вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"22" травня 2018 р. Справа№ 910/20772/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Алданової С.О.
при секретарі Позюбан А.С.
за участю представників
від позивача: Гачак І.О.
від відповідача: Півторак Т.О.
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2018 р.
у справі № 910/20772/17 (суддя Князьков В.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного
акціонерного товариства "Українська залізниця"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібрейл"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача
Волинської митниці ДФС
про стягнення 84 829,08 грн.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця"; позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібрейл" (далі - ТОВ "Лібрейл"; відповідач) про стягнення платежів, нарахованих за час затримки вагонів, в сумі 84 829,08 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у червні 2017 року на станції Ізов Львівської залізниці правоохоронними органами було затримано вагони ТОВ "Лібрейл" для проведення прикордонно-митного огляду/зважування, про що залізницею складено відповідні акти загальної форми. На підставі вказаних актів залізницею нараховано платежі за час затримки вагонів на загальну суму 84 829,08 грн., які, на думку позивача, підлягають відшкодуванню вантажовідправником - відповідачем.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.03.2018 р. у справі № 910/20772/17 в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2018р. у справі № 910/20772/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2018р. апеляційну скаргу Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Алданова С.О., Зубець Л.П.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2018р. у справі № 910/20772/17 та призначено до розгляду на 22.05.2018р.
На адресу суду 07.05.2018 р. від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 22.05.2018 р. в режимі відеоконференції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2018р. клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
21.05.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2018р. у справі № 910/20772/17 без змін.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представники третьої особи в судовому засіданні не з'явились. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
06.06.2017р. зі станції Кропивницький Одеської залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Лібрейл" (вантажовідправник) відправлено вантаж, а саме шрот та інші тверді відходи, отримані при вилученні рослинних жирів чи масел з насіння соняшнику, насипом у вагонах, належних Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця", №95615878, №95632451, №95680674, що підтверджується залізничними накладними №41534553, №41534561, №41534579 відповідно. Вказані вагони надійшли на станцію призначення Ізов Львівської залізниці 10.06.2017р. та були затримані о 14 год. 01 хв. для митного огляду на підставі акту загальної форми №1246 від 10.06.2017р.
07.06.2017р. зі станції Кропивницький Одеської залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Лібрейл" (вантажовідправник) відправлено вантаж у вагонах №95455119, №95801643, №95798682, №95678017, що підтверджується залізничними накладними №41534587, №41534595, №41534603, №41534611 відповідно. Вказані вагони надійшли на станцію призначення Ізов Львівської залізниці 12.06.2017р. та були затримані о 09 год. 40 хв. для митного огляду на підставі акту загальної форми №1253 від 12.06.2017р.
Вагони №95638474, №95539102, №95632105 (залізничні накладні №41534538, №41534520, №41534546 відповідно) надійшли на станцію призначення Ізов Львівської залізниці 14.06.2017р. та були затримані о 05 год. 30 хв. для митного огляду на підставі акту загальної форми №1270 від 14.06.2017р.
Вагони №95390670, №95754826, №65231114, №95647764, №95327623, №95646717 (залізничні накладні №41534652, №41534645, №41534637, №41534629, №41534678, №41534686 відповідно) надійшли на станцію призначення Ізов Львівської залізниці 15.06.2017р. та були затримані о 04 год. 16 хв. для митного огляду на підставі акту загальної форми №1278 від 15.06.2017р.
15.06.2017р. з 15 год. 30 хв. до 18 год. 40 хв. на станції Ізов Львівської залізниці посадовими особами Волинської митниці ДФС проведено митний огляд товарів - шроту соняшникового негранульованого, відправником якого є ТОВ "Лібрейл". За наслідками митного огляду складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної покладів та багажу, за змістом якого митницею невідповідностей не виявлено, а товар відповідає даним ТСД.
З копії протоколу огляду місця події від 15.06.2017р., вбачається, що з 18 год. 50 хв. до 20 год. 00 хв. 15.06.2017р. посадовою особою Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України на підставі доручення прокурора військової прокуратури Київського гарнізону, за участю начальника станції Ізов Львівської залізниці, проводився огляд 16 вагонів-зерновозів №95539102, №95615878, №95632105, №95632451, №95638474, №95680674, №95455119, №95678017, №95798682, №95801643, №95231114, №95647764, №95754826, №95327623, №95390670, №95646717. За наслідками такого огляду було вилучено 16 вагонів та товари у них (шрот з насіння соняшнику), які передано на відповідальне зберігання начальнику станції Ізов Львівської залізниці "до вирішення питання про звернення до суду з метою накладення арешту на зазначене майно".
