ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 травня 2018 року 15:32 № 826/500/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж»
до Державної фіскальної служби України
третя особа Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
про визнання протиправним та скасування рішенy, зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача - Волошановський Р.М., Дубина Н.В.
від відповідача - Крившук Я.В.
від третьої особи - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Нафтогазмонтаж») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач), третя особа - Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить:
- визнати рішення Державної фіскальної служби України (в особі комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації) про відмову в реєстрації податкової накладної від 20 листопада 2017 року №300564/31462406 протиправним і скасувати та зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкової накладної від 20 жовтня 2017 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- визнати рішення Державної фіскальної служби України (в особі комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації) про відмову в реєстрації податкової накладної від 13 грудня 2017 року №403385/31462406 протиправним і скасувати та зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкової накладної від 19 жовтня 2017 року №7 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані рішення прийнято неправомірно, оскільки суперечать законодавству з питань оподаткування та законодавству у сфері господарської діяльності. Зокрема позивач зазначив, що відмовляючи в реєстрації податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття Комісією ДФС України рішення про реєстрацію податкової накладної, відповідачем не зазначено які саме подані позивачем документи не відповідають законодавству та яких саме документів не вистачало для прийняття відповідного рішення. При цьому позивач наголошує на тому, що ним було подано весь пакет необхідних для реєстрації податкових накладних документів.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач послався на те, що позивачем не було надано копій первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення та оплату господарських операцій по ланцюгу постачання, в зв'язку з чим комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 19 жовтня 2017 року №7.
Також відповідач просив суд закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання рішення Державної фіскальної служби України (в особі комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації) про відмову в реєстрації податкової накладної від 20 листопада 2017 року №300564/31462406 протиправним і скасування та зобов'язання Державну фіскальну службу України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкової накладної від 20 жовтня 2017 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2018 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Нафтогазмонтаж» до Державної фіскальної служби України, третя особа - Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, а саме щодо визнання рішення Державної фіскальної служби України (в особі комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації) про відмову в реєстрації податкової накладної від 20 листопада 2017 року №300564/31462406 протиправним і скасування та зобов'язання Державну фіскальну службу України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкової накладної від 20 жовтня 2017 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В судовому засіданні 02 травня 2018 року позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходило.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
ТОВ «Нафтогазмонтаж» 05 квітня 2001 року зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та з 12 квітня 2001 року перебуває на обліку як платник податків у Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Згідно з наявною в матеріалах справи квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15 листопада 2017 року № 9241882671, податкова накладна №7 від 19 жовтня 2017 року, сформована та направлена позивачем, прийнята відповідачем. Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України її реєстрація була зупинена та зазначено, що податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13 червня 2017 року № 567. За результатами опрацювання СМКОР контролюючим органом виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 42.21.2, в зв'язку з чим позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
На виконання вказаного рішення, повідомленням щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено від 28 листопада 2017 року №10 позивачем направлено контролюючому органу пояснення та документи про підтвердження реальності здійснення операцій по зупиненій податковій накладній №7 від 19 жовтня 2017 року на підтвердження взаємовідносин з контрагентом - ПАТ «Укргазвидобування» «ГПУ «Шебелинкагазвидобування», які були доставлені до ДФС України та збережені на центральному рівні, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №1 від 06 грудня 2017 року.
13 грудня 2017 року Комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення №403385/31462406 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття Комісією ДФС рішення про реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, незгода з яким стала підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).
Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
У свою чергу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).
У відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі по тексту - Порядок № 1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16. статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).
Аналогічні норми містяться й у підпункті 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13 червня 20171 року № 567.
Водночас, фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
При цьому, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України відповідачем не вказано у квитанції від 15 листопада 2017 року № 9241882671 конкретних документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом МФУ від 13 червня 20171 року № 567.
Так, Наказ Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 753/30621 (далі по тексту - Наказ № 567) містить у собі пункт 4 наступного змісту: «Державній фіскальній службі України: до 25 червня 2017 року здійснити аналіз ефективності застосування Критеріїв оцінки та у п'ятиденний строк надати пропозиції Міністерству фінансів України стосовно їх удосконалення; щокварталу до п'ятого числа першого місяця наступного кварталу надавати пропозиції Міністерству фінансів України для удосконалення Критеріїв оцінки».
Натомість, Критерії оцінки ступеня ризиків Наказу № 567 містить пункт 4 наступного змісту: «Інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою».
У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України).
Зазначена комісія є самостійним суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства та приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.
Як вже зазначалось судом, позивачем на адресу відповідача було направлено копії документів на підтвердження взаємовідносин з контрагентом ТОВ «АЛЬФА-ГАЗ».
Разом з тим, Комісією ДФС України, незважаючи на вищевказані документи позивача, прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 19 жовтня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З аналізу вказаного рішення контролюючого органу судом встановлено, що в ньому не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.
У свою чергу, абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 № 190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» (далі по тексту - Постанова № 190) передбачено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з абзацом 2 Постанови № 190, підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16. статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Таким чином, рішення Комісії повинні містити чіткі підстави для відмови в реєстрації розрахунку коригування податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування».
Як зазначалося вище, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкової накладної №7 від 19 жовтня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За таких підстав суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки платником податків надано всі необхідні документи на підтвердження факту здійснення господарської операції за податковою накладною, у той час, як відповідачем зазначені документи всебічно не досліджені, а доводи платника податків не спростовані.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме продажу товару, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
Зважаючи на наявність у позивача, передбачених чинним законодавством України, документів на підтвердження реальності проведення господарської операції, контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №7 від 19 жовтня 2017 року.
Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 15 липня 2015 року (справа № К/800/62702/14) та в ухвалі від 16 березня 2016 року (справа № К/800/63884/14).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено та не надано жодного доказу на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення відповідача №403385/31462406 від 13 грудня 2017 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №403385/31462406 від 13 грудня 2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» №7 від 19 жовтня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 23, код ЄДРПОУ 31462406) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 39292197).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко