справа № 2а-1382/09/0670
категорія 2.11.1
07 грудня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Черноліхова С.В.,
при секретарі - Талько А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Премдор-Україна" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень та стягнення 182603,00 грн.,-
встановив:
ДП „Премдор-Україна” звернулося до суду з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ №0000482301/0 від 17.03.2008 року та № 0000672301/0 від 21.04.2008 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 147578 грн.. Позивач не погоджується з зазначеними рішеннями так як вважає, що їх прийнято на підставі незаконно проведених перевірок, а самі висновки не відповідають та суперечать вимогам Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, підприємство просить стягнути з Державного бюджету України на його користь заборгованість по бюджетному відшкодуванню ПДВ згідно декларації за січень 2008 року в сумі 182603 грн..
В ході судового розгляду первинного відповідача - Бердичівське управління державного казначейства Головного управління державного казначейства України у Житомирській області було замінено на належного відповідача - Головне управління державного казначейства України у Житомирській області.
Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представники Бердичівської ОДПІ щодо задоволення позову заперечили з підстав викладених в письмових запереченнях.
Представник Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області до суду не прибув. Надіслав заяву в якій позов не визнав і одночасно просить справу розглянути у його відсутність.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що Бердичівською ОДПІ проведено дві позапланові виїзні перевірки ДП „Премдор-Україна” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за період 01.11.2007 року по 31.12.2007 року та з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період 01.12.2007 року по 31.01.2008 року, за результатами яких складено акти перевірки від 11.03.2008 року №614/23-01/3272119 та від 07.04.2008 року №937/23-01/32721155.
При цьому перевіряючими зроблено висновки, що на порушення п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість”, підприємством завищено до відшкодування з бюджету суму ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за грудень 2007 року на 68058 грн. та завищено заявлену до відшкодування з бюджету суму ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2008 року на 79520 грн. у зв'язку з відсутністю підтвердження сплати податку на додану вартість основними постачальниками позивача - ТОВ "Стек Плюс" та ТОВ "Ліст ЛТД".
За наслідками перевірки Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.03.2008 року N 0000482301/0, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 68058 грн. за грудень 2007 року та податкове повідомлення-рішення від 21.04.2008 року N 0000672301/0, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 79520 грн. за січень 2008 року, а всього на загальну суму 147578 грн..
Щодо висновків актів перевірок, то суд вважає їх безпідставними виходячи з наступного.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість ” передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судом встановлено, що між позивачем та іншими суб»єктами господарської діяльності (ТОВ "Стек Плюс" та ТОВ "Ліст ЛТД") були укладені договори, згідно з яких останні зобов'язались в порядку та на умовах договорів поставляти позивачу продукцію. Передача товару була оформлена виписаними постачальниками податковими накладними, на підставі яких зазначені в них суми податку на додану вартість позивач відніс до податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити. Податкові накладні на підставі яких підприємство сформовано податковий кредит не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством, що підтверджується актами перевірки.
Розрахунки за одержану продукцію, позивачем проведено безготівковими операціями в повному обсязі згідно платіжних доручень, та в ціні придбаного товару сплачено податок на додану вартість повністю.
Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Закон України «Про податок на додану вартість», так само як і інші закони не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання який був постачальником товарів /послуг/, так і зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, (перевірка по ланцюгу) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.
Тобто, позивач правомірно на підставі п.7.5.1. п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів на підставі отриманих від його постачальників податкових накладних, що засвідчує факт придбання ним товарів.
Постачальники підприємства - ТОВ "Стек Плюс" та ТОВ "Ліст ЛТД" були внесені до Єдиного державного реєстру, мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість на момент вчинення господарських зобов'язань, що не заперечується представниками Бердичівської ОДПІ.
Відповідно до пп. 7.7.1., абз. 1, 2 пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість ” суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації; підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Згідно абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
З вказаного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом України “Про податок на додану вартість ”, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період та в разі від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за такий період покупець має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Отже, сам факт, не визначення контрагентом своїх зобов'язань та не сплата їх до бюджету, не спроможність податкового органу отримати відповіді зустрічних перевірок ТОВ "Стек Плюс" та ТОВ "Ліст ЛТД" або не можливість їх провести, не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум податку до податкового кредиту.
Крім того, суд вважає необґрунтованим твердження Бердичівської ОДПІ, що необхідною умовою бюджетного відшкодування - є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, оскільки така позиція не відповідає положенням пп.«а»пп.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як цією нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Щодо бюджетного відшкодування сум ПДВ.
Абзацом 1 пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Позивач надав Бердичівській ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року у строки, встановлені діючим законодавством та повідомив про залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за січень 2008р. в сумі 182603 грн..
У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно із п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки дати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Положеннями пп. 7.7.6 п. 7.7 цієї статті визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку заявлену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отриманого висновку податкового органу.
Виходячи з аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7 статті 7 Закону „Про податок на додану вартість” платник податку має право на одержання бюджетного відшкодування протягом 40 днів з дня отримання податковим органом податкової декларації.
Податкова декларація, з податку на додану вартість була подана до Бердичівської ОДПІ : за січень 2008 року - 20.02.2008 року.
У відповідності до пункту 1.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.1997р. за N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680 суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.
Таким чином, бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість підлягає 182603 грн., а саме: за січень 2008 року - 182603 грн.
Судом встановлено, що вказана сума бюджетного відшкодування, платнику на розрахунковий рахунок не перерахована в строки передбаченні чинним законодавством та складає бюджетну заборгованість.
Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.
Пунктом 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 року N 590, встановлені функції відділення Державного казначейства, до яких віднесено, зокрема, розподілення між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів та інші.
Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 2 липня 1997 року N 209/72 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи у рішенні суду.
Згідно п. 4.3 зазначеного Порядку на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення.
В ході розгляду справи відповідач доказів на підтвердження правомірності свого рішення суду не подав. За вказаних обставин суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятих ним спірних рішень, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення та стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість.
Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000482301/0 від 17 березня 2008 року та № 0000672301/0 від 21 квітня 2008 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Премдор - Україна» заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларації за січень 2008 року в сумі 182603 грн. на рахунок № 260079467, МФО 311528 Житомирська обласна Дирекція Райффайзен банк „Аваль”.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь ДП «Премдор-Україна» 1706 грн.80коп. сплаченого судового збору.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено: 11 грудня 2009 р.