18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
22 травня 2018 року Справа № 925/1146/17
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Козоріз О.І.,
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
від відповідача - ОСОБА_2 - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства “ДІ ПРОЕКТ”, м. Черкаси
до товариства з обмеженою відповідальністю “ОЙЛ ПРОДАКШИН
ЮКРЕЙН ЛТД”, м. Золотоноша, Черкаської області
про стягнення 125 911 грн. 00 коп.
До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство “ДІ ПРОЕКТ” до товариства з обмеженою відповідальністю “ОЙЛ ПРОДАКШИН ЮКРЕЙН ЛТД” про стягнення з відповідача 125 911 грн. 00 коп. боргу з оплати фактично виконаних робіт за договором на виконання проектних робіт №47-15 від 26 листопада 2015 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року суддею Пащенко А.Д. було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 03 жовтня 2017 року.
У зв'язку з прийняттям Вищою радою правосуддя 14 листопада 2017 рішення про звільнення судді Пащенко А.Д. у відставку, справу №925/1146/17 передано на повторний автоматизований розподіл справ.
Ухвалою суду від 27 листопада 2017 року справу №925/1146/17 прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В. та призначено розгляд справи по суті на 12 грудня 2017 року.
Ухвалою суду від 12 грудня 2017 року призначено судову експертизу, проведення якої доручено експерту Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.
Ухвалою суду від 02 травня 2018 року провадження у справі №925/1146/17 поновлено. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 22 травня 2018 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позову заяву від 02 жовтня 2017 року за №23/10-17 та у доповненні до відзиву від 08 листопада 2017 року за №24/11-17 та зазначав, що оскільки судом вже розглядалися питання передачі замовнику фактично виконаних робіт, кошторис та розрахунок вартості наданих послуг, в сумі визначеній позивачем, які знайшли відображення в рішенні господарського суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року зі справи №925/37/17, залишеним без змін судом апеляційної та касаційної інстанцій, то позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того відповідач зазначав, що ним було залучено іншу проектну організацію для виконання проектних робіт.
Представник відповідача стверджував, що фактично виконані приватним підприємством “ДІ ПРОЕКТ” роботи не відповідають умовам договору, завданню на проектування, вказував на їх незадовільну якість та неможливість використати проект (його частину) в подальшій роботі по його завершенню.
Зокрема, відповідач вказував, що проект розміщений в Книзі 1 (робочі креслення) першого пускового комплексу щодо об'єкту “Будівництво підприємства з переробки сільськогосподарської продукції по вул. Канівська, 22 в м. Золотоноша Черкаської області”, який виконавець надав суду, за обсягом складає не більше 7% від його повного об'єму, передбачених завданням на проектування. Тобто, не може коштувати 40% вартості всіх робіт за договором.
Також відповідач вказував, що оскільки Київським апеляційним господарським судом (постанова від 18 квітня 2017 року зі справи №925/37/17) було встановлено факт відмови відповідача від виконання робіт до того, як позивач частково їх виконав, то дані обставини не потребують повторного доказування.
Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні, яке відбулося 22 травня 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1146/17.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 26 листопада 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ОЙЛ ПРОДАКШИН ЮКРЕЙН ЛТД” (замовник) та приватним підприємством “ДІ ПРОЕКТ” (виконавець) було укладено договір на виконання проектних робіт за №47-15.
Пунктом 1.1. договору встановлено, що в порядку та на умовах визначених цим договором, замовник зобов'язався доручити, а виконавець - за плату виконати проектні роботи першого пускового комплексу щодо об'єкту “Будівництво підприємства з переробки сільськогосподарської продукції по вул. Канівська, 22 в м. Золотоноша Черкаської області”.
У пункті 2.1. договору встановлено, що ціна робіт за цим договором є договірною та становить 331 345 грн. 00 коп. без ПДВ і погоджена протоколом та є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 2.2 договору, після підписання цього договору замовник перераховує на рахунок виконавця 50% попередньої оплати від ціни договору, яка зазначена у п.2.1 договору і становить 165 673 грн. 00 коп. без ПДВ.
Сторони в п. 3.1. договору встановили, що виконання робіт починається з дати підписання договору, тобто з 26 листопада 2015 року.
Пунктом 3.2. договору обумовлено, що термін виконання робіт по розробці проектної документації - 60 робочих днів (при наявності всіх вихідних даних).
Замовник зобов'язаний надати виконавцю необхідні вихідні дані (п. 4.2.2. договору).
Позивач зазначав, що після підписання договору приступив до виконання робіт та виконував їх по мірі надходження вихідних даних від відповідача. Повний пакет вихідних даних на адресу позивача не надійшов і по даний час, що вказує на те, що 60-денний термін виконання робіт так і не розпочався.
Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 ЦК України).
В зв'язку з чим позивач вказував, що відповідач в порушення вимог ст. ст. 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт і не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4 ст. 849 ЦК України).
Саме на цій підставі і було заявлено позов.
Таким чином позивач вказував, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акту виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи законом покладений саме на замовника.
Крім того позивач зауважував, що останній не порушував та навіть не мав можливості порушувати терміни виконання робіт, визначені договором від 26 листопада 2015 року. Водночас, позивач звертав увагу на невиконання відповідачем його зобов'язань щодо надання виконавцю всіх вихідних даних (п. 4.2.2. договору).
В матеріалах справи міститься лист №01/10-16 від 19 жовтня 2016 року, яким відповідач повідомив позивача про розірвання договору на виконання проектних робіт №47-15 від 26 листопада 2015 року у зв'язку з тривалим терміном виконання робіт, що суттєво порушує плани замовника та не влаштовує останнього. У вказаному листі відповідач також зазначив, що змушений залучити до проектних робіт іншу проектувальну організацію, а також просив повернути перераховані в рахунок авансового платежу кошти за договором (а.с. 67).
Водночас позивач листом №17 від 25 жовтня 2016 року повідомив відповідача, що виконавцем за договором частково виконані роботи та для подальшого виконання робіт просив надати вказану у листі документацію (а.с. 22).
Відповідач у відповідь на лист №17 від 25 жовтня 2016 року повідомив позивача (лист №02/11-16 від 10 листопада 2016 року), що станом на день складання вказаного листа замовником не отримано від виконавця жодних документів, які б підтвердили виконання ним будь-яких робіт (а.с. 87).
Позивач листом №34 від 06 грудня 2016 року повідомив замовника про часткове виконання робіт за договором, надав перелік вихідних даних, які необхідно надати виконавцю, передав виконану частину проектної документації та додаткову угоду до договору для узгодження та здійснення взаєморозрахунку за фактично виконані роботи. При цьому вартість фактично виконаних робіт позивач вказав в акті в розмірі 125 911 грн. 00 коп. (а.с. 19-20).
16 грудня 2016 року відповідач направив позивачу лист від 13 грудня 2016 року №05/12-16, в якому вказав, що він ознайомився з направленою на його адресу документацією та те, що вона не може бути прийнята замовником. Відмовився в подальшому від договірних взаємовідносин через тривалий термін виконання робіт виконавцем, які суттєво порушили умови договору та плани відповідача. Також, у вказаному листі відповідач, враховуючи незадовільну якість виконання робіт за договором, просив позивача підписати додаткову угоду про розірвання договору на виконання проектних робіт №47-15 від 26 листопада 2015 року та негайно повернути кошти, перераховані в рахунок авансового платежу за договором (а.с.24-25).
Відповідно до п. 6.1. договору зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законодавством.
Якщо в процесі виконання робіт замовником виявиться недоцільність подальшого їх виконання, виконавець на підставі письмового звернення замовника зобов'язаний припинити роботи. Припинення робіт та розірвання договору здійснюється шляхом укладання між сторонами додаткової угоди до договору, передачі замовнику фактично виконаних робіт в 1 (одному) паперовому примірнику. При цьому сторони погоджують вартість виконаних робіт та зазначають її в акті здачі-прийняття виконаних робіт (п. 6.2. договору).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року у справі №925/37/17 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл продакшн Юкрейн Лтд” було задоволено повністю. Розірвано договір на виконання проектних робіт №47-15 від 26 листопада 2015 року, стягнуто 165 673 грн. 00 коп. передоплати та 3 864 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору з приватного підприємства “Ді Проект” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл продакшн Юкрейн Лтд”.
Вищевказане рішення залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Рішення суду про розірвання договору та повернення попередньої оплати набрало законної сили 18 квітня 2017 року.
В листі від 25 жовтня 2016 року за №17 позивач зазначав, що виконані наступні роботи по об'єкту “Будівництво підприємства з переробки сільськогосподарської продукції по вул. Канівська, 22 в м. Золотоноша Черкаської обл.”, а саме:
1. Розділ ГП (Генеральний план)-50%;
2. Розділ ТХ (Технологічні рішення) - 80 %;
по об'єктам невиробничого призначення індивідуального проектування (адміністративний корпус з прохідною, лабораторія, операторська);
3. Розділ АБ (Архітектурно-будівельні рішення) - 15%
по об'єктам невиробничого призначення індивідуального проектування (адміністративний корпус з прохідною, лабораторія, операторська);
4. Розділ ОВ (Опалення вентиляція) - 15%
по об'єктам невиробничого призначення індивідуального проектування (адміністративний корпус з прохідною, лабораторія, операторська);
5. Розділ ВК (Водопровід каналізація) - 10%.
по санітарно-захисній зоні та дебету свердловини, пожежним резервуарам, насосній пожежогасіння.
Водночас згідно пояснення до розрахунку вартості фактично виконаних робіт першого пускового комплексу (наданого позивачем суду 08 листопада 2017 року (а.с.73)) вбачається, що останнім було виконано роботи: генеральний план (ГП) - 40%, архітектурно-будівельні рішення (АБ) - 71,4%, технологічні рішення (ТХ) -6%.
Тобто дані щодо обсягу фактично виконаних робіт, які наведені позивачем відрізняються.
За клопотанням позивача, ухвалою суду від 12 грудня 2017 року призначено судову експертизу, проведення якої доручено експерту Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.
На вирішення експерту були поставлені наступні питання:
- Чи відповідають фактично виконані приватним підприємством “ДІ ПРОЕКТ”, м. Черкаси проектні роботи першого пускового комплексу щодо об'єкту “Будівництво підприємства з переробки сільськогосподарської продукції по вул. Канівській, 22 в м. Золотоноша, Черкаської області” умовам договору № 47-15 від 26 листопада 2015 року та “Завданню на проектування” (додаток №1 до договору)?
- Яка вартість фактично виконаних приватним підприємством “ДІ ПРОЕКТ”, м. Черкаси проектних робіт першого пускового комплексу щодо об'єкту “Будівництво підприємства з переробки сільськогосподарської продукції по вул. Канівській, 22 в м. Золотоноша, Черкаської області” по договору № 47-15 від 26 листопада 2015 року станом на момент закінчення їх виконання ?
- Чи можливо використовувати частину фактично виконаних приватним підприємством “ДІ ПРОЕКТ”, м. Черкаси проектних робіт першого пускового комплексу щодо об'єкту “Будівництво підприємства з переробки сільськогосподарської продукції по вул. Канівській, 22 в м. Золотоноша, Черкаської області” у виконанні (завершенні виконання) передбачених договором № 47-15 від 26 листопада 2015 року робіт в цілому (в повному обсязі)?
Обов'язок оплати вартості судової експертизи було покладено на приватне підприємство “ДІ ПРОЕКТ”.
Ухвалою суду від 22 січня 2018 року було задоволено клопотання експерта та зобов'язано сторони надати суду до 15 лютого 2018 року:
- всі документи, які підтверджують надання вихідних даних товариством з обмеженою відповідальністю “ОЙЛ ПРОДАКШИН ЮКРЕЙН ЛТД” для можливості виконання приватним підприємством “ДІ ПРОЕКТ” проектних робіт першого пускового комплексу щодо об'єкту “Будівництво підприємства з переробки сільськогосподарської продукції по вул. Канівській, 22 в м. Золотоноша, Черкаської області”;
- кошторисну документацію згідно якої було визначено вартість проектних робіт першого пускового комплексу щодо об'єкту “Будівництво підприємства з переробки сільськогосподарської продукції по вул. Канівській, 22 в м. Золотоноша, Черкаської області”, яка зазначена в договорі №47-15 від 26 листопада 2015 року.
Однак 23 квітня 2018 року матеріали справи повернулися із Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, у зв'язку з неможливістю проведення судової експертизи.
Згідно повідомлення про неможливість надання висновку, судовий експерт вказав, що додаткові матеріали надійшли не в повному обсязі та не було проведено оплату вартості проведення експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, в даному випадку, не зважаючи на те, що судом витребовувалися додаткові документи для проведення експертизи у обох сторін, саме на позивача покладається обов'язок доказування обставини належного виконання своїх зобов'язань по договору та фактичне виконання проектних робіт або їх частини.
Водночас від того, який саме об'єм робіт виконано, залежить їх вартість, виходячи з договірної ціни.
Сторони всупереч п. 6.2 договору додаткової угоди до договору не уклали, вартість фактично виконаних робіт не погодили.
Згідно ч. 4 ст. 102 ГПК України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.
Крім того слід вказати, що в постанові Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2017 року зазначено, що колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо часткового виконання робіт за договором оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідач повідомив позивача, що ним виконані частково роботи - 25 жовтня 2016 року, тобто вже після того, як позивач відмовився від виконання робіт відповідачем та звернувся до виконавця з вимогою про розірвання договору - 19 жовтня 2016 року.
Враховуючи вказані обставини, відповідачем, якщо й виконано частково роботи за спірним договором, то вони були виконані на власний ризик та без потреби на це замовника.
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що позивач не має права вимагати від нього всієї суми переоплати, оскільки останнім частина робіт виконана, що підтверджується розрахунком наданим у апеляційну інстанцію.
Проте, відповідач в порушення ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не довів, що виконані ним роботи відповідають вимогам договору (завдання по проектуванню), оскільки сам же стверджує, що не отримав від позивача необхідних вихідних даних. Що в свою чергу, позбавляє відповідача права вимагати оплати частково виконаних робіт.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки позивачем не було оплачено вартості судової експертизи та не було надано всіх документів необхідних для проведення експертизи, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити повністю, в зв'язку з тим, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами об'єму фактично виконаних проектних робіт по договору підряду і відповідно вартості виконаних робіт.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 23 травня 2018 року.
Суддя А.В.Васянович