22 травня 2018 р.м. ХерсонСправа № 766/2099/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кузьменко Н.А.,
при секретарі - Рябчич А.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії, а саме:
- визнати протиправним та скасувати рішення (протокол №6 від 25.01.2018 року) Херсонського відділення обслуговування громадян №1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Херсонській області;
- зобов'язати Херсонське відділення обслуговування громадян №1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії по довідці №2 від 15.01.2018 року, яка видана ОСОБА_3 управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області з урахуванням інших виплат, починаючи з 16.02.2006 року та з урахуванням ч.5 ст.37 Закону України “Про державну службу” (норма яка діяла на час призначення пенсії) 90% від заробітку та залишити базовий місяць незмінним;
- відшкодувати позивачу з Державного бюджету України суму;
- згідно перерахунку з 16.02.2006 року індексацію не утримувати.
Ухвалою суду від 13 березня 2018 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 28 березня 2018 року позивач недоліки позовної заяви усунув.
Ухвалою суду від 29 березня 2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 23 квітня 2018 року призначено судове засідання на 22 травня 2018 року о 11 год. 00 хв.
22 травня 2018 року протокольною ухвалою суду здійснено заміну неналежного відповідача - Херсонського відділення обслуговування громадян №1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на належного - Головне управління Пенсійного фонду України Херсонської області (73005, м. Херсон, вул.28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057, тел.:НОМЕР_1, факс:НОМЕР_2) (далі - відповідач, ГУ ПФУ Херсонської області).
Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначила, що 17 січня 2018 року вона подала до відділу спеціальних пенсій УПФУ м. Херсона заяву про перерахунок пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням інших виплат, які складаються із матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби та індексацію заробітної плати, починаючи з 16 лютого 2006 року. До заяви позивач додала довідку №2 від 15 січня 2018 року про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», такі виплати склали 5872,49 грн. Відповідно до протоколу №6 від 25 січня 2018 року засідання комісії для розгляду питань пов'язаних з перерахунком та виплатою пенсій УПФУ в м. Херсоні вирішено відмовити позивачу в проведенні перерахунку пенсії за відсутності законодавчих підстав. З посиланням на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про державну службу» обґрунтовує правомірність своїх вимог.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.
18 квітня 2018 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає з таких підстав. Позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по довідці №2 від 15 січня 2018 року про заробітну плату, виданій головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області. Позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ Херсонської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а надана довідка №2 від 15 січня 2018 року не використовується для перерахунку пенсії, як це передбачено Постановою правління Пенсійного фонду України від 04 вересня 2013 року №15-1. Окремо відповідач зазначає, що при врахуванні довідки №2 від 15 січня 2018 року при перерахунку пенсії розмір пенсії позивача зменшиться, що прямо суперечить вимогам п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Все це, на думку представника відповідача, є підставами для відмовив в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях.
Розглянувши надані документи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ Херсонської області з 16 лютого 2006 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідно до протоколу 8047 від 23 лютого 2006 року.
Розпорядженнями 184732 від 11 липня 2007 року, 184732 від 08 квітня 2008 року позивачу перераховано розмір пенсії.
Позивачу пенсію призначено відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».
17 січня 2018 року ОСОБА_1 подала до Херсонського ОУПФУ Херсонської області (правонаступником якого на момент розгляду справи є відповідач) заяву про перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати №2 від 15 січня 2018 року.
Протоколом засідання комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення №6 від 26 січня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії за відсутності законодавчих підстав та з метою недопущення зменшення розміру пенсії.
Вважаючи таку позицію відповідача протиправною, позивач звернулась до суду.
Вирішуючи справу по суті, суд враховує наступне.
За приписами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 1 травня 2016 року визначалися Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ. Зокрема, статтею 37 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.
Частина перша статті 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
1 січня 2015 року набрав чинності ОСОБА_4 України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.
Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 1 січня 2015 року делегував Уряду.
Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 1 січня по 1 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії", за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.
Так, за правилами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії").
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".
Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" не містить.
Отже, з 1 грудня 2015 року по 1 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ. При цьому, чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - ОСОБА_4 України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
У зв'язку з набуттям з 1 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII).
Натомість у статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.
Згідно із статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
ОСОБА_4 № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".
У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.
Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").
Слід також звернути увагу на рішення Суду від 3 червня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_5 проти України № 43331/12, в якому Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними. У цьому рішенні Суд також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.
Ураховуючи наведені вище положення джерел права, суд дійшов висновку, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_1 за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 були внесені зміни і до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», яка починаючи з 01 грудня 2015 року передбачає, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
В свою чергу постановою правління Пенсійного фонду України від 04 липня 2016 року №15-2 «Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 04 вересня 2013 року №15-1», форму довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію виключено.
Як зазначено в п. 3 цієї постанови правління Пенсійного фонду України від 04 липня 2016 року №15-2, вказана постанова набирає чинності з дня її офіційного опублікування. Офіційне опублікування вказаної постанови Пенсійного фонду України мало місце 02 вересня 2016 року в Офіційному віснику України, 2016 року, №67.
Тобто, починаючи з 02 вересня 2016 року державні органи за останнім місцем роботи уповноважені видавати довідку лише для призначення пенсії, а не для її перерахунку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року №К/9901/20116/18.
Окремо суд звертає увагу, що в довідці №2 від 15 січня 2018 року відсутні надбавки та премії, а розмір пенсії позивачки, при врахуванні такої довідки зменшиться порівняно з теперішнім, що є порушенням п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог.
В судовому засіданні 22 травня 2018 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, 73025, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_3) до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України Херсонської області (73005, м. Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 24 травня 2018 року.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 10.2.4.