23 травня 2018 р. Справа № 818/1604/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 22 від 29 березня 2018 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію з 01.10.2017 (з врахуванням проведених виплат) у відповідності до Постанови КМ України від 15 листопада 2017 року № 851, на підставі п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року N 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дня набрання рішення суду законної сили;
- допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Охтирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Сумської області та отримує пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особа, що віднесена до першої категорії.
Відповідно до постанови Kабінету Mіністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 21 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, у якій просив провести перерахунок пенсії з 01.10.2017 року на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Kабінету Mіністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Проте, 04 квітня 2018 року отримав відповідь-відмову у перерахунку пенсії.
26 березня 2018 року позивач повторно звернувся з відповідною заявою до відповідача про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС. 16 квітня 2018 року отримав відмову у задоволенні заяви з посиланням на рішення Охтирського управління Пенсійного фонду № 22 від 29.03.2018 року. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.
Позивач вважає, що спірне рішення суперечить положенням пункту 9-1 Порядку № 1210, оскільки згідно вказаної норми виявити бажання про відповідне обчислення пенсії по інвалідності мають право три категорії осіб, які отримали інвалідність:
- особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
- особи, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань;
- особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
30.04.2017 від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Законом України № 2148-УІІІ від 03.10.2017 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” внесено зміни до статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. З урахуванням вказаних змін починаючи з жовтня 2017 року особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відповідач зазначає, що твердження позивача про проведення перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст. 59 вищезазначеного закону є хибними, оскільки згідно до трудової книжки з 29.07.1986 по 30.04.1987 позивач перебував в трудових відносинах з Інститутом патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка національної академії медичних наук України, а строкову військову службу проходив з 17.11.1968 по 14.12.1970, що підтверджується випискою з військового квитка № НОМЕР_1 .
На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що позивач під дію норми статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громад, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не підпадає.
Також, у письмовому відзиві відповідач зазначив, що заперечує проти розгляду справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно із п. ч. 6 ст. 282 КАС України суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні, оскільки предметом спору у даній справі є правовідносини стосовно перерахунку пенсії, тому вона підлягає розгляду у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Охтирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка відноситься до 1 категорії, серія «А» за № НОМЕР_2 , виданого Харківською обласною держадміністрацією 08.02.1998 року та вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи за № НОМЕР_3 , віднесеного до категорії 1 - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 11, 12).
Згідної довідки військової частини НОМЕР_4 від 30.09.1986 № 3 позивач перебував на військових зборах з 03.09. 1986 по 30.09.1986 (а.с. 15).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 03.10.1986 № 147 ОСОБА_1 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 16).
Експертним висновком від 17.10.1991 № 3158 встановлено, що отримане ОСОБА_1 в результаті його перебування на ЧАЕС захворювання пов'язане з дією іонізуючих та інших шкідливих факторів при виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 18).
11 грудня 1991 року позивачу було встановлено третю групу інвалідності, а 10 жовтня 2007 року - довічно встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серія АС № 035213 від 10.10.2007 (70 % втрати працездатності) (а.с. 17).
Експертним висновком від 02.11.2007 № 11033 встановлено причинний зв'язок захворювання позивача з виконанням обов'яків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (онкозахворювання) (а.с. 19).
21.03.2018 та 26.03.2018 ОСОБА_1 звертався до Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявами про перахунок пенсії в розмірі відшкодування фактичних збитків із врахування п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на 01.01.2018 відповідно до ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с. 20, 21).
29.03.2018 Охтирським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області прийнято рішення № 22, яким відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з тих підстав, що згідно трудової книжки з 29.07.1986 по 30.04.1987 позивач перебував в трудових відносинах з Інститутом патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка національної академії медичних наук України, а згідно виписки з військового квитка № НОМЕР_1 строкову військову службу проходив з 17.11.1968 по 14.12.1970, тому підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог постанови Kабінету Mіністрів України від 23.11.2011 року № 1210 із змінами, внесеними постановою Kабінету Mіністрів України від 15.11.2017 № 851 відсутні (а.с. 13-14).
04.04.2018 відповідачем направлено на адресу позивача лист № Б-61, яким повідомлено про відмову у перерахунку пенсії з тих самих підстав (а.с. 24).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено у наступній редакції: «Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Відповідно до зазначеної норми Закону № 796-ХІІ право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року виникає у наступних категорій осіб, а саме: 1) у осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань; 2) у осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Отже, пенсія по інвалідності з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року має бути виплачена зазначеним особам.
Щодо посилання відповідача на відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії позивача, оскільки він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, відповідно до примітки до вказаної статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Відповідно до статей 5, 6 Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок» від 12.10.1967 N 1950-VII (чинного на час перебування позивача на спеціальних зборах) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на:
1) військовослужбовців збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Крім того, суд зазначає, що Верховний Суд України в постанові від 01.03.2016 у справі № 21-1887а15 проаналізував вищенаведені норми та вказав, що громадяни з числа військовозобов'язаних в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Отже, громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Згідно з ч. 3 ст. 54 Закону № 796-ХІІ умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 1 Порядку №1210 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851) визначено, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону 796-ХІІ.
15 листопада 2017 року, після внесення змін до Закону № 796-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 15.11.2017 за №851 внесено зміни до Порядку №1210, а саме: «у першому реченні пункту 1 слова і цифри «статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» замінено словами і цифрами «статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та доповнено Порядок №1210 пунктом 9-1 такого змісту: «За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Постанова Кабінету Міністрів України № 851 застосовується з 1 жовтня 2017 року.
Системний аналіз положень п. 9-1 Порядку № 1210 свідчить, що частина речення «під час проходження дійсної строкової служби» стосується тільки категорії осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Тобто, умова проходження строкової служби віднесена до осіб, що брали участь у військових навчаннях та не відноситься до осіб, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначене, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов'язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт.
При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконувати в рамках законодавства.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 818/1604/18.
Що стосується вимоги позивача про допущення рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України, рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць - виконуються негайно.
Як випливає зі змісту зазначеної норми, умовою допущення рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за місяць є визначення конкретної суми, що підлягає сплаті.
Однак, відповідно до позовної заяви та письмових доказів, наявних у матеріалах справи, відсутній конкретний розрахунок суми пенсії, що підлягає виплаті позивачу, оскільки позивач спершу вимагає провести її перерахунок, а тому в суду відсутня можливість визначити грошовий розмір пенсії, що підлягає стягненню за місяць.
Таким чином, дане клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 29.03.2018 № 22 про відмову ОСОБА_1 в перахунку пенсії.
Зобов'язати Охтирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Незалежності, 23, ідентифікаційний код 37761543) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) з урахуванням змін, внесених до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.10.2017 з урахуванням проведених виплат.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко