Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
Рішення
23 травня 2018 р. № 820/2351/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тітова О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ломаги А.А.,
позивача - ОСОБА_1 Ізраел Чіжіоке,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
представника третьої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Ізраел Чіжіоке до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 Ізраел Чіжіоке, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати рішення Державної міграційної служби України про відмову у продовженні строку перебування на території України на підставі підпункту 6 пункту 10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України на виконання Постанови Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/3879/17 протиправним та скасувати;
- зобов'язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про продовження строку перебування на території України ОСОБА_1 Ізраел Чіжіоке при перегляді його заяви на виконання Постанови Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/3879/17.
Представник позивача та позивач у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача та представник третьої особи - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що позивач тривалий час перебуває на території України з порушенням дозволеного строку перебування, є нелегальним мігрантом, порушив строк подання заяви про продовження терміну перебування, у зв'язку з чим відповідачем було прийнято рішення від 05.02.2018 року про відмову в продовжені строку перебування позивача відповідно до п.п.6 п.10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2016 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про продовження терміну перебування на території України до 30.09.2016 року.
Рішенням Державної міграційної служби України від 10.08.2016 року відмовлено ОСОБА_1 Ізраел Чіжіоке у задоволенні заяви про продовження строку перебування на території України на підставі п.п. 6 п. 10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2015 року № 150.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 по справі №820/4714/16 адміністративний позов ОСОБА_1 Ізраел Чіжіоке до Управління державної міграційної служби України в Харківській області, Державної міграційної служби України про визнання незаконною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано незаконним рішення Державної міграційної служби України від 10.08.2016 року про відмову в продовжені терміну перебування в Україні громадянину Федеративної республіки Нігерія ОСОБА_1 Ізраел Чіжіоке. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 Ізраел Чіжіоке (63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Сизранцева, б.№28) сплачену суму судового збору в розмірі 552 (п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001,м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470).
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 залишено без змін.
15 серпня 2017 року громадянин ОСОБА_1 Ізраел Чіжіоке подав знову до Головного управління Державної міграційної служби України заяву про продовження строку перебування на території України.
У відповідь на зазначену заяву, останній отримав повідомлення з Головного управління Державної міграційної служби України №04/2-812-03 від 22 серпня 2017 року, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 Ізраел Чіжіоке було відмовлено у продовженні строку перебування на території України на підставі підпункту 5 пункту 10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Позивач не погодився з вищезазначеною відмовою та звернувся до Харківського окружного адміністративного суду для захисту своїх прав та інтересів.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 року по справі № 820/3879/17 адміністративний позов ОСОБА_1 Ізраел Чіжіоке - задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у продовженні строку перебування на території України на підставі підпункту 5 пункту 10 "Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України" від 15 серпня 2017 року за заявою ОСОБА_1 Ізраел Чіжіоке. Зобов'язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 Ізраел Чіжіоке від 31.07.2017 року про продовження строку перебування на території України.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 залишено без змін.
На виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 року відповідач - Державна міграційна служба України повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 Ізраел Чіжіоке від 31.07.2017 року про продовження строку перебування на території України.
05.02.2018 року відповідачем було винесено рішення, яким відмовлено позивачу в продовженні строку перебування на території України на підставі підпункту 6 пункту 10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2015 року №150.
На думку позивача вказане рішення є незаконним, протиправним, оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду систематично не виконуються та ігноруються ДМС України, у зв'язку з чим позивач повторно звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 Ізраел Чіжіоке перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_1 з 26.07.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб 1-ВЛ №035375, виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану №1 Харківського обласного управління юстиції (а.с.80).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має дитину - ОСОБА_4, яка була народжена на території України, що підтверджується свідоцтвом про народження від 23.05.2006 року 1-ВЛ №045897, виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції, та яка набула громадянства України відповідно до довідки №4968, виданої Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській (а.с.81).
Згідно із частиною першою статті 17 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).
Відповідно до п.1 ч. 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Процедура продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України регулюється Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2015 року № 150 (далі по тексту - Порядок).
Відповідно до п. 5 Порядку, строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС.
Згідно з п. 7 Порядку, рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.
Відповідно до п. 8 Порядку, заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС.
Пунктом 9 Порядку встановлено перелік документів, необхідних для продовження строку перебування на території України, а саме: 1) у разі, коли приймаючою стороною є фізична особа: паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), копію його сторінок з особистими даними, візою (за наявності) і відміткою про реєстрацію та/або копію імміграційної картки (за наявності); переклад українською мовою сторінок паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений в установленому законодавством порядку; паспортний документ фізичної особи, що є приймаючою стороною (після пред'явлення повертається), та копію його сторінок з особистими даними; копію посвідки на постійне чи тимчасове проживання або іншого документа, що підтверджує законність перебування на території України (якщо приймаючою стороною є іноземець та особа без громадянства); документ, що підтверджує наявність фінансового забезпечення для покриття витрат, пов'язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України, чи гарантійний лист приймаючої сторони про взяття на себе зобов'язань із сплати всіх витрат, пов'язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України та їх виїздом з України; документ про право власності або свідоцтво про державну реєстрацію права власності на житло, яке надається іноземцеві та особі без громадянства для перебування (після пред'явлення повертається), та його копію, а у разі, коли житло не належить приймаючій стороні, - письмову згоду власника (співвласника) такого житла. Якщо житло перебуває в державній або комунальній власності, замість документа про право власності подається видана організацією, яка здійснює експлуатацію житлового будинку, довідка про всіх повнолітніх осіб, місце проживання яких зареєстровано у такому житлі, та їх письмова згода на перебування іноземця та особи без громадянства; чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита за продовження строку перебування або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.
Відповідно до п. 10 Порядку, рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання іноземцем та особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей чи підроблених документів; 5)коли виявлено факти невиконання іноземцем та особою без громадянства рішення суду чи органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну; 6) коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження; 7) відсутності в іноземця та особи без громадянства достатнього фінансового забезпечення на період перебування або відповідних гарантій приймаючої сторони. Зазначене рішення може бути оскаржене до територіального органу ДМС (у разі, коли рішення прийняте територіальним підрозділом ДМС), ДМС або суду.
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками розгляду документів позивача, рішенням Державної міграційної служби України від 05.02.2018 року відмовлено ОСОБА_4 Ізраел Чіжіоке у задоволенні заяви про продовження строку перебування на території України на підставі п.п. 6 п. 10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2015 року № 150.
Однак, відповідачем не наведено жодних обставин, які передбачені чинним законодавством для такої відмови.
З огляду на викладене, суд вважає, що спірне рішення відповідача винесено з порушенням вимог чинного законодавства України та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки позивач має дитину, народжену на території України, яка набула громадянство України та не має можливості вчиняти будь - які дії та користуватись правами без продовження строку перебування на території України.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Державної міграційної служби України прийняти рішення про продовження строку перебування на території України ОСОБА_4 Ізраел Чіжіоке при перегляді його заяви на виконання Постанови Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/3879/17, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
До того ж, виключність повноважень, з огляду на положення статей 55, 124 Конституції та статті 2 КАС України, жодним чином не впливає на можливість оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності у порядку адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав), але й фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав).
Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожному гарантується право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, при цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення.
У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Як зазначав у своїх рішеннях (від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14) Верховний Суд України, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовна вимога про зобов'язання Державної міграційної служби України прийняти рішення про продовження строку перебування на території України ОСОБА_4 Ізраел Чіжіоке при перегляді його заяви на виконання Постанови Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/3879/17 підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки оскаржувальне у даній справі рішення було знову прийнято відповідачемна підставі п.п.6 п.10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, проте постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/4714/16, таку підставу для відмови у продовження строку перебування позивачу на території України визнано незаконною та протиправною.
Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_4 Ізраел Чіжіоке до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у продовженні строку перебування на території України на підставі підпункту 6 пункту 10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України на виконання Постанови Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/3879/17.
Зобов'язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про продовження строку перебування на території України ОСОБА_4 Ізраел Чіжіоке при перегляді його заяви на виконання Постанови Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/3879/17.
Стягнути на користь ОСОБА_4 Ізраел Чіжіоке (63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Сизранцева, 28) судові витрати в загальному розмірі 704 (сімсот чотири ) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул.Володимирська,9, код ЄДРПОУ 37508470).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 24.05.2018 року.
Суддя О.М. Тітов