ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 травня 2018 року № 826/4143/18
Окружний адміністративний суд міста Києва під головуванням судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 жовтня 2017 року № 0088981213, яким застосовано штраф у розмірі 91 971,38 грн. за затримку на 31 календарний день сплати грошового зобов'язання у розмірі 459 856,90 гривень та № 0088971213, яким застосовано штраф у розмірі 73 414,29 гривень за затримку від 15 до 27 календарних днів сплати грошового зобов'язання у розмірі 734 142,90 гривень, а також стягнути з відповідача сплачену позивачем суму судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за результатами проведеної камеральної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення товариством граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначених пунктом 57.1.статті 57 Податкового кодексу України, що стало підставою для винесення податкових повідомлень-рішень. Однак платіжні доручення позивачем по сплаті податку на додану вартість до бюджету на суму 1 183 297,00 грн. подано 24 грудня 2014 року до АТ «ЗЛАТОБАНК», та обставин, не залежних на думку позивача від нього, виконані не були, а тому підстави для винесення податкових повідомлень-рішень, як він вважає, відсутні.
Відповідною ухвалою суду від 16 березня 2018 року відкрито провадження у справі №826/4143/18, визначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Одночасно встановлено відповідачу строк для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та для надання відзиву на позовну заяву чи заяви про визнання позову та позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Згідно зі статтею 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
За результатами господарської діяльності за листопад 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Квадр» 22 грудня 2014 року подано декларацію з податку на додану вартість, в якій задекларовано суму до сплати до державного бюджету 1 183 297,00 грн.
24 грудня 2014 року товариством до АТ «ЗЛАТОБАНК» надано платіжні доручення по сплаті податку на додану вартість до бюджету на суму 1 183 297,00 грн., проте виконані вони не були.
У подальшому посадовими особами Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету.
За результатами проведеної перевірки складено Акт № 9376/26-15-12-13-20 від 03 жовтня 2017 року, з якого вбачається, що позивачем порушено граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивачем подано заперечення від 11 жовтня 2017 року № 316/03, які 26 жовтня 2-017 року відповідачем залишено без задоволення.
На підставі Акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0088981213, яким застосовано штраф у розмірі 91 971,38 грн. за затримку на 31 календарний день сплати грошового зобов'язання у розмірі 459 856,90 грн. та № 0088971213, яким застосовано штраф у розмірі 73 414,29 грн. за затримку від 15 до 27 календарних днів сплати грошового зобов'язання у розмірі 734 142,90 гривень.
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, товариством подано скаргу до Державної фіскальної служби України.Однак Державною фіскальною службою України 19 січня 2018 року прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Позивач стверджує, що оскільки ним подано платіжні доручення 24 грудня 2014 року, то граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість порушено не було. Окрім того, відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів до бюджету, на думку позивача, має нести АТ «ЗЛАТОБАНК», оскільки у вказаних спірних правовідносинах позивач здійснив передбачені законодавством дії по сплаті зазначених сум до державного бюджету.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1. статті 14 ПК України).
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1. статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1. статті 36 ПК України).
Пунктом 36.5 статті 36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 38.1. статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Відповідно до пункту 54.1. статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у податковій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1.статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 126.1. статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з пунктом 129.6. статті 129 ПК України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Як вбачається із матеріалів справи, граничний термін сплати узгодженого грошового зобов'язання у розмірі 1 183 297,00 грн., яке задекларовано ТОВ «БК «Квадр» в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року від 22 грудня 2014 року № 9074194540 припадав на 30 грудня 2014 року.
Судом встановлено, і вказані обставини не заперечується відповідачем, що на виконання пункту 57.1 статті 57 ПК України ТОВ «БК «Квадр» складено та направлено через клієнт-банк АТ «ЗЛАТОБАНК» платіжне доручення від 24 грудня 2014 року № 43 на суму 1 183 297,00 гривень, однак кошти до бюджету зараховано не було.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач в межах визначених законодавством граничних термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання, а саме: 24 грудня 2014 року, подав до АТ «ЗЛАТОБАНК» платіжні доручення по сплаті ПДВ до бюджету на суму 1 183 297,00 грн.
Відповідачем протилежного суду доведено не було, доказів на спростування позовних вимог чи заперечень не надано.
Разом з тим, з листа Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26 жовтня 2017 року № 33946/10-26-15-12-13-18 «Про результати розгляду заперечення до акту перевірки» вбачається, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 14 лютого 2015 року запроваджено дію тимчасової адміністрації в АТ «ЗЛАТОБАНК».
Відповідач стверджує, що в матеріалах, доданих товариством до заперечення, відсутня інформація про достатню наявність грошових коштів на банківському рахунку, відкритому в фінансовій установі, необхідну для виконання платіжного доручення ТОВ «БК «Квадр» на перерахування сум податку на додану вартість до бюджету.
Проте, позивачем долучено до матеріалів справи виписки з банку за періоди:
- 28 листопада 2014/26 листопада 2014 від 28 листопада 2014 року;
- 25 грудня 2014/28 листопада 2014 року від 25 грудня 2014 року;
- 26 грудня 2014/25 грудня 2014 року від 26 грудня 2014 року;
- 29 грудня 2014/26 грудня 2014 року від 29 грудня 2014 року.
З вказаних виписок з банку вбачається, що на банківському рахунку ТОВ «БК «Квадр» були в наявності грошові кошти у розмірі 1 232 707,06 грн., тобто у розмірі, достатнім для виконання платіжного доручення товариства від 24 грудня 2014 року № 43 та перерахування суми грошових коштів у розмірі 1 183 297,00 грн. податку на додану вартість до бюджету, однак, платіжні доручення банком не виконано з невідомих товариству обставин.
Такі обставини відповідач не врахував, зробивши висновок, що ТОВ «БК «Квадр» порушило граничні строки оплати узгодженої суми грошового зобов'язання податку на додану вартість.
Із аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення контролюючого органу винесені без урахування об'єктивних обставин, тому мають бути визнані протиправними та скасовані. Відповідачем протилежного суду не доведено.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З долученого до матеріалів справи платіжного доручення від 07 лютого 2018 року № 24042 вбачається сплата позивачем судових витрат у виді судового збору на загальну суму 2 480,79 гривень.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31 жовтня 2017 року № 0088981213, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» штраф у розмірі 91 971,38 грн. за затримку на 31 календарний день сплати грошового зобов'язання у розмірі 459 856,90 грн. та № 0088971213, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» штраф у розмірі 73 414,29 грн. за затримку від 15 до 27 календарних днів сплати грошового зобов'язання у розмірі 734 142,90 грн.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» (код ЄДРПОУ 35929323, 01601, місто Київ, вулиця Госпітальна, 12) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 480,79 гривень.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда