14 травня 2018 року м. Рівне №817/1608/17
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Головне управління ДФС у Рівненській області
доОСОБА_3
про стягнення заборгованості, -
В жовтні 2017 року до Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Рівненській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Рівненській області) з позовною заявою до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3Б) про стягнення коштів в сумі 25000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач покликався на те, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 25000,00 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою у встановлені терміни узгодженої суми грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб (код платежу 18011000). Оскільки грошове зобов'язання платник податку до бюджету не сплатив, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про його стягнення. Відтак, просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 04.01.2018 провадження у справі №817/1608/17 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №817/2261/17.
Ухвалою суду від 06.04.2018 поновлено провадження у справі №817/1608/17 та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Вказав, що податкове повідомлення-рішення та податкова вимога про сплату податкового боргу надсилалась відповідачу за останньою відомою контролюючому органу адресою.
Відповідач подав відзив на позов (а.с.81-83), в обґрунтування якого зазначив, що позивачем позов подано з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Окрім цього, вказав на необґрунтованість позову, оскільки податкове повідомлення-рішення № 8183-13 від 30.06.2016 та податкова вимога форми "Ф" від 22.11.2016 № 12981-17 скеровувались за адресою: Рівненська область, м. Сарни, вул.Саксаганського,7, де ОСОБА_3 не проживає з 06.09.2013, що підтверджується довідкою про склад сім'ї та копією паспорта. Крім того, податкова вимога скеровувалась на ім'я ОСОБА_4, що виключає можливість отримання такого листа ОСОБА_3 Зазначив, що відповідно до вимог пп.267.6.1 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України контролюючий орган повинен скерувати податкове повідомлення-рішення та реквізити для сплати транспортного податку за адресою реєстрації платника податків, а не за останньою відомою контролюючому органу адресою. Зауважив, що відповідно до пп.267.8.1 п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, як наслідок посилання позивача на п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України суперечить вимогам законодавства, оскільки пп.267.8.1 п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України в частині транспортного податку є спеціальною нормою по відношенню до п.57.3 ст.57 цього Кодексу.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням такого.
За приписами статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом.
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким, виклавши у в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України, законодавець запровадив транспортний податок.
Законом України від 24.12.2015 №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності з 01.01.2016, до статті 267 Податкового кодексу України, були внесені зміни, зокрема, змінено об'єкт оподаткування транспортним податком.
Так, відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу (далі - ПК України) України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування
Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (у редакції, чинній на дату виникнення відповідних правовідносин), об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування (п.267.4 ст.267 ПК України).
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Порядок обчислення та сплати податку встановлено п.267.6 ст. 267 ПК України, відповідно до якого обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Відповідно до пп. 267.7.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. При цьому, пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України встановлено, що транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що за даними контролюючого органу за відповідачем обліковується податковий борг в загальній сумі 25000,00 грн., а саме: за платежем "транспортний податок з фізичних осіб", який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 №8183-13. Вказане податкове повідомлення-рішення було надіслане контролюючим органом відповідачу та повернулось на адресу відправника з відміткою відділення поштового зв'язку про невручення "за закінченням терміну зберігання" (а.с.16,17).
Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Пунктом 54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 56.1 ст.56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з п.56.12 ст.56 ПК України якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.
Пунктом 56.15 ст.56 ПК України встановлено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Згідно з пп.56.17.1 п.56.17 ст.56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Матеріалами справи стверджено, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення платником податків використана не була, що мало наслідком узгодженість відповідного грошового зобов'язання та виникнення підстав для формування контролюючим органом податкової вимоги в разі несплати такого зобов'язання.
Разом з тим, відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Суд встановив, що ОСОБА_3 в січні 2018р. оскаржила в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №8183-13.
Суд оцінює критично та відхиляє доводи представника відповідача, що у ОСОБА_3 не виникло обов'язку сплати транспортного податку через відсутність в матеріалах справи доказів вручення відповідачу податкового повідомлення-рішення. При цьому суд зазначає, що правомірність прийняття контролюючим органом та вручення платнику податків означеного податкового повідомлення-рішення була предметом перевірки в адміністративній справі № 817/2261/17.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 у справі №817/2261/17 адміністративний позов ОСОБА_3 до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без задоволення. Рішення набрало законної сили 15.03.2018 (а.с.69-73).
Вищевказаним судовим рішенням встановлено, що податкове повідомлення-рішення було надіслано фіскальними органом на адресу відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань: м. Сарни, вулиця Саксаганського, 7, однак поштове відправлення повернулося із зазначенням причини невручення: "за закінченням терміну зберігання". Таким чином, податкове повідомлення-рішення відповідно до вимог Податкового кодексу України вважається належним чином вручене платнику податків.
