгоджене податкове зобов'язання по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 9364,53 грн., внаслідок чого їй були вручені перша та друга податкові вимоги, однак в добровільному порядку борг сплачений не був.
В судовому засіданні прокурор позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник МДПІ надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідача в судове засідання не з'явилась, про день і час розгляду справи належним чином повідомлена, про причини неявки до суду не повідомила.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідив надані сторонами докази, задовольняє позовні вимоги.
Судом встановлено, що ПП ОСОБА_1 відповідно до договору оренди землі від 20.12.2007 р. є землекористувачем земельної ділянки, яка розташована в смт.Нова Борова Володарсько-Волинського р-ну вул.Набережна,3-а.
Відповідно до додатку до договору оренди земельної ділянки від 2.01.2008 року відповідачу встановлений розмір орендної плати в сумі 29043,90 грн. на рік.
Згідно до п.11 договору оренди орендна плата вноситься два рази на рік до 15 серпня та до 15 листопада.
Таким чином, відповідач повинна була в строк до 15.08.2008 року сплатити 14521,96 грн. орендної плати, а фактично було сплачено 28.11.2008 року, тобто з затримкою 105 днів. Другій платіж відповідач повинна була здійснити 17.11.2008 р., а фактично було сплачено 28.11.2008 р., тобто з затримкою 11 днів.
Відповідно до пп.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України, від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
З врахуванням наведених норм Закону контролюючим органом були застосовані до відповідача штрафні санкцій в сумі 8713,18 грн. / 14522 грн. сплачено *10 % /11 днів затримки/+14522 грн.*50 % /105 днів затримки/. Також була нарахована пеня 651,35 грн.
Всього сума заборгованості становить 9364,53 грн., однак відповідачем вона не сплачена.
Володарсько-Волинською МДПІ були сформовані та направлені відповідачу податкові вимоги: перша податкова вимога № 1/1 від 10.09.08 р. та друга податкова вимога № 2/8 від 21.11.2009 р.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Закон України «Про плату за землю" від 3 липня 1992 року № 2535-XII (із змінами та доповненнями) визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю»№2535-ХІІ від 03.07.1992 року, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про плату за землю" встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.
Статтею 5 Закону України «Про плату за землю" встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»№2535-ХІІ від 03.07.1992 року встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (стаття 14 Закону України «Про плату за землю»№2535-ХІІ від 03.07.1992 року).
Стаття 17 Закону України «Про плату за землю" передбачає, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за ново відведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно статті 27 Закону України «Про плату за землю»№2535-ХІІ від 03.07.1992 року, контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Згідно ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (із змінами та доповненнями) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
В порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" відповідач визначену йому суму податкового зобов'язання по земельному податку у встановлені ст. 17 Закону України «Про плату за землю" терміни й у повному обсязі не сплатив.
Відповідач не спростував жодних фактів з приводу необґрунтованості позовних вимог та жодних доказів про сплату узгоджених податкових зобов'язань суду не надав.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетом та державними цільовими фондами” встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9364,53 грн.
Таким чином, позовні вимоги позивача підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94, 98, 100, 160-163, 167 КАС України, на підставі Законів України " Про плату за землю", "Про оренду землі", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" суд,-
постановив:
Позов прокурора Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі Володарсько-Волинської МДПІ до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості задовольнити.
Стягнути з ПП ОСОБА_1 за рахунок активів на користь держави в особі Володарсько-Волинської МДПІ 9364,53 грн. податкової заборгованості з штрафних /фінансових/ санкцій та пені.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: Є.М. Мацький