вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"15" травня 2018 р. Справа№ 910/15143/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Власова Ю.Л.
Андрієнка В.В.
секретар Ковальчук Р.Ю.
за участю
представників:
позивача за первісним позовом - Величко К.Г.
відповідача за первісним позовом - Голосій Т.А.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний"
на рішення Господарського суду м. Києва від 06.12.2017 р. (повне рішення складено 11.12.2017 р.)
у справі № 910/15143/17 (суддя - Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України"
до Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний"
про стягнення заборгованості у розмірі 38914372,00 грн
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України"
про визнання недійсним договору поставки № 45 від 09.12.2016 р.
У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шампань України" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" про стягнення заборгованості за договором поставки № 45 від 09.12.2016 р. у розмірі 38283304,50 грн, з яких: 31350000,00 грн основної заборгованості, 4157954,80 грн пені, 584913,70 грн 3% річних та 2190436,00 грн інфляційних втрат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ним та відповідачем 09.12.2016 р. укладено договір поставки № 45. Однак відповідач не виконав умови укладеного договору з оплати отриманого товару та на даний час має перед позивачем заборгованість у сумі 31 350 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2017 р. порушено провадження у справі № 910/15143/17.
У процесі розгляду справи у суді першої інстанції 27.09.2017 р. Публічним акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний" подано зустрічну позовну заяву з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" про визнання недійсним договору поставки № 45 від 09.12.2016 р.
Обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову, ПАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний" посилається на те, що сума договору перевищує 10 % вартості активів позивача за зустрічним позовом за даними останньої фінансової звітності, а тому даний правочин є значним та для його укладення, відповідно до установчих документів позивача за зустрічним позовом обов'язковою передумовою є наявність рішення наглядової ради про надання згоди на вчинення значного правочину, а оскільки таке рішення наглядової ради відсутнє, то директором позивача за зустрічним позовом порушено вимоги до порядку вчинення значного правочину і, як наслідок, цей правочин вважається вчиненим ним із перевищенням повноважень та може бути визнаний судом недійсним.
У відзиві на зустрічний позов ТОВ "Шампань України" вказує на те, що згідно витягу з ЄДРПОУ керівником ПАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний" є ОСОБА_4, при цьому відсутні дані про наявність будь-яких обмежень керівника щодо представництва від імені юридичної особи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.09.2017 р. зустрічну позовну заяву у справі № 910/15143/17 прийнято до провадження.
Окрім цього, 30.10.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Шампань України" подано до суду клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого заявник просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" заборгованість за договором поставки № 45 від 09.12.2016 р. у розмірі 38914372,00 грн, з яких: 31350000,00 грн основного боргу, 4157957,00 грн пені, 584915,00 грн 3% річних та 2821500,00 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.12.2017 р. (повне рішення складено 11.12.2017 р.) у справі № 910/15143/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" задоволено, а у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України".
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що строк оплати за поставлений товар не настав, оскільки в укладеному договорі не був погоджений графік оплати товару, а тому відсутні правові підстави для стягнення заборгованості по договору.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2017 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2017 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" у справі № 910/15143/17 та призначено її до розгляду на 30.01.2018 р.
У засіданні суду 30.01.2018 р. оголошено перерву до 15.02.2018 р.
Представником відповідача у судовому засіданні подано заяву про відвід суддів Буравльова С.І., Власова Ю.Л. та Андрієнка В.В. у справі № 910/15143/17.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 р. провадження у справі зупинено для розгляду вищевказаної заяви про відвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 р. заяву Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" про відвід суддів Буравльова С.І., Власова Ю.Л. та Андрієнка В.В. у справі № 910/15143/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пономаренко Є.Ю. (головуючий суддя), Дідиченко М.А., Руденко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 р. у визначеному складі у задоволенні заяви про відвід суддів Буравльова С.І., Власова Ю.Л. та Андрієнка В.В. у справі № 910/15143/17 відмовлено.
Окрім цього ухвалою від 09.02.2018 р. подану апеляційну скаргу Компанії Henkell & Co. Sektkellerei GmbH (особи, що не брала участі у справі в суді першої інстанції) на рішення Господарського суду м. Києва від 06.12.2017 р. у справі № 910/15143/17 з доданими документами повернуто заявнику без розгляду.
Зазначена ухвала від 09.02.2018 р. була оскаржена відповідачем до Верховного Суду.
За вказаних обставин матеріали справи № 910/15143/17 було надіслано до суду касаційної інстанції на виконання вимог п. 17.10 Перехідних положень ГПК України.
Постановою Верховного Суду від 27.03.2018 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 р. без змін.
Матеріали даної справи було повернуто до Київського апеляційного господарського суду 18.04.2018 р. згідно супровідного листа Верховного Суду № 24-12/802 від 12.04.2018 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 р. було поновлено провадження у справі № 910/15143/17 та призначено її розгляд на 15.05.2018 р.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Шампань України" вказує на те, що строк оплати за поставлений товар настав, оскільки у випадку невизначення в договорі конкретного строку оплати товару, підлягають застосуванню положення статті 692 ЦК України, відповідно до якої товар покупцем повинен бути оплачений після його отримання за накладними. Крім того, укладений договір поставки № 45 від 09.12.2016 р. відповідає вимогам чинного законадавства, був схвалений відповідачем, відповідно до витягу з ЄДРПОУ керівником ПАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний" є ОСОБА_4, при цьому відсутні дані про наявність будь-яких обмежень керівника щодо представництва від імені юридичної особи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
09.12.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шампань України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний" (покупець) було укладено договір поставки № 45 (далі - договір поставки).
