ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 травня 2018 року № 826/427/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Трейд Груп»
доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0032961404 та №0032971404 від 06 липня 2017 року,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортуна Трейд Груп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фортуна Трейд Груп») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0032971404 від 06 липня 2017 року та №0032961404 від 06 липня 2017 року, прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки Товариство не може самостійно здійснити належне програмування РРО та не може здійснювати втручання в роботу РРО, а очікує на програмування РРО згідно вимог законодавства від відповідної обслуговуючої організації, яка має належні повноваження, то позивача не може бути притягнуто до відповідальності за ті дії, за які позивач не відповідає. Також представник позивача в позовній заяві стверджує, що контролюючим органом, який прийняв оскаржувані рішення, порушено порядок проведення фактичної перевірки, внаслідок чого відповідач не мав права застосовувати до позивача штрафні санкції за результатами такої перевірки.
Крім того, позивач повідомив, що на його думку, відсутні підстави стверджувати про неоприбуткування готівки, яка була проведена через касу.
У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління ДФС у м. Києві зазначив, що позивач не спростовує нездійснення ним записів щодо обліку загальної суми розрахунків в розділі ІІ книг обліку розрахункових операцій. Зокрема, згідно пояснень оператора - касира ТОВ «Фортуна Трейд Груп» ОСОБА_2, суми проведених розрахунків за період з 10 червня 2017 року по 22 червня 2017 року не відображені в книзі ОРО, бо це не належить до кола його обов'язків, а такі порушення будуть виправлені.
Представник податкового органу стверджує, що у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО. При цьому, невиконання будь-якої з цих дій є порушенням оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
22 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлень №3433 та №3434 від 21 червня 2017 року проведено перевірку господарської одиниці АЗС, що розташована за адресою: смт. Іванків, вул. Поліське шосе, 2, суб'єкта господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Трейд Груп», за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 22 червня 2017 року.
В ході перевірки встановлено, що на АЗС здійснюється торгівля скрапленим газом та дизельним паливом за готівковий та безготівковий розрахунок. На АЗС проводяться розрахункові операції через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування цін товарів та обліку їх кількості, а саме: при продажу дизпалива в кількості 15,75 л. по ціні 19,50грн. за 1 л на загальну суму 1177,13 грн. у фіскальному чеку РРО не відображено код товару за УКТ ЗЕД.
Також встановлено факт неоприбуткування готівкових коштів на загальну суму 36666,04 грн. згідно реєстру сум розрахунків, які відображені у КОРО - додаток до акту перевірки, а саме: в книзі обліку розрахункових операцій №3000312419р/1 від 31 березня 2017 року в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» не вчинено запис сум розрахунків за готівку на підставі наданих звітних чеків РРО з №66 по №77 за період з 10 червня 2017 року по 21 червня 2017 року на загальну суму 36666,01 грн.
Крім того, до перевірки не надано будь-які документи про оформлення трудових відносин з оператором АЗС ОСОБА_2 та ТОВ «Фортуна Трейд Груп», що свідчить про можливі порушення трудового законодавства та Податкового кодексу України.
За результатами перевірки податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, та пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року.
На підставі висновків акта перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0032971404 від 06 липня 2017 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Трейд Груп» застосовано суму штрафних санкцій та/або пені порушення пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 у розмірі 183 330,20 грн.
06 липня 2017 року контролюючим органом прийнято також податкове повідомлення-рішення №0032961404, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Трейд Груп» застосовано суму штрафних санкцій та/або пені за порушення пункту 11 статті 3 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР у розмірі 85,00 грн.
Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з відповідним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР).
Дія даного Закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Пунктами 1, 3 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
При цьому, пунктом 11 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Позивачем в позовній заяві не заперечується проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. При цьому, суд звертає увагу, що чинним законодавством саме на суб'єкта господарювання покладено обов'язок, а отже і відповідальність за проведення операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування.
Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до виробника реєстратора розрахункових операцій із заявою щодо забезпечення технічної можливості програмування кодів УКТ ЗЕД та Класифікатора кодів перед назвою товарів (послуг) у розрахункових документах та звітах.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо відсутності його вини у відсутності коду УКТ ЗЕД у роздрукованому чеку та про правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0032961404 від 06 липня 2017 року.
Щодо тверджень позивача про безпідставність притягнення його до відповідальності за неоприбуткування готівкових коштів на загальну суму 36666,04 грн, суд зазначає наступне.
Визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку України (пункт 6 статті 33 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-XIV).
Нормативно-правовим актом, який регламентує порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами, а також окремі питання організації банками робіт з готівкою, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі - Положення № 637).
У відповідності до пункту 1.2 цього Положення (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) оприбуткування готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Згідно з абзацами 1 - 3 пункту 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Відповідно до статті 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР та пункту 1.2 глави 1 Положення № 637, книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Відповідно до пунктів 5, 6 і 8 розділу 4 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 року № 417 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1618/24150, використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає наступне: наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків; здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.
Використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
У разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо. Якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції службового внесення та службової видачі коштів, то графи 3 і 4 розділу 2 книги ОРО можна не заповнювати.
Таким чином, облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі ОРО передбачає як вклеювання фіскальних звітних чеків РРО у розділ 1 книги ОРО, так і виконання записів у розділі 2 книги ОРО.
В позовній заяві позивачем не заперечується факт не здійснення ним записів щодо обліку загальної суми розрахунків в розділі ІІ книг обліку розрахункових операцій. Зокрема, згідно пояснень оператора - касира ТОВ «Фортуна Трейд Груп» ОСОБА_2, суми проведених розрахунків за період з 10 червня 2017 року по 22 червня 2017 року не відображені в книзі ОРО, бо це не належить до кола його обов'язків, а такі порушення будуть виправлені.
Крім того, суд звертає увагу на висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 23 січня 2018 року №К/9901/501/18, згідно яких, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.
Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення №0032971404 від 06 липня 2017 року.
Стосовно доводів позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення фактичної перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За приписами положень пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності визначених підстав.
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок врегульовано правовими нормами статті 81 Податкового кодексу України.
Згідно підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення (пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що перевірка позивача проведена на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві №957 від 31 травня 2017 року, який прийнято у відповідності до вимог підпункту 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
При цьому, на копіях направлень №3433 та №3434 від 21 червня 2017 року міститься підпис представника позивача, що підтверджує пред'явлення наказу та направлень на перевірку до моменту проведення перевірки.
Крім того, факт присутності при проведенні перевірки представника позивача підтверджується актом перевірки та відповідним підписом представника позивача.
Відтак, факт допуску відповідача до перевірки підтверджується наявними матеріалами справи, що, з урахуванням наведених вище норм законодавства, свідчить про наявність законних підстав для проведення фактичної перевірки позивача.
Водночас, правомірність видачі наказу Головного управління ДФС у м. Києві №957 від 31 травня 2017 року на проведення перевірки не є предметом оскарження в межах даної адміністративної справи, як і відсутні докази оскарження та/або скасування такого наказу в судовому порядку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій під час проведення перевірки та оформлення її результатів, а також правомірність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Трейд Груп» відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко