Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Рішення
Харків
"23" травня 2018 р. № 820/2755/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання Попова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Харківського обласного військового комісаріату (61052, м. Харків, вул. Кацарська, 56), Міністерства оборони України (03168, м. Київ, вул. Повітрофлотський, 6)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати п. 39 протоколу №4 від 19.01.2018р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, в частині нарахування розміру одноразової грошової допомоги.
2. Зобов'язати ОСОБА_2 подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
3. Зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.
4. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст. 382 "КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
5. Зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову зазначено, що Міністерство оборони України приймаючи рішення на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум про призначення позивачу одноразової грошової допомоги 19.01.2018 р. п.39 протоколу №4 не дотрималось вимог ст. пп. б) п.1 ст.16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року) та п.1 та п. 2 прикінцевих положень Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII, у зв'язку позивач просить суд позов задовольнити.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача.
Представник відповідача - Міністерства оборони України, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки також був повідомлений належним чином, надав до суду письмовий відзив на позовну заяву в якому щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
ОСОБА_3 проходив військову службу в період з 26.10.1979 року по 17.02.1982 року у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан.
В 1981 року позивач отримав поранення, контузію, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні (ДРА), де велись бойові дії, внаслідок, чого в подальшому отримав інвалідність.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 26.10.1979 року по 18.02.1982 року у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 .
Під час проходження служби позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку 1981 р.) та кінцівок , які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, внаслідок чого він в подальшому отримав інвалідність, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №272 від 11.02.2013 року, а також довідкою МСЕК №204716 від 03.09.2014, відповідно до якої позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 01.09.2014.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 28.07.2018 по справі №642/3337/17 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п.15 протоколу №63 від 16.06.2017 комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей". Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути та вирішити питання про призначення та нархування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Зазначена постанова суду набрала законної сили на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 по справі №642/3337/17, якою апеляційну скаргу Міністерства Оборони України залишено без задоволення. Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 28.07.2017 року залишено без змін.
На виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 28.07.2017 по справі №642/3337/17 комісією Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (п. 39 Протоколу засідання комісії від 19.01.2018 року № 4) прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, Порядку “Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги”, затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013 р. та Наказу Міністерства Оборони України від 14.08.2014 № 530.
Судом встановлено, що позивач отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, в сумі 182700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 116 від 01.02.2018 року.
У позовній заяві в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей”, були внесені зміни до статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, відповідно до яких було збільшено розміри одноразової грошової допомоги. Тому, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач повинен був керуватися Законом № 2004- VII в редакції від 06.04.2017.
Так, щодо доводів представника позивача стосовно того, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення мав керуватись положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції від 06.04.2017, відповідно до норм статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, збільшено розміри одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.
Законом України “Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців” від 04.07.2012 №5040-VI, який набрав чинності з 01.01.2014, ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” викладено в новій редакції, відповідно до підпункту п.4 п.2 якої встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії: травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, чи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
За результатами прийнятих змін до положень ст.16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, прийнято постанову Кабінетом Міністрів України від 25.12.13 №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975), яка набрала законної сили 01.01.2014.
У абзаці 3 пункту 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до абз.3 п.3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, законодавством України з питань призначення, виплати, перерахунку чи доплати, одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та звільненим з військової служби особам встановлено, що день встановлення групи інвалідності є днем виникнення права на отримання одноразової допомоги, тому застосовуванню підлягає порядок, який діяв на дату встановлення первинної відповідної групи інвалідності, в тому числі при визначенні розміру одноразової грошової допомоги.
Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей” від 06.04.2017 №2004-VII, були внесені зміни до статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, відповідно до яких було збільшено розмір одноразової грошової допомоги.
Відповідно до п.2 ст.16-2 в редакції цього Закону визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.2 Прикінцевих положень цього Закону, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
Відповідно до п.3 Прикінцевих положень цього Закону, Кабінету Міністрів України привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Таким чином, з огляду на викладене, на позивача розповсюджується вимога про те, що допомога призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (в редакції від 24.05.2017) встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до абз.3 п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико - соціальної експертної комісії.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення нової редакції Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, законодавцем передбачено керуватися нормами законодавства, які діяли на момент встановлення позивачу інвалідності.
З аналізу наведених норм передбачається, що п.2 Перехідних положень Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” врегульовано коло осіб, що до яких розповсюджується дія Закону, а не розмір одноразової грошової допомоги, що потребує відшкодування.
З огляду на викладене, розмір одноразової грошової допомоги визначений Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку №975 не застосовується до позивача, через те, що нормативно-правовими актами встановлені бланкетні норми щодо застосування тих редакцій Закону та постанови, які діяли на момент встановлення особі інвалідності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі №806/638/16.
Щодо посилань представника позивача на застосування практики Європейського Суду з прав людини в спірних правовідносинах, суд зазначає, що позовні вимоги заявлені позивачем підпадають під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у зазначені цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у зазначенні цього положення твердження позивача про те, що він має право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном. Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" дозволяє позбавлення майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів".
Отже, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10).
Проте, в даному випадку неможливо стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено застосування тієї редакції, що діяла на момент встановлення інвалідності.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та п.2 Прикінцевих положень цього Закону, в даному випадку відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на "законне сподівання", а саме: щодо отримання більшого розміру одноразової грошової допомоги, ніж він отримав раніше.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування п. 39 протоколу від 19.01.2018 №4 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум є необґрунтованими. Таким чином, відсутні правові підстави щодо зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату подати висновок, з урахуванням раніше виплаченої суми, та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів та зобов'язання Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського обласного військового комісаріату (61052, м. Харків, вул. Кацарська, 56), Міністерства оборони України (03168, м. Київ, вул. Повітрофлотський, 6) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повни текст рішення виготовлено 24 травня 2018 року.
Суддя (підпис) Спірідонов М.О.
З оригіналом згідно.
Оригінал знаходиться в матеріалах справи.
Рішення не набрало законної сили.
Секретар судового засідання Попова А.О.