Відповідно до п. 1.1 договору поставки постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити виноматеріал шампанський необроблений, далі за текстом - товар, для виробництва ігристих вин (шампанського) в наступному асортименті, орієнтовній кількості і за вказаними нижче цінами:
- Аліготе, врожаю 2016 р. в кількості 110 000 Дал за ціною з ПДВ 20% 165,00 грн на загальну суму з ПДВ 20% 18 150 000,00 грн;
- Шардоне, врожаю 2016 р. в кількості 80 000 Дал за ціною з ПДВ 20% 165,00 грн на загальну суму з ПДВ 20% 13 200 000,00 грн; всього - 190 000 Дал на загальну суму 31 350 000,00 грн.
Згідно з 1.2 договору товар (виноматеріал) поставляється партіями автомобільним транспортом. Партією поставки є один автомобіль.
Як передбачено п. 2.1 договору, покупець проводить оплату кожної отриманої партії виноматеріалу шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, через 30 (тридцять) календарних днів від дати поставки партії товару, згідно затвердженого сторонами графіку.
На виконання умов укладеного договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 31350000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 577 від 21.12.2016 р. на суму 18150000,00 грн та № 578 від 21.12.2016 р. на суму 13200000,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та на даний час має перед позивачем заборгованість у сумі 31 350 000,00 грн.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Таким чином, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав, та відповідач повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, у даному випадку з моменту підписання видаткових накладних, які додано до позовної заяви.
Оскільки відповідач не надав суду належних доказів виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, судова колегія вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 31 350 000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 4157957,00 грн пені.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
За змістом ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як передбачено п. 5.5 укладеного договору поставки, за порушення термінів оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як передбачено п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4157957,00 грн пені є обґрунтованими, арифметично правильними та такими, що підлягають задоволенню.
Також за неналежне виконання умов укладеного договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 584915,00 грн 3% річних та 2821500,00 грн інфляційних втрат.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 584915,00 грн 3% річних та 2821500,00 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, арифметично правильними та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи скаржника про те, що строк оплати за поставлений товар не настав, оскільки в укладеному договорі не був погоджений графік оплати товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що у випадку не визначення в договорі конкретного строку оплати товару підлягають застосуванню положення статті 692 ЦК України, відповідно до якої товар покупцем повинен бути оплачений після його отримання за накладними.
В процесі розгляду справи місцевим судом ПАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний» звернувся із зустрічним позовом до ТОВ «Шампань України» про визнання недійсним договору поставки № 45 від 09.12.2016 р.
Обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову ПАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний» посилається на те, що сума договору перевищує 10 % вартості активів позивача за зустрічним позовом за даними останньої фінансової звітності. В розумінні чинного законодавства даний правочин є значним та для укладення договору, відповідно до установчих документів позивача за зустрічним позовом, обов'язковою передумовою є наявність рішення наглядової ради про надання згоди на вчинення значного правочину, а оскільки таке рішення наглядової ради відсутнє, то директором позивача за зустрічним позовом порушено вимоги до порядку вчинення значного правочину і, як наслідок, цей правочин вважається вчиненим ним із перевищенням повноважень та може бути визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства", значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.
У відповідності до Звіту про фінансовий стан станом на 31.12.2015 р. вартість активів ПАТ "КЗШВ "Столичний" станом на кінець звітного року складає 304261000,00 грн.
Пунктом 7.22.19 Статуту ПАТ "КЗШВ "Столичний" передбачено, що прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених законодавством, належить до виключної компетенції наглядової ради.
Згідно з п. 7.35 Статуту ПАТ "КЗШВ "Столичний" до компетенції директора належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради товариства. Директор приймає рішення щодо розпорядження коштами, вчинення звичайних господарських правочинів та укладення договорів з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством щодо укладення значних правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість.
Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ керівником Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" є ОСОБА_4, при цьому в ЄДР дані про наявність будь-яких обмежень керівника щодо представництва від імені юридичної особи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, враховуючи відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на час укладення оспорюваного договору, законним керівником Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" був та на даний час залишається ОСОБА_4.
З урахуванням того, що дані про наявність будь-яких обмежень керівника щодо представництва від імені юридичної особи в ЄДР відсутні, позивачем не доведено, що відповідач за зустрічним позовом був обізнаний про наявність обмежень у директора позивача за зустрічним позовом на укладення спірного договору поставки.
Також, вказаний договір було прийнято до виконання та у значній мірі виконано, що підтверджується видатковими накладними про прийняття товару, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, договором зберігання № 19/12-16 від 19.12.2016 р. поставленого товару та договором перевезення № 2 від 17.01.2017 р. поставленого товару, що свідчить про схвалення оспорюваного договору з боку позивача за зустрічним позовом.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки № 45 від 09.12.2016 р. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 06.12.2017 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.12.2017 р. у справі № 910/15143/17 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 24.05.2018 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді Ю.Л. Власов
В.В. Андрієнко