Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
15.05.2018 р. справа №820/2849/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденка А.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Стрєлка О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні за позовом
ОСОБА_3
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
про1) скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Харківській області про відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки по заяві ОСОБА_3, яке оформлено листом "Про розгляд заяви" №А-67/0-289/0/95-18 від 16.01.2018 р.; 2) зобов'язання ГУ Держегокадастру у Харківській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3В для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пункті на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_3, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Харківській області про відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки по заяві ОСОБА_3, яке оформлено листом "Про розгляд заяви" №А-67/0-289/0/95-18 від 16.01.2018 р.; 2) зобов'язання ГУ Держегокадастру у Харківській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3В для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пункті на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області.
Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що за відсутності визначених законом підстав владний суб'єкт відмовив у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки. Вчинена відмова вмотивована міркуваннями, які суперечать закону, а тому підлягає скасуванню.
Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що порушене заявником питання було вирішено на підставі та у спосіб, визначені законом.
Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач одержав письмову заяву позивача від 01.08.2017 р. з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3В для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пункті на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області.
Про результат вирішення порушеного питання заявник був сповіщений листом владного суб'єкта від 01.09.2017 р. №А-22387/0/6-20488/0/21-17.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 р. по справі №820/4231/17 згаданий лист був розцінений як відмова, скасований, а на владного суб'єкта було покладено обов'язок повторно розглянути письмове клопотання заявника від 01.08.2017 р.
Листом від 16.01.2018 р. №А-67/0-289/0/95-18 владний суб'єкт повторно розглянув клопотання позивача від 01.08.2017 р. та сповістив про відсутність підстав для надання дозволу.
Перевіряючи відповідність закону вчиненої владним суб'єктом у спірних правовідносинах управлінської дії, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок управлінських дій владних суб'єктів при вирішенні по суті звернення заявника про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність визначений, зокрема, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, де зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З приводу форми рішення владного суб'єкта стосовно надання названого дозволу чи відмови у наданні цього дозволу суд з огляду на ч. 5 ст. 242 КАС України вважає за необхідне взяти до уваги правовий висновок Верховного Суду відносно застосування ст.ст. 118, 123 Земельного кодексу України, який викладений у постанові від 23.01.2018 р. року по справі №К/9901/1944/18 (справа Бучацького районного суду Тернопільської області №1903/2676/12) і полягає у тому, що відповідне рішення за заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність викладається у формі розпорядження.
З пояснень представника позивача судом виявлено, що рішення про надання дозволу владний суб'єкт приймає у формі наказів, що узгоджується з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (затверджено Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 р. №308)
Відтак, за загальним правилом і рішення про відмову у наданні дозволів також мають прийматись у формі аналогічних письмових документів розпорядчого характеру.
Але, у ході розгляду справи судом виявлено, що відповідач, організовуючи виконання владної управлінської функції у спірних правовідносинах, не забезпечив прийняття ані рішення про надання дозволу, ані рішення про відмову у наданні дозволу.
Лист від 16.01.2018 р. №А-67/0-289/0/95-18 не може бути кваліфікований судом як відмова у наданні дозволу, позаяк такого порядку управлінських дій законом не передбачено.
Матеріалами справи підтверджено, а представником відповідача додатково визнано, що владний суб'єкт не приймав рішення (у розумінні волевиявлення) по суті письмового звернення громадянина ані у формі наказу, ані у формі розпорядження, а лише надав письмову відповідь-роз'яснення.
Отже, у спірних правовідносинах має місце бездіяльність владного суб'єкта в частині належної реалізації управлінської функції у спосіб прийняття наказу чи розпорядження.
Водночас з цим, у постанові від 31.01.2018 р. по справі №К/9901/6345/18 (справа Миколаївського окружного адміністративного суду № 814/741/16) ОСОБА_4 Судом також викладена правова позиція з приводу застосування ст.ст. 118, 123 Земельного кодексу України, у силу якої ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення.
Як вже зазначалось судом раніше, у спірних правовідносинах владним суб'єктом була надана письмова відповідь.
Вказана обставина свідчить про відсутність підстав для урахування при вирішенні саме цього спору правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 31.01.2018р. по справі №К/9901/6345/18 (справа Миколаївського окружного адміністративного суду № 814/741/16.