Листом вих.№5718/39/109/02-2017 від 16.06.2017р. Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України повідомило начальника станції Ізов Львівської залізниці про необхідність повернути відправнику ТОВ "Лібрейл" 16 вилучених вагонів-зерновозів з вантажем, а також вважати "таким, що втратив чинність" протокол огляду від 15.06.2017р.
На підставі вказаного листа правоохоронного органу позивачем було випущено з затриманих вагони з вантажем, відправником якого є відповідач, про що складено відповідні акти загальної форми.
Так, згідно з актом загальної форми №1309 від 17.06.2017р. вагони №95615878, №95632451, №95680674, затримані 10.06.2017р. о 14 год. 01 хв., були випущені з затриманих після відміни протоколу огляду 17.06.2017р. об 11 год. 56 хв. Термін затримки становив 165 год. 15 хв.
Згідно з актом загальної форми №1310 від 17.06.2017р. вагони №95390670, №95754826, №65231114, №95647764, №95327623, №95646717, затримані 15.06.2017р. о 04 год. 16 хв., були випущені з затриманих після відміни протоколу огляду 17.06.2017р. об 11 год. 56 хв. Термін затримки становив 55 год. 40 хв.
Згідно з актом загальної форми №1311 від 17.06.2017р. вагони №95455119, №95801643, №95798682, №95678017, затримані 12.06.2017р. о 09 год. 40 хв., були випущені з затриманих після відміни протоколу огляду 17.06.2017р. об 11 год. 56 хв. Термін затримки становив 122 год. 16 хв.
Згідно з актом загальної форми №1312 від 17.06.2017р. вагони №95455119, №95801643, №95798682, №95678017, затримані 12.06.2017р. о 09 год. 40 хв., були випущені з затриманих після відміни протоколу огляду 17.06.2017р. об 11 год. 56 хв. Термін затримки становив 122 год. 16 хв.
Зі змісту вказаних актів загальної форми №1309, №1310, №1311, №1312 від 17.06.2017р. вбачається, що залізницею було нараховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу у вагонах, проведення маневрової роботи, направлення повідомлення-телеграми, а також зняття та накладення запірно-пломбувальних пристроїв на загальну суму 84 829,08грн.
У зв'язку з чим позивач вважає, що з відповідача на його користь має бути стягнуто 84 829,08 грн. нарахованих за час затримки вагонів.
Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на те, що у п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначені випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, а митні процедури не входять до цього переліку, а отже, не звільняють відповідача від обов'язку сплатити кошти за затримку вагону не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до п. п. 10, 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, а плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Таким чином, місцевим судом встановлено, що вина відповідача у затримці вагонів відсутня, що виключає обумовлені законодавством підстави для стягнення з нього платежів за час затримки вагонів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки дослідуючи обставини справи та оцінюючи надані докази у їх сукупності, судом не було враховано той факт, що ст. 10 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 1 Митного кодексу України передбачено застосування правил відповідного міжнародного договору, якщо в чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства.
Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів.
Згідно параграфу 6 статті 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникло по причинам, не залежним від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку передбаченому статтею 31 "Оплата провізних платежів та неустойок".
Згідно параграфу 1 статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов'язком: відправника який бере участь у перевезенні перевізнику, за винятком перевізника, який видає вантаж, за здійснене ним перевезення.
Відповідно до параграфів 1, 2 статті 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.
Стаття 2 СМГС, зокрема зазначає, що провізні платежі - це платежи, включающие в себя провозную плату, плату за проезд проводника, водителя автопоезда, дополнительньїе сборьі и другие платьі, возникшие за период от заключения договора перевозки до вьідачи груза получателю, в том числе связанньїе с перегрузкой груза или перестановкой тележек.
Зазначені вище платежі оплачуються в порядку ст.ст. 30, 31 СМГС. Судом не дана оцінка цим обставинам справи.
Статтею 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.
СМГС не містить норм щодо виконання залізницею митних формальностей. Згідно з цією угодою працівники прикордонної передавальної станції інформують митницю про перетин кордону залізничним транспортним засобом, подають митниці всі товаросупровідні документи і спільно з митниками перевіряють кількість, номери вагонів, цілісність пломб чи інших охоронних пристроїв.
Тобто, предметом спору у цій справі не є стягнення витрат, а стягнення нарахованих провізних платежів за час затримки 16 вагонів, що були нараховані відповідно до ст. 2, 22, 28, 32 СМГС, а також не визнання правомірності чи не правомірності дій митниці, тобто спір виник із договору перевезення, який регулюється іншими нормами права, зокрема: ст.ст. 16, 22, 28, 32 СМГС, ст. 218 МК України, тобто це є різні предмети спору, ніж ті, що регулюються ст. 338 МК України.
Згідно з п. 5.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
Законодавець не ставить обов'язку залізниці перевіряти правомірність дій митниці, залізниця виконує вказівки митниці щодо забезпечення митного оформлення вантажів, т.я. залізниця не є стороною митних формальностей.
Крім того, законодавець (СМГС, Митний кодекс України) відмежував залізницю від участі в митних процедурах і не покладає обов'язку виясняти правомірно діє митниця чи ні, на кого слід віднести нараховані кошти під час перевезення. Для залізниці (перевізника) діють положення СМГС та ст. 218 МК України та письмовий договір перевезення вантажу.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 № 273/96-ВР, ст. 129 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Згідно зі ст. 3 СМГС, на умовах якого здійснювалося перевезення вантажу, його дія має обов'язкову силу для залізниць, відправників і одержувачів вантажу та діє незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення.
Статтею 11 СМГС передбачено, що залізниці повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані із митними формальностями.
Матеріали справи містять акти загальної форми, що підтверджують затримку вагонів "для митного огляду" підписані в тому числі і працівниками митниці, а також повідомлення митниці начальнику станції про затримку товару та транспортного засобу для прикордонно-митного огляду.
Як зазначено в позовній заяві Залізниці умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 307 ГК України, ст.ст. 908, 920 ЦК України).
Згідно із ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, п.п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не входять до цього переліку, а тому не є підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами. У рішенні суд неодноразово зазначає, що вина відповідача у затримці вагонів відсутня, однак суд залишив без уваги п. 5.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
Пункт 9 Правил зберігання вантажів встановлює, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Дії працівника митниці та працівників залізниці відповідають вимогами спільного наказу Державної митної служби та Міністерство транспорту та зв'язку від 18.09.2008 № 1019/1143 «Про затвердження інструкцій про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України» (далі - Наказ № 1019/1143).
Послідовність дій посадових осіб митних органів при організації, проведенні та оформленні результатів огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення з метою реалізації положень ст. 338 МК України визначається наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 № 1316 «Про затвердження Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення».
Згідно п.1.5 Розділу 1 огляд проводиться з метою перевірки наявної інформації про порушення законодавства України з питань державної митної справи.
Повідомлення митниці про подання вагонів для проведення митного огляду свідчить тільки про вимогу відчеплення вагонів зі складу поїзда та направлення їх в зону митного контролю, на якій технічно можливо провести вивантаження вантажу, так як згідно з п. 2.16 Наказу № 1019/1143 працівники залізниць не мають права видавати товари (вантажі), що перебувають під митним контролем, виконувати з ними будь-які операції (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митниці.
Фактично заявка митниці це письмовий дозвіл на проведення операцій з вантажем, який перебував під митним контролем.
Таким чином, позивач вчинив дії щодо процедури митного огляду та взаємодії з посадовими особами митниці у відповідності до норм чинного законодавства, протиправної затримки вагонів не здійснював. Тобто залізниця зобов'язана виконувати вимоги митниці, також нормативними актами не передбачено обов'язку залізниці перевіряти причетності вантажовідправника до того чи іншого кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України «Митні формальності на залізничному транспорті» розвантажувальні навантажувальні та перевантажувальні роботи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів, або уповноважених ним осіб.
До такого ж висновку прийшла судова колегія ВГСУ у справі № 908/356/14 постанова від 11.12.2014, № 924/1178/16, постанова від 29.05.2017, а також колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №910/20643/16 від 31.01.2018, №911/4079/16 від 06.03.2018р., № 911/4080/16 від 03.04.2018р..
У справі №911/4079/16 суд зауважив, що виходячи з системного аналізу змісту положень статей 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, статей 218, 338 Митного кодексу України, статей 119, 121 Статуту залізниць України, вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю.
У разі ж відсутності виявлення такого факту вантажовідправник може стягнути в судовому порядку понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених залізниці витрат з того органу, за ініціативою якого було проведено затримку товару на станціях залізниці чи на підходах до них.
Доводи апеляційної скарги підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального права під час вирішення спору.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2018р. у справі № 910/20772/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 14.03.2018р. у справі № 910/20772/17 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позов задовольнити повністю.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібрейл" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" нарахованих платежів за час затримки вагонів в сумі 84 829,08 грн.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібрейл" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 2 400,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.».
7. Матеріали справи № 910/20772/17 повернути до Господарського суду м. Києва.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 23.05.2018р.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
С.О. Алданова