Враховуючи, що правомірність податкового повідомлення-рішення та належність його вручення платнику податків встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, зазначені обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч.4 ст.78 КАС України.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що грошове зобов'язання відповідача, визначене податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2016 №8183-13, є узгодженим.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що Сарненською ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області було сформовано податкову вимогу форми "Ф" №12981-17 від 22.11.2016 про сплату ОСОБА_3 податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням в сумі 25000,00 грн., яка була надіслана за адресою: м. Сарни, вул.Саксаганського,7 (а.с.18).
Оцінюючи доводи представника відповідача про неналежність надіслання відповідачу податкової вимоги про сплату податкового боргу, стягнення якого є предметом даного судового спору, суд зазначає таке.
Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (абзаци другий-третій п.58.3 ст.58 ПК України).
Згідно з п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходження, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Аналогічні норми містить Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 (чинний на час виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.
Суд також враховує, що відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є власником транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України, а відтак відповідач є платником податків в розумінні податкового закону.
Відповідно до п. 70.2 ст. 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.
Пунктом 70.7 ст. 70 ПК України встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Як встановлено судом, згідно з даними АІС "Податковий блок" та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місце проживання ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище Городюк) ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) зазначено: 34500, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Саксаганського, 7 (а.с.32,33-40).
Будь-які відомості про те, що відповідач повідомляла фіскальний орган про зміну місця проживання, в матеріалах справи відсутні і відповідач на зазначені обставини не покликається.
За таких обставин, суд вважає правомірним надіслання контролюючим органом податкової вимоги відповідачу за адресою Рівненська обл., м. Сарни, вул. Саксаганського, 7, як останнім відомим позивачу місцезнаходженням такого платника податків.
В судовому засіданні судом було оглянуто оригінал поштового конверта, у якому направлялась податкова вимога форми "Ф" №12981-17 від 22.11.2016. Суд встановив, що податкова вимога, сформована для ОСОБА_3, надсилалась за адресою: вул. Саксаганського, 7, м. Сарни, Рівненська обл., 34500, однак на поштовому конверті прізвище одержувача було зазначено ОСОБА_4 Згідно з довідкою відділення поштового зв'язку, вказане поштове відправлення не вручено адресату, оскільки "вдома нікого не було" (п'ять записів на звороті довідки) та повернуте відправнику за закінченням терміну зберігання.
Встановлені судом зазначені фактичні обставини дають підстави для висновку, що податкова вимога надсилалась на адресу відповідача у відповідності до приписів Податкового кодексу України, а невручення такого поштового відправлення відповідачу не було зумовлене опискою на поштовому конверті в прізвищі одержувача.
Відтак, суд вважає, що податкова вимога №12981-17 від 22.11.2016 вважається належно врученою платнику податків відповідно до проаналізованих вище положень ст.ст. 42, 58, 59 ПК України.
Пунктом 95.1 ст.95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2. статті 95 ПК України).
Пунктом 87.2 статті 87 ПК України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 87.11 статті 87 ПК України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Оцінюючи обгрунтованість тверджень відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду для захисту своїх прав, суд враховує наступне.
Згідно з пп. 102.1, 102.4 ст. 102 ПК України 102.1. контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Таким чином, строк звернення контролюючого органу до суду для стягнення грошового зобов'язання врегульований спеціальною нормою ПК України, а не положеннями КАС України.
Враховуючи, що грошове зобов'язання по транспортному податку відповідачу визначено податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2016 №8183-13, а з адміністративним позовом про стягнення такої заборгованості позивач звернувся до суду 24.10.2017, відтак строк звернення з позовом до суду Головним управління ДФС у Рівненській області не пропущено.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС в Рівненській області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству та матеріалам справи. Доводи відповідача не спростовують правомірності вимог контролюючого органу та не дають суду підстав для відмови в його задоволенні. Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат між сторонами відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління ДФС у Рівненській області (33023 м. Рівне, вул.Відінська,12, код ЄДРПОУ 39394217) до ОСОБА_3 (34500 м. Сарни, Рівненської обл., вул. Стефаника,11, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 податковий борг в сумі 25000,00 грн. (двадцять п'ять тисяч гривень) на рахунок 31415715700339 код платежу 18011000, одержувач УДК у Сарненському районі (м.Сарни), банк: ГУДКС Рівненської області, МФО 833017, РНОКПП 37907940.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23 травня 2018 року.
Суддя Дорошенко Н.О.