ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 травня 2018 року № 826/1307/18
Окружний адміністративний суд міста Києва під головуванням судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Київська місцева прокуратура № 5 звернулася до суду в інтересах держави з позовом до ОСОБА_1 та просить суд стягнути з нього на користь державного бюджету України (отримувач: Управління казначейства у Одеській області, р/р 31311309700111 у ГУДКСУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37913781, призначення платежу: 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами великовагового транспортного засобу у сумі 17 650,93 грн., що еквівалентно 595,35 євро.
Підставою для звернення Київської місцевої прокуратури № 5 до суду в інтересах держави стала відсутність органу, уповноваженого відповідно до вимог чинного законодавства звертатися до суду з позовом про примусове стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, у зв'язку з чим позовна заява подана заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 5, яка виступає позивачем.
В обґрунтування позову зазначено, що 15 липня 2017 року посадовими особами Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті в Одеській області при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Mersedes-Benz Actros 1848, номерний знак НОМЕР_1, спеціалізований напівпричіп Kassbohrer НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_2, які належать відповідачу, складено акт № 0151568 про перевищення нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг із перевезення вантажу (маршрут: Фастів - Одеса 441 км) із перевищенням встановлених обмежень осьових навантажень (навантаження на одиничну ось перевищує норму на 26%), без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України.
Водія з вказаним актом ознайомлено.
З огляду на вказані обставини посадовими особами Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті в Одеській області нараховано плату за проїзд у розмірі 595,35 євро. В установленому порядку зазначені кошти відповідачем добровільно не сплачено.
Ухвалою суду від 15 лютого 2018 року відкрито провадження у справі №826/1307/18, визначено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Одночасно встановлено відповідачу строк для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та для надання відзиву на позовну заяву чи заяви про визнання позову та позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Згідно зі статтею 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
15 липня 2017 року посадовими особами Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті в Одеській області здійснений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Mersedes-Benz Actros 1848, номерний знак НОМЕР_1, спеціалізований напівпричіп Kassbohrer НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_2, які належать ОСОБА_1.
За наслідками контролю встановлено факт перевезення транспортним засобом вантажу (маршрут: Фастів - Одеса, 441 км) із перевищенням обмежень особових навантажень, визначених Правилами дорожнього руху України без відповідного дозволу, виданого Державтоінспекцією або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.
За результатами габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті в Одеській області складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 15 липня 2017 року та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 15 липня 2017 року ВН №0155364, якими зафіксовано факт перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Водій з актом ознайомлений.
За результатами зважування встановлено, що фактична маса транспортного засобу становить 39 480 тонн при нормативно допустимій масі 40 000 тонн. До зазначеного акту розроблено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 15 липня 2017 року № 0151568, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 595,35 євро.
У зв'язку з несплатою відповідачем визначених розрахунком сум у місячний строк у добровільному порядку, Київська місцева прокуратура №5 звернулась до суду з даним позовом в інтересах держави.
Позивачем також зазначено, що про складений акт йому стало відомо 07 грудня 2017 року із листа Управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті у Одеській області № 10109/31-17 від 30 листопада 2017 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначено Законом України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII.
Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Окрім того, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року N 2344-III.
Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті діє відповідно до Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, яке затверджено Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 387/2011 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України. Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування (далі - автомобільний, міський електричний, залізничний транспорт та ведення дорожнього господарства).
Разом з тим, згідно з пунктом 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок) органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Відповідно до пункту 4 Порядку Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Положення про формений одяг, службове посвідчення, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку посадової особи та працівника Укртрансінспекції затверджує Мінінфраструктури.
Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням спеціалістів уповноважених підрозділів Національної поліції, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС і науково-дослідних установ (за погодженням з їх керівниками) з питань, що належать до їх компетенції.
Пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879) встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом вели вагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманнями визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 встановлено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 правил дорожнього руху.
Пунктом 4 зазначених Правил передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до частини третьої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з пунктом 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Пунктом 31-1 Порядку № 879 передбачено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Пунктом 27 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до Державного бюджету України.
Таким чином, великоваговий транспортний має право здійснювати дорожнє перевезення вантажів або за умови отримання дозволу на рух автомобільними дорогами України, або документа про внесення плати за проїзд.
Разом з тим, вищенаведені положення законодавства відповідачем дотримані не були, про що свідчить відсутність дозволу чи документу про внесення плати за проїзд.
Відповідно до розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 15 липня 2017 року № 0151568 відповідачу нараховано до сплати 595,35 євро.
Відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 15 липня 2017 року, курс гривні до євро складає 29,64839200 гривень, що становить 17 650,93 гривень, які підлягають сплаті.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву із зазначенням про те, що позовні вимоги ним визнано, у зв'язку з чим сплачено плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 17 650,93 гривень. На підтвердження вказаних обставин відповідачем долучено до матеріалів справи квитанцію № 38від 12 лютого 2018 року.
Таким чином, відповідачем виконано розрахунок позивача під час розгляду справи, і повторному виконанню він не підлягає.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, враховуючи те, що відповідачем плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 17 650,93 гривень сплачена добровільно, тобто предмет спору станом на день розгляду справи по суті відсутній, у зв»язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем добровільно сплачено плату за проїзд автомобільними дорогами великовагового транспортного засобу у сумі 17 650,93 гривень, що еквівалентно 595,35 євро, тому предмет спору відсутній.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда