Справа № 178/1211/14-ц
17 травня 2018 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Берелет В.В.,
секретаря Кирсань Ю.В.,
представників: позивача ОСОБА_1,
відповідачки ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.Кринички цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на Ѕ частину майна, що придбано під час спільного проживання, -
Позивач звернувся до суду з цим позовом, і він та його представник суду пояснили, що позивач з липня 2006 року проживав однією сім'єю з відповідачкою в будинку, що належить матері відповідачки і розташований по вул.Зої Космодем'янської, 20 в с.Семенівка Криничанського району Дніпропетровської області. Сторони проживали фактично, але шлюбні відносини не зареєстрували. Спільно вели господарство, що виглядало у формі сімейного бюджету, внесок у який здійснювали позивач і відповідачка. Ведення домашнього господарства укладалося в узгодження витрат з нього, обговоренні необхідності і черговості придбання товарів для потреб родини. 17 жовтня 2012 року позивач та відповідачка придбали житловий будинок, розташований за адресою: вул.Зої Космодем'янської, 20, с.Семенівка Криничанського району Дніпропетровської області. Кошти на придбання будинку були накопичені сторонами разом. При укладенні договору купівлі-продажу, угоду було оформлено на ім'я ОСОБА_5, вважаючи, що сторони проживали однією родиною. Продавець ОСОБА_6 написала розписку, у якій було зазначено, що грошові кошти вона отримала саме від позивача. Факт придбання житлового будинку підтверджується договором купівлі-продажу посвідченим приватним нотаріусом Криничанського районного округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 З моменту придбання житлового будинку сторони разом проводили ремонті роботи, вели спільне господарство. З середини 2013 року між сторонами почали виникати часті сварки та непорозуміння, в зв'язку з чим позивач був вимушений у жовтні 2013 року піти з будинку відповідачки, де він разом з нею проживав. При цьому позивач запропонував відповідачці розділити придбаний ними під час сумісного проживання будинок, але вона відмовила, мотивуючи тим, що під час придбання будинку вони не проживали у зареєстрованому шлюбі, в зв'язку з цим позивач не має права на його частку. Тому просить встановити факт проживання однією сім'єю, визнати за ним право власності на 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: вул.Зої Космодем'янської, 20, с.Семенівка Криничанського району Дніпропетровської області.
Відповідачка та її представник просять суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б дали можливість задовольнити позовні вимоги позивача.
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що працював з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з 2009 року. Вони проживали однією сім'єю, займалися фінансуванням, харчуванням та землями як одна сім'я; мали вони магазин, який знаходився в Будинку побуту. ОСОБА_3 добре відносився до ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживали разом з нею, у її будинку. Ремонт проводився багато разів, але ОСОБА_3 нічого не робив. Придбали вони магазин по вул.З.Космодем'янської, 11 «а» в с.Семенівка Криничанського району. Комунальні послуги оплачувала вона разом з донькою ОСОБА_5 Гроші на покупку магазину давала ОСОБА_5 ОСОБА_3 жив для себе, у своє задоволення.
Вислухавши сторони, їх представників, свідків, перевіривши та дослідивши матеріали справи, суд встановив, що з липня 2006 року по жовтень 2013 рік сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в житловому будинку, який належить матері відповідачки, розташований по вул.Зої Космодем'янської, 20 в с.Семенівка Криничанського району Дніпропетровської області. 17 жовтня 2012 року було укладено правочин, а саме - договір купівлі-продажу, який оформлено на ім'я ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 та зареєстрований за №1050, згідно якого було придбано вище зазначений житловий будинок. Передачу грошей згідно зазначеного правочину здійснила ОСОБА_5 - покупець.
У відповідності до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З системного аналізу статей 12,13 ЦПК України вбачається, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За правилами статті 74 СК України (у редакції, чинній до 16 січня 2007 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно із частиною 4 статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Проте всупереч даній вимозі підтверджень, що спірне майно придбано сторонами в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти суду не надано. Крім того, позивачем не доведено та не надано доказів джерела набуття грошових коштів, які були передані згідно договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2012 року продавцеві. Позивач ОСОБА_3 не обґрунтував належними та допустимими доказами факт наявності спільного бюджету, підтверджень того, що він надавав грошові кошти для сплати комунальних послуг, проведення ремонту житлового будинку.
Суд, ураховуючи вищевказані обставини, проаналізувавши надані сторонами допустимі та належні докази, те, що позивачем не надано підтверджень, кожному з критерій, визначених ст.74 СК України, які дозволяють надати спірному майну режим спільного майна, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі вище зазначеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на Ѕ частину майна, що придбано під час спільного проживання - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення або з дня отримання його копії.
Суддя: ОСОБА_10
р