Окрім того, обставиною, котра унеможливлює поширення на спірні правовідносини правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 31.01.2018 р. по справі №К/9901/6345/18 (справа Миколаївського окружного адміністративного суду № 814/741/16, є зміст листа від 16.01.2018 р. №А-67/0-289/0/95-18, де указано, що бажана для позивача земельна ділянка входить до складу іншої земельної ділянки, призначеної для продажу на земельних торгах.
Розв'язуючи спір, суд відзначає, що згідно з абз. 3 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином, у випадку настання події ненадання владним суб'єктом дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ненадання владним суб'єктом відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зацікавлена особа дійсно спроможна у силу закону самостійно замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проте, у даному конкретному випадку суд не знаходить підстав для висновку, що суб'єктивне право позивача захищене у повному обсязі приписами наведеної норми кодексу, адже має місце об'єктивна суперечність між дислокацією бажаної для заявника земельної ділянки та іншою земельною ділянкою, призначеною для продажу на торгах.
Окрім того, суд вважає, що приписи абз. 3 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України об'єктивно не здатні захистити суб'єктивне право заявника, адже у разі самостійного замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки невирішеними залишаються питання компетенції владного суб'єкта на розпорядження конкретною земельною ділянкою, цільового призначення земельної ділянки, перетину земельної ділянки з іншими земельними ділянками, погодження суміжних землекористувачів, відповідності місця розташування ділянки вимогам законодавчих актів, відповідності місця розташування ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів, містобудівної документації, схем землеустрою, техніко-технічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів тощо.
Таким чином, суд при вирішенні даного спору не знаходить підстав для визнання положень абз. 3 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України достатньою підставою для прийняття рішення про відмову у позові.
При цьому, стосовно посилання владного суб'єкта на ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України суд відмічає, що приписи цієї норми права можуть бути застосовані до правовідносин, коли земельні ділянки, по-перше, вже виставлені на торги, а, по-друге, створюють застереження лише на час проведення торгів.
У ході розгляду справи владний суб'єкт за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України не подав жодних доказів призначення чи початку станом на 18.01.2018 р. торгів правом на оренду земельними ділянками, до складу яких входить і позначена у клопотанні заявника від 01.08.2017 р. земельна ділянка.
Наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 10.05.2018 р. №108 об'єктивно не може бути взятий до уваги судом при вирішенні цього спору, адже хронологічно був створений вже після виникнення спору по справі.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України.
Так, замість прийняття рішення у належній формі владний суб'єкт вдався до реалізації управлінської функції за самотужки та на власний розсуд розробленою формою у спосіб видання листа, хоча такого порядку дій законом не передбачено.
З огляду на викладене, суд вважає, що правовою суттю вчиненого відповідачем діяння з розгляну звернення заявника є саме бездіяльність (як форма неприйняття належного рішення по суті порушеного питання) і така бездіяльність не може бути кваліфікована як правомірна у зв'язку з відсутністю відповідної правової підстави для обрання такої форми правової поведінки.
Факт наявності у позивача суб'єктивного права на розгляд звернення від 01.08.2017 р. за визначеним законом порядком з прийняттям відповідного рішення по суті порушеного питання матеріалами справи підтверджений.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню в частині визнання бездіяльності владного суб'єкта протиправною та обтяження владного суб'єкта обов'язком вирішити по суті звернення заявника.
Ураховуючи, що владний суб'єкт дій з прийняття рішення по суті звернення взагалі не вчинив, що зумовлює відсутність предмету судової перевірки в цій частині, а суд не має повноважень діяти за суб'єкта, то суд не знаходить підстав для обтяження суб'єкта обов'язком реалізувати владну управлінську функцію у бажаному для особи порядку, як це викладено у тексті позову, позаяк порядок реалізації управлінської функції у даному випадку визначений ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження - 61022, Харківська область, місто Харків, м-н Свободи, буд.№5, Держпром, п-д 1, поверх 6-7; ідентифікаційний код - 39792822) з приводу невирішення по суті письмової заяви ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1; місце проживання - 64020, Харківська область, смт. Слобожанське, вул. Молодіжна, буд.№18) від 01.08.2017р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження - 61022, Харківська область, місто Харків, м-н Свободи, буд.№5, Держпром, п-д 1, поверх 6-7; ідентифікаційний код - 39792822) вирішити по суті письмову заяву ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1; місце проживання - 64020, Харківська область, смт. Слобожанське, вул. Молодіжна, буд.№18) від 01.08.2017р. з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області з урахуванням даного рішення суду.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення та
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі складено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 23 травня 2018 року.
Суддя Сліденко А.В.