79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" травня 2018 р. Справа № 907/863/17
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Зварич О.В.
суддів Дубник О.П.
ОСОБА_1,
секретар судового засідання Кіра М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства Фірма “Вір'єм” (надалі ПП Фірма “Вір'єм”) б/н від 06.03.2018р. (вх. № 01-05/961/18 від 23.03.2018р.); б/н і дати (вх. № 01-05/1017/18 від 30.03.2018р.)
на рішення господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018р. (суддя Ушак І.Г.; повний текст рішення складено 21.02.2018р.)
та додаткове рішення господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018р. (суддя Ушак І.Г.; повний текст додаткового рішення складено 03.03.2018р.)
у справі № 907/863/17
за позовом: ПП Фірма “Вір'єм”
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (надалі ПрАТ«Закарпаттяобленерго»)
про стягнення 429512,94 грн.,
за участю:
від позивача: ОСОБА_2 - адвокат (ордер серія ТР № 064808 від 21.05.2018р.);
від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат (ордер серія ЗР № 49078 від 18.05.2018р.),
08.12.2017р. ПП Фірма “Вір'єм” звернулось в господарський суд Закарпатської області з позовом до ПАТ «Закарпаттяобленерго» про стягнення 429512,94 грн., з яких: 228312,00 грн. - заборгованість за договором оренди, 181760,02 грн. - інфляційні втрати та 19440,92 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018р. у справі №907/863/17 повністю відмовлено у задоволенні позову.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати на загальну суму 228312,00 грн. є обгрунтованими, виходячи із встановленого договором розміру орендної плати за заявлений у межах строку дії договору період із серпня по листопад 2014р. Разом з тим, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності у даному спорі, суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності, та відмовив у задоволенні позовних вимог на підставі частини 4 статті 267 ЦК України.
Додатковим рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018р. у справі №907/863/17 (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 14.03.2018р.) покладено на позивача у справі ПП Фірма “Вір'єм” судові витрати у справі: витрати позивача зі сплати судового збору за розгляд справи та витрати відповідача на правничу допомогу у зв'язку з розглядом даної справи. Стягнуто з ПП Фірма “Вір'єм” на користь ПрАТ “Закарпаттяобленерго” витрати на професійну правничу допомогу в сумі 45000,00грн.
Ухвалюючи додаткове рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, згідно ст. 129 ГПК України покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Стягуючи з ПП Фірма “Вір'єм” на користь ПрАТ “Закарпаттяобленерго” витрати на професійну правничу допомогу, суд вказав, що витрати відповідача на правничу допомогу в сумі 45000,00 грн. пов'язані з розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до ціни позову - 429512,94 грн., співмірним із складністю справи та виконаними адвокатським об'єднанням роботами.
Позивач подав апеляційні скарги на рішення господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018р. і додаткове рішення господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018р. у даній справі.
В апеляційній скарзі на рішення господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018р. позивач вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що відповідач повернув орендоване майно після закінчення дії договору на підставі акта приймання-передачі від 08.01.2015р., тому враховуючи зміст п.п. 3.3, 3.7 договору оренди нерухомого майна, відлік строку позовної давності по основному зобов'язанні розпочинається з 08.01.2015р. Просить скасувати рішення господарського суду господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018р. у справі №907/863/17, прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018р. у даній справі позивач просить його скасувати.
Відповідач у відзивах на апеляційні скарги вважає оспорювані рішення та додаткове рішення законними й обгрунтованими. Звертає увагу на те, що скаржником не зазначено жодної матеріальної і процесуальної норми, яких не дотримався суд першої інстанції. Покликається на те, що згідно п. 3.3 договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця, до 25-го числа розрахункового місяця, на підставі виставлених орендодавцем рахунків-фактур. Заявивши позов в грудні 2017 року, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення ПрАТ “Закарпаттяобленерго” орендної плати в розмірі 228312,00 грн. за договором оренди за період з серпня по листопад 2014 року,. Вказує, що суд першої інстанції повністю дослідив докази, які підтверджують факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом даної справи, а також правильно застосував ст.ст. 123, 124, 126, 129, 236-238, 244 ГПК України. Просить залишити без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018р. і додаткове рішення господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018р. у справі №907/863/17, апеляційні скарги ПП Фірма “Вір'єм” - без задоволення.
16.04.2018р. відповідач подав до Львівського апеляційного господарського суду заяву за № 04-2018/21 від 12.04.2018р. про розподіл судових витрат (в порядку ст. 129 ГПК України), в якій просить стягнути з ПП Фірма «Вір'єм» на користь ПрАТ “Закарпаттяобленерго” 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи № 907/863/17 у суді апеляційної інстанції.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та доводи апеляційних скарг з підстав, наведених у позовній заяві і апеляційних скаргах.
Відповідач просив залишити без змін оскаржувані рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду, апеляційні скарги - без задоволення.
Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, заслухавши пояснення сторін, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018р. у справі №907/863/17 та наявність підстав для зміни додаткового рішення господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018р. у даній справі в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2013р. між ПП Фірма “Вір'єм” (орендодавець) та ПАТ “Закарпаттяобленерго”, перейменованим на ПрАТ “Закарпаттяобленерго”, (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 10, відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар - прийняти не пізніше 16 грудня 2013 року в строкове платне користування окреме нежитлове приміщення (далі майно) загальною площею 174 кв.м, розміщене за адресою: м.Київ, вул. Дарвіна, 1 (а.с.12-17, т.1).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення офісних приміщень.
Відповідно до п. 3.1 договору, з урахуванням укладеної сторонами додаткової угоди від 26.03.2014р. (а.с.18, т.1) орендна плата за календарний місяць оренди майна складає 57078,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Згідно п. 3.3 договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця до 25-го числа розрахункового місяця, на підставі виставлених орендодавцем рахунків-фактур.
Якщо орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, орендодавець має право стягнути з орендаря, відповідно до чинного законодавства України, пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.3.6 договору).
У відповідності до п. 3.7 у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.
Права та обов'язки орендодавця і орендаря визначені розділами 4-8 договору.
Пунктом 9.2 передбачено, що цей договір укладено строком на період з 09 грудня 2013 року по 31 грудня 2014 року включно.
Чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п.9.6 договору).
Відповідно до п.п. 9.8, 9.9 у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Договір оренди нерухомого майна № 10 від 09.12.2013р. та додаткова угода до договору від 26.03.2014р. підписаний і скріплений печатками його сторін.
Відповідно до акта прийому-передачі майна від 16.12.2013р. орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування окреме нежитлове приміщення загальною площею 174 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Дарвіна, 1 (а.с.19, т.1).
08.01.2015р. орендар, на виконання п. 4.6 договору оренди нерухомого майна №10 від 09.12.2013р., повернув орендодавцю орендоване приміщення, про що сторони склали акт приймання-передачі об'єкта нерухомості (а.с.20, т.1).
В подальшому позивач надсилав відповідачу претензії про сплату заборгованості, в яких вказував, що з липня 2014 року орендар не виконує свої зобов'язання зі сплати орендної плати за користування майном у строки та в розмірі, що визначені договором та додатково угодою, внаслідок чого станом на 19.01.2016р. виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 285390,00 грн., яку вимагав сплатити у 7-денний строк з моменту отримання претензії (а.с.27-29, 147, 155, т.1).
Відповідач залишив без задоволення вимоги позивача.
Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що в період з серпня по листопад 2014 року включно відповідач не сплачував орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 228312,00 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.209, т.1), що становить предмет позовних вимог в частині основного боргу. Також позивач просить стягнути з відповідача 181760,02 грн. - інфляційні втрати та 19440,92 грн. - 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.41-55, т.1).
При винесенні даної постанови колегія суддів враховує таке.
Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна № 10 від 09.12.2013р. (зі змінами від 26.03.2014р.), на підставі якого відповідач отримав в строкове платне користування окреме нежитлове приміщення загальною площею 174 кв.м, розміщене за адресою: м.Київ, вул. Дарвіна, 1.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу вимог частини 1 статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України унормовано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 3.1 договору, з урахуванням укладеної сторонами додаткової угоди від 26.03.2014р. орендна плата за календарний місяць оренди майна складає 57078,00грн. з урахуванням ПДВ.
В матеріалах справи відсутні докази про оплату відповідачем орендної плати на підставі договору оренди нерухомого майна № 10 від 09.12.2013р. (зі змінами від 26.03.2014р.) за серпень-листопад 2014р. включно на суму 228312,00 грн., що становить предмет позову в частині основного боргу (при цьому позивач врахував здійснений відповідачем платіж наперед за два місяці в день підписання акту приймання-передачі майна в оренду як оплату оренди за грудень 2014р.).
Відповідач не заперечує факту несплати спірної суми орендної плати.
З аналізу вищенаведеного, враховуючи умови договору, а також беручи до уваги закінчення строку дії договору 31.12.2014р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обгрунтованість та підставність вимог позивача про стягнення з відповідача 228312,00 грн. орендної плати за серпень-листопад 2014р. включно.
Разом з тим, враховуючи встановлений судом факт порушення права позивача, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно застосував за заявою відповідача позовну давність у даному спорі, з огляду на таке.
Згідно положень ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Предметом розгляду в даному спорі є, зокрема, стягнення заборгованості по орендній платі за серпень-листопад 2014р., включно на суму 228312,00 грн.
Пунктом п. 3.3 договору оренди нерухомого майна № 10 від 09.12.2013р. встановлено строк виконання зобов'язань щодо сплати орендної плати орендарем - щомісяця до 25-го числа розрахункового місяця.
Відтак, строк виконання зобов'язань по сплаті орендної плати за серпень 2014р. - до 25.08.2014р.; за вересень, жовтень, листопад 2014р. - відповідно до 25.09.2014р., 25.10.2014р., 25.11.2014р.
Таким чином, у позивача виникло право на звернення до суду позовом про стягнення заборгованості по орендній платі за серпень 2014р. з 26.08.2014р.; за вересень, жовтень, листопад 2014р. - відповідно до 26.09.2014р., 26.10.2014р., 26.11.2014р. Тоді як позовна заява датована 28.11.2017р., а подана до суду 08.12.2017р.
Статею 266 Цивільного кодексу України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що даний позов заявлено поза межами загального строку позовної давності тривалістю в три роки, про застосування якого заявлено відповідачем, а тому місцевий господарський суд обгрунтовано та підставно відмовив в задоволенні позову ПП Фірма «Вір'єм» до ПрАТ«Закарпаттяобленерго» про стягнення 429512,94 грн., з яких: 228312,00 грн. - заборгованість за договором оренди, 181760,02 грн. - інфляційні втрати та 19440,92 грн. - 3% річних у зв'язку із спливом позовної давності.
Доводи апеляційної скарги на рішення господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018р. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору по суті вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Разом з тим колегія суддів вважає, що ухвалене судом першої інстанції додаткове рішення від 28.02.2018р. у даній справі необхідно змінити, враховуючи таке.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, частиною третьою вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
ПП Фірма “Вір'єм” звернулось в господарський суд Закарпатської області з позовом до ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про стягнення 429512,94 грн., з яких: 228312,00 грн. - заборгованість за договором оренди, 181760,02 грн. - інфляційні втрати та 19440,92 грн. - 3% річних. Як зазначалось вище, за результатами розгляду справи повністю відмовлено в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем трирічного строку позовної давності.
06.02.2018р. відповідач подав до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат з урахуванням понесених Товариством витрат на правову допомогу. Надав витяг з договору про надання правової допомоги за № 38 від 30.01.2018р. та копію додатку № 3 до зазначеного договору, згідно якого вартість надання правової допомоги по господарській справі № 907/863/17 у суді першої інстанції складає 45000,00 грн. (а.с.199-202, т.1).
Також відповідач надав копії платіжного доручення № 1026 від 07.02.2018р. на суму 45000,00 грн. про оплату правової допомоги та акту про надання правової допомоги № 1 від 16.02.2018р. (а.с.223, 241-242, т.1).
Однак, в ході розгляду справи суд встановив, що спір виник з вини відповідача, який неналежно виконував свої договірні зобов'язання по сплаті орендної плати. По суті позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати, інфляційних і річних визнані судом обґрунтованими. В задоволенні позову відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Задовольняючи заяву в повному обсязі, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що ступінь складності даної справи незначний.
Згідно акту про надання правової допомоги від 16.02.2018 р. загальна кількість затраченого адвокатом часу становить 40 годин. Заявлені до стягнення витрати (45000 грн.) є неспіврозмірними з предметом спору у даній справі та кількістю часу, затраченого на професійну правничу допомогу.
З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 22500,00 грн., у зв'язку з чим додаткове рішення господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018р. у даній справі підлягає зміні у відповідній частині.
Заява відповідача за № 04-2018/21 від 12.04.2018р. про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом господарської справи № 907/863/17 у суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню частково у розмірі 15 000 грн. При цьому суд враховує незначну складність справи, а також те, що спір виник з вини відповідача, який неналежно виконував свої договірні зобов'язання по сплаті орендної плати.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.
Керуючись, ст. ст. 86, 244, 269, 270, 275, 276, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірма “Вір'єм” б/н від 06.03.2018р. (вх.№ 01-05/961/18 від 23.03.2018р.) залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 14.02.2018р. у справі № 907/863/17 - без змін.
Апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірма “Вір'єм” б/н і дати (вх. № 01-05/1017/18 від 30.03.2018р.) на додаткове рішення господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018р. у справі № 907/863/17 задоволити частково.
Додаткове рішення господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018р. у справі № 907/863/17 змінити в частині стягнення з Приватного підприємства Фірми “Вір'єм” на користь Приватного акціонерного товариства “Закарпаттяобленерго” витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22500,00 грн. Відмовити в стягненні з Приватного підприємства Фірми “Вір'єм” на користь Приватного акціонерного товариства “Закарпаттяобленерго” витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22500,00 грн.
В іншій частині додаткове рішення господарського суду Закарпатської області від 28.02.2018р. у справі № 907/863/17 залишити без змін.
Заяву Приватного акціонерного товариства “Закарпаттяобленерго” про розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції за № 04-2018/21 від 12.04.2018р. задоволити частково.
Стягнути з Приватного підприємства Фірми “Вір'єм” (01001, м. Київ, вул.Заньковецької, 8/32, код ЄДРПОУ 24587317) на користь Приватного акціонерного товариства “Закарпаттяобленерго” (89412, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., с.Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи № 907/863/17 в суді апеляційної інстанції.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя Зварич О.В.
судді Дубник О.П.
ОСОБА_1