вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"21" травня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/13678/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Чорної Л.В.
Разіної Т.І.
при секретарі судового засідання: Пугачова А.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.05.2018 року по справі №910/13678/17 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017, повний текст якого складено та підписано 24.10.2017
по справі №910/13678/17 (Суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс"
до 1. Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (надалі відповідач-1) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (відповідач-2) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.07.2017 №UA-EA-2017-06-20-00072-а/42, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору №UA-EA-2017-06-20-20-000072-a/42 від 10.07.2017р. про відступлення права вимоги, позивач посилався на те, що оспорюваний правочин з боку Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" було підписано неповноважною особою, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі №826/171/17, яка в цій частині залишена без змін постановою від 08.06.2017р. Вищого адміністративного суду України. визнано протиправними та скасовано постанову №190 від 19.03.2015р. правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та постанову №460 від 16.07.2015р. правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Київська Русь". У зв'язку із чим, за свердженням позивача, як наслідок, уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію банку втратила свої повноваження, в тому числі і на укладення будь-яких договорів від імені банку. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 по справі №910/13678/17 у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема у доводах апеляційного оскарження позивач, як і у суді першої інстанції, продовжував наголошувавти, що уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію банку Біла І.В. втратила свої повноваження, в тому числі і на укладення будь-яких договорів від імені банку, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі №826/171/17, яка в цій частині залишена без змін постановою від 08.06.2017р. Вищого адміністративного суду України, визнано протиправними та скасовано постанову №190 від 19.03.2015р. правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та постанову №460 від 16.07.2015р. правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Київська Русь". Вказані судові акти втратили юридичну силу та не створюють юридичних наслідків, відповідно рішення Фонду від 17.07.2015 №138 та від 23.06.2016 №1085, що були прийняті на підставі скасованих у судовому порядку Постанов правління НБУ також не створюють правових наслідків, а тому висновки місцевого суду є помилковими, а оспорений договір про відступлення таким, що підлягає визнанню недійсним.
Відповідач-1, відповідач-2 та третя особа у відзивах просять колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 по справі №910/13678/17 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.
В процесі апеляційного перегляду справи, позивачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі (від 22.01.2018 вх. №09.110/489/18). В обґрунтування зазначеного клопотання позивач, посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, просив колегію суддів зупинити апеляційне провадження у даній справі до розгляду в порядку адміністративного судочинства справи №826/171/17, оскільки зазначена адміністративна справа має суттєве значення для вирішення даної справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 (колегією суддів у складі головуючого суді Яковлєва М.Л., суддів Чорної Л.В., Разіної Т.І.) задоволено клопотання позивача та зупинено апеляційне провадження у справі №910/13678/17 до набрання законної сили судовим рішенням за результатом розгляду адміністративної справи №826/171/17 Київським апеляційним адміністративним судом, зобов'язано учасників справи повідомити Київський апеляційний господарський суд про результати розгляду адміністративної справи №826/171/17 Київським апеляційним адміністративним судом.
Постановою Верховного суду від 12.03.2018 у справі №910/13678/17 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 скасовано. Справу №910/13678/17 направлено для продовження розгляду до Київського апеляційного господарського суду.
18.04.2018 через відділ документального забезпечення суду до Київського апеляційного господарського суду повернуто матеріали справи №910/13678/17 для продовження апеляційного розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 призначено справу №910/13678/17 до розгляду на 21.05.2018 року об 11 год. 00 хв., запропоновано учасникам справи подати відзиви, пояснення по справі.
До судового засідання від 21.05.2018 з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача-2.
Відповідач-1 та третя особа не скористалася своїм процесуальним правом та не направила належним чином уповноважених представників до судового засідання. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що явка відповідача-1 та третьої особи по справі обов'язковою не визнавалась, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи за присутності представників позивача та відповідача-2.
У судовому засіданні від 21.05.2018 представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник відповідача-2 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача-2, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у даній справі залишити без змін, виходячи із наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.07.2010р. між Акціонерним банком "Київська Русь" (правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь") (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс" (позичальник) було укладено кредитний договір №19574-20/10-1, відповідно до п.1.1 якого банк надає позичальнику кредит в грошовій формі на наступних умовах: сума кредиту - 2 770 000 грн.; кінцева дата повернення кредиту - 12.07.2011р.; ціль використання кредиту - поповнення обігових коштів; процентна ставка - 22% річних; процентна ставка у випадку невиконання позичальником п.6.1.12 цього договору - 30% річних; комісія за підготовку та оформлення договору - 360 грн., в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 60 грн.
