Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 травня 2018 р. № 820/2730/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхової О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, (64309, обл. Харківська, м. Ізюм, просп. Незалежності, б. 2) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:
- визнанти протиправною відмову Ізюмського об'єднаного УПФ України в Харківській області в перерахунку ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
- зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 01.04.2018 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати відповідача відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення.
Просив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Підставою подання вказаного позову слугувало те, що відповідачем не проведений перерахунок та виплата пенсії ОСОБА_1, в розмірі, який обчислений з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної військової служби при виконанні завдань по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС. У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148, яким внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії. Однак листом від 02.04.2018 р. за № 184/Ч-14 "Про відмову в перерахунку пенсії" відповідач у перерахунку пенсії відмовив. На думку позивача, вказане рішення відповідача є протиправним, а відтак підлягає скасуванню. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Ухвалою від 07.05.2018 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.
Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що пeрeрaxунoк пeнсії відпoвіднo дo ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" проводиться oсoбaм, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи, іншиx ядeрниx aвaрій тa випрoбувaнь, у військoвиx нaвчaнняx із зaстoсувaнням ядeрнoї збрoї під чaс прoxoджeння дійснoї стрoкoвoї служби і внaслідoк цьoгo стaли oсoбaми з інвалідністю, тобто даний перерахунок передбачено тільки названим особам які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби. Відповідач зазначає, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, у зв'язку з чим не набув права на отримання пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності 3 групи ( 1 категорія) внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач звернувся до відповідача 21.03.2018 року із заявою про перерахунок пенсії з 01.10.2017 у відповідності до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Листом від 02.04.2018р. № 184/Ч-14 відповідач повідомив заявника про відсутність підстав для призначення пенсії у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".(а.с. 8, 8 зворот)
Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Спірні правовідносини виникли внаслідок того, що позивач вважав, що з 01.10.2017 р. у відповідності до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, оскільки є особою, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, тобто, на його думку цього достатньо, а зміни до законодавства, якими встановлено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року", в контексті проходження строкової служби до нього не відносяться. Водночас відповідач вказував, що чинним законодавством визначено, що для отримання пенсії за частиною 3 статті 59 Закону особі необхідно відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі, а позивач не відповідає вказаному переліку, оскільки брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби.
Вирішуючи даний спір, суд приходить до таких висновків.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі за текстом - Закон).
Статтею 1 Закону визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Згідно статті 10 Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користувались всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод і несли усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232 - XII "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до ч. 9 ст. 1 цього Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України", Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Статтею 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-V передбачалось, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Тобто, до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII частина третя статті 59 Закону регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону викладено в такій редакції:
"Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року". Вказані зміни застосовуються з 01.10.2017 року.
Таким чином, виходячи із системного аналізу Закону, суд приходить до висновку, що законодавець, при внесенні змін до частини 3 статті 59 Закону, розширив перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аварій та випробувань та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Так, частина 2 статті 59 Закону врегульовує порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь, зокрема, у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та набули інвалідність, відповідно до якої цим особам за їх бажанням пенсії можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
За замістом статті 10 Закону до осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належать не тільки військовослужбовці, а враховуючи, що стаття 59 Закону регулює пенсії саме військовослужбовців логічним є висновок про те, що частина 3 статті 59 Закону визначає порядок призначення пенсії серед інших особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.
Таким чином, суд приходить до висновку, що для отримання пенсії за частиною 3 статті 59 Закону особі необхідно відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.
Так, дійсно, в ході розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, проте, він не надав суду жодного доказу, який б підтверджував, що він проходив строкову військову службу в цей період.
Таким чином, позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження дійсної строкової служби.
Між тим, суд зазначає, що порядок дій територіальних органів ПФУ при розгляді та вирішенні заяв фізичних осіб - громадян з приводу призначення пенсії визначений ст.82 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та конкретизований нормами По Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1; далі за текстом - Порядок №22-1), у силу яких рішення за матеріалами звернення має бути прийнято протягом 10 днів з дня надходження документів у формі протоколу.
Так, відповідно до п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Між тим, як з'ясовано судом, у спірних правовідносинах владний суб'єкт замість вчинення волевиявлення за передбаченими законом формою та процедурою вдався до реалізації управлінської функції у самотужки та на власний розсуд визначеним порядком, позаяк рішення у формі протоколу не приймав, а натомість надав відповідь листом.
Оскільки такого порядку управлінських дій для тероргану ПФУ законом не передбачено, то суд вважає, що у спірних правовідносинах владним суб'єктом допущену протиправну бездіяльність, у зв'язку з чим звернення громадянина з приводу призначення пенсії у порядку ч.3 ст.59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до теперішнього часу належно не вирішено.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Окремо суд бере до уваги обставини звернення до Верховного Суду у порядку ст. 290 КАС України з поданням по справі №820/1148/18 з приводу застосування ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України, рішення встановленої форми та за передбаченою законодавством процедурою з приводу призначення пенсії не прийняв.
Наданий за результатами розгляду громадянина лист у даному конкретному випадку не може бути кваліфікований судом як рішення владного суб'єкта про відмову у призначення пенсії.
Тому, порушене бездіяльністю владного суб'єкта право позивача підлягає захисту у спосіб визнання бездіяльності протиправною та обтяження владного суб'єкта обов'язком вирішити питання з приводу призначення пенсії у порядку ч.3 ст.59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому, відсутність факту вчиненої владним суб'єктом відмови з призначення пенсії зумовлює необхідність відмови у позові в цій частині вимог.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139 КАС України та Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, (64309, обл. Харківська, м. Ізюм, просп. Незалежності, б. 2) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Ізюмського об'єднаного УПФ України в Харківській області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року
Зобов'язати Ізюмське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.03.2018 року про перерахунок пенсії із прийняттям рішення встановленої форми та за передбаченою законодавством процедурою.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення підписано судом 24 травня 2018 року.
Суддя Шляхова О.М.