За умовами п.3.1 договору №19574-20/10-1 від 12.07.2010р. виконання позичальником зобов'язань за цим договором (погашення кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором) забезпечується: укладеним належним чином договором (договорами) забезпечення; всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін - юридичних осіб та діє по дату повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором (п.10.1 договору №19574-20/10-1 від 12.07.2010р.).
Договорами №1 від 30.07.2010р., №2 від 14.12.2010р., №3 від 15.12.2010р. до договору №19574-20/10-1 від 12.07.2010р. вносились зміни.
В подальшому, як свідчать матеріали справи, 10.07.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (новий кредитор) було укладено договір №UA-EA-2017-06-20-20-000072-a/42 про відступлення права вимоги. Відповідно до п.1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальника, зазначеного у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника, за договором згідно реєстру у додатку №1 до цього договору, а саме за кредитним договором №19574-20/10-1 від 12.07.2010р. (в національній валюті) з усіма договорами про внесення змін та доповнень, що є його невід'ємною частиною (основний договір).
За умовами п.2 договору №UA-EA-2017-06-20-20-000072-a/42 від 10.07.2017р. новий кредитор в день укладання цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком в повному обсязі коштів, відповідно до п.4 цього договору, набуває права кредитора за основним договором та договорами забезпечення, включаючи: право вимагати належного виконання позичальником зобов'язань за основним договором, сплати процентів, сплати боржником штрафних санкцій у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, звернення стягнення на предмети забезпечення в рахунок виконання зобов'язань. Права кредитора за основним договором переходять до нового кредитора в повному обсязі та на умовах, що існують на момент відступлення права вимоги процентів/штрафних санкцій у розмірі та в порядку, встановлених основним договором, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку, рахунків боржника, що надане банку відповідно до умов договорів, права вимоги за якими відступаються згідно з договором.
З моменту відступлення прав вимоги банк вибуває з будь-яких правовідносин, які склались між тим ним та боржником, а новий кредитор заміщає банк у всіх правовідносинах, які склались між ним (банком) та боржником. З моменту переходу права вимоги новий кредитор стає правонаступником банку у всіх судових справах та/або виконавчих провадженнях щодо основного договору, а також договорів забезпечення, укладених в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за основним договором права вимоги за яким відступаються за цим договором. Новий кредитор свідчить, що йому добре відомо про всі судові справи та/або виконавчі провадження щодо основного договору та йому зрозумілий зміст правовідносин, в яких він став правонаступником.
У п.4 договору №UA-EA-2017-06-20-20-000072-a/42 від 10.07.2017р. сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основним договором, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 1 202 000 грн. без податку на додану вартість (ціна відступлення).
У додатку №1 до договору №UA-EA-2017-06-20-20-000072-a/42 від 10.07.2017р. контрагентами визначено, що за вказаним правочином відступаються майнові права за кредитним договором №19574-20/10-1 від 12.07.2010р., позичальником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс", в розмірі 8 818 541,20 грн.
Вказаний договір з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" було підписано представником на підставі довіреності №56 від 11.01.2017р. Качурою Л.В., а з боку Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" - уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Білою І.В. згідно рішення №138 від 11.07.2015р. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про початок ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", рішення №1085 від 23.06.2016р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про продовження строків здійснення повноважень ліквідатора", рішення №1706 від 01.09.2016р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про зміну уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1328 від 30.03.2017р.
Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс" звернулось до суду з позовом про визнання договору №UA-EA-2017-06-20-20-000072-a/42 від 10.07.2017р. недійсним, керуючись приписами чинного на момент укладання договору цивільного та господарського законодавства України, господарським судом було встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а отже, спірний правочин було вчинено.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору відступлення права вимоги недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору №UA-EA-2017-06-20-20-000072-a/42 від 10.07.2017р. відступлення права вимоги недійсним, позивач посилався на те, що оспорюваний правочин з боку Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" було підписано неповноважною особою, оскільки постановою від Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі №826/171/17, яка в цій частині залишена без змін постановою від 08.06.2017р. Вищого адміністративного суду України, визнано протиправними та скасовано постанову №190 від 19.03.2015р. правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та постанову №460 від 16.07.2015р. правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Київська Русь". Таким чином, позивач стверджував про те, що уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію банку втратила свої повноваження, в тому числі і на укладення будь-яких договорів від імені банку. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, оцінюючи подані сторонами докази, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс" не підлягають задоволенню, виходячи з того, що позивачем не доведено суду підстав визнання недійсним спірного договору про відступлення, крім того, у матеріалах справи відсутні докази скасування рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь". Разом з тим, судом першої інстанції враховано, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа №826/171/17 про визнання протиправним та скасування рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Проте, станом на час розгляду даної господарської справи рішення з означеного спору судом адміністративної юрисдикції не прийнято, а тому у разі скасування наведених вище актів виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у передбаченому чинним законодавством порядку, заявник не позбавлений права та можливості звернутись до господарського суду із заявою про перегляд рішення по справі №910/13678/17 за нововиявленими обставинами. Відтак, судом першої інстанції встановлено, що станом на момент укладання спірного правочину уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Біла І.В. мала повноваження від імені відповідача-1 підписувати договір відступлення права вимоги з відповідачем-2, а скасування постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі К/800/35885/16, яка в цій частині залишена без змін постановою від 08.06.2017р. Вищого адміністративного суду України, постанови №190 від 19.03.2015р. правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та постанови №460 від 16.07.2015р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Київська Русь", не скасовує повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої І.В., оскільки останні надано окремими рішенням виконавчої дирекції Фонду.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги доводи апеляційного оскарження, вважає прийняте судом першої інстанції рішення законним та обґрунтованим, виходячи із наступного.
За змістом ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку, що вирішують будь-які питання діяльності банку. Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку (ч.1,2 ст.37 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
За приписами ч.ч.3, 5 ст.34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній станом на момент введення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Київська Русь") виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Згідно ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених уповноваженою особою Фонду, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.
Статтею 37 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що уповноважена особа Фонду має право, в тому числі, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду, зокрема, діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.
Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Згідно ч.4 ст.44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Наслідки початку процедури ліквідації банку визначено ст. 46 вказаного нормативно-правового акту. Частиною 1, п.1 ч.2 вказаної статті визначено, що уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду. З дня призначення уповноваженої особи Фонду: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.
Згідно п.1 ч.3 ст.47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.
Відтак, з системного аналізу наведених вище правових норм полягає, що після прийняття правлінням Національного банку України постанов про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, особою, уповноваженою, зокрема, підписувати від імені банку договори, є уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка призначається виконавчою дирекцією Фонду.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 19.03.2015р. правлінням Національного банку України прийнято постанову №190 від "Про віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних".
Постановою №460 від 16.07.2015р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Київська Русь" відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь".
17.07.2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку". Згідно змісту вказаного рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішено: припинити здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь" з 17.07.2015р., відсторонено з 17.07.2015р. від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова Олександра Юрійовича; розпочати процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"; призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова О.Ю. строком на один рік.
Рішенням №1085 від 23.06.2016р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про продовження строків здійснення повноважень ліквідатора" продовжено строки здійснення процедури ліквідації та повноваження ліквідатора на два роки по 16.07.2018р.
Згідно рішення №1706 від 01.09.2016р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про зміну уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" відсторонено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю., призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора, визначені, зокрема ст.ст.37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, Білу І.В. з 05.09.2016р.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2448 від 12.06.2017р. продовжено повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", делеговані провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Білій І.В.
Колегія суддів, погоджуючись з правовими висновками суду першої інстанції також зазначає, що наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази скасування рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь".
Крім того, під час апеляційного перегляду даної справи, колегією суддів було взято до уваги те, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа №826/171/17 про визнання протиправним та скасування вказаних вище рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 колегією суддів було задоволено клопотання позивача та зупинено апеляційне провадження у справі №910/13678/17 до набрання законної сили судовим рішенням за результатом розгляду адміністративної справи №826/171/17
Зупиняючи провадження у даній господарській справі колегія суддів врахувала, що згідно позовних вимог у адміністративній справі №826/171/17 позивач просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 березня 2015 року №61 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь"; 2) визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 червня 2015 року №116 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації до 19 липня 2015 року та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" - Волкова Олександра Юрійовича до 19 липня 2015 року включно; 3) визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 липня 2015 року №138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" Волкова Олександра Юрійовича з 17 липня 2015 року по 16 липня 2016 року включно; 4) визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 червня 2016 року №1085, яким продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та продовжено повноваження ліквідатора до 16 липня 2018 року включно; 5) визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01 вересня 2016 року №1706, яким змінено уповноважену особу Фонду та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Київська Русь" Білій Ірині Володимирівні з 05 вересня 2016 року; 6) зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не чинити перешкод у відновленні статутної діяльності ПАТ "Банк "Київська Русь".
Відтак, безумовно результати розгляду адміністративної справи №826/171/17 є обставиною, яка значною мірою впливає на оцінку доказів у даній справі та має суттєве значення для вирішення даного господарського спору.
Однак, Постановою Верховного суду від 12.03.2018 у справі №910/13678/17 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 скасовано. Справу №910/13678/17 направлено для продовження розгляду до Київського апеляційного господарського суду.
Як в подальшому встановлено колегією суддів, станом на час продовження апеляційного перегляду даної справи, рішення з означеного спору у справі №826/171/17 судом адміністративної юрисдикції не прийнято. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на момент укладання спірного правочину уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Біла І.В. мала повноваження від імені відповідача-1 підписувати договір відступлення права вимоги з відповідачем-2.
Одночасно, у даному випадку, скасування постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі К/800/35885/16, яка в цій частині залишена без змін постановою від 08.06.2017р. Вищого адміністративного суду України постанови №190 від 19.03.2015р. правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та постанови №460 від 16.07.2015р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Київська Русь", не скасовує повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої І.В., оскільки останні надано окремими рішеннями виконавчої дирекції Фонду, які наразі є чинними та не скасовані.
Нормами чинного законодавства не передбачено зворотної сили актів правління Національного банку України та автоматичного припинення дії рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі скасування рішень правління Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних чи введення процедури ліквідації.
Рішення Фонду, прийняті відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є актами, що потребують окремого правового аналізу із встановленням підстав їх протиправності. Скасування постанов Правління НБУ в судовому порядку не може призводити до автоматичного скасування рішень Фонду, про що також правильно відзначено місцевим господарським судом. (Наведена правова позиція також викладена у постанові Верховного суду від 27.03.2018 № 910/5516/16)
Також, надаючи оцінку спірним правовідносинам у даній справі, слід звернути увагу і на наступне.
Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.
Станом на теперішній час у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, містяться відомості, що органом управління юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, та з правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі, підписувати договори з 05.09.2016р. є саме Біла Ірина Володимирівна.
Між тим, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що у разі скасування наведених вище актів виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у передбаченому чинним законодавством порядку, позивач не позбавлений права та можливості звернутись до суду з заявою про перегляд рішення по справі №910/13678/17 за нововиявленими обставинами.
За таких обставин, виходячи з наведеного в сукупності, колегія суддів вважає, що доводи позивача стосовно підписання договору №UA-EA-2017-06-20-20-000072-a/42 від 10.07.2017р. відступлення права вимоги з боку Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" не уповноваженою особою є неправомірними та такими, що не заслуговують на увагу, що вказує на відсутність підстав для визнання вказаного правочину недійсним, а висновки суду першої інстанції в цій частині є цілком обгрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства.
Серед іншого, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом цілком доцільно відзначено і про таке.
Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.
У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.
Проте, у даному випадку заявником не представлено суду належних доказів порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс", як боржника за основним зобов'язанням, внаслідок укладення між відповідачами спірного правочину.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі позивачем не наведено.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014 зазначено: «Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).»
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 та розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 по справі №910/13678/17 залишити без задоволення. .
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 по справі №910/13678/17 залишити без змін.
3. Повернути матеріали справи №910/13678/17 до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 24.05.2018.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Л.В. Чорна
Т.І. Разіна