16 травня 2018 р. справа №818/1608/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.
представника позивача - ОСОБА_1
представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1608/18 за позовом Приватного підприємства "Ямпіль Інвест" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги,-
Приватне підприємство "Ямпіль Інвест" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішення від 06.04.2018 №0024561304 про застосування штрафних санкцій в сумі 41651,26 грн. та вимоги від 06.04.2018 №0024551304 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 83302,52 грн. Свої вимоги мотивує тим, що за результатами перевірки відповідач дійшов хибного висновку про порушення позивачем вимог ч. 5, ч. 6 ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 2464-VІ) та п. 9 прим. 5 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ в частині застосування понижуючого коефіцієнту до розміру єдиного внеску у вересні та жовтні 2015 року. На думку позивача, він мав право застосовувати такого коефіцієнту, оскільки позивачем повною мірою було виконано одночасно усі умови пункту 95 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464- VІ, дотримання яких надає платнику право визначати розмір єдиного внеску із урахуванням понижуючого коефіцієнту. Тому, у відповідних звітних періодах позивач правомірно застосував понижуючий коефіцієнт до ставок єдиного внеску: за вересень 2015 року - 0,625, за жовтень 2015 року - 0,763.
Головне управління ДФС у Сумській області, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ПП «Ямпіль Інвест» щодо правильності нарахування єдиного внеску за період застосування понижуючого коефіцієнта ГУ ДФС у Сумській області було встановлено порушення ч.5, ч. 6 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 9 прим.5 розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 - VІ, а саме, підприємством неправомірно було застосовано понижуючий коефіцієнт у вересні та жовтні 2015 року, у зв'язку з чим не нараховано та не перераховано єдиного внеску на загальну суму 83 302,52 грн. Так, перевіркою встановлено, що у вересні та жовтні 2015 року окремим працівникам нараховувалася та виплачувалася заробітна плата у меншому розмірі ніж мінімальна заробітна плата, що унеможливлює застосування понижуючого коефіцієнта до ставок єдиного внеску.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позов.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що в період з 01 лютого по 15 березня 2018 року Головним управлінням державної фіскальної служби у Сумській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Ямпіль Інвест» з питань дотримання податкового валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт № 1550/18-28-14-01/34113192/12 від 22.03.2018 (а.с.12-49). Згідно висновків акту виявлені порушення вимог ч. 5, ч. 6 ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон №2464-VІ) та п. 9 прим. 5 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ, а саме: підприємством неправомірно було застосовано понижуючий коефіцієнт у вересні та жовтні 2015 року, у зв'язку з чим не нараховано та не перераховано єдиного внеску на загальну суму 83 302,52 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2018 року № НОМЕР_1, якою ПП «Ямпіль Інвест» зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску розмірі 83302,52грн., та прийнято рішення від 06.04.2018 року № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску, згідно якого до ПП «Ямпіль Інвест» застосовано штрафні санкції в розмірі 41651,26грн. (а.с.9, 11). Відповідно до частини першої ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) нараховується: - для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої ст. - цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; - для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 цього Закону, - насуму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства. Згідно з частинами п'ятою та шостою ст. 8 вказаного закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника. Статтею 2 Закону «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої включаються основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. За приписами ст. 3 цього Закону мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитись оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» мінімальну заробітну плату у 2015 році встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218,0 грн., з 1 вересня - 1378,0 грн. ОСОБА_1 зазначених норм дає підстави зробити суду висновок, що різниця між мінімальною та фактично нарахованою заробітною платою не входить до структури заробітної плати. Різниця між мінімальною та фактично нарахованою заробітною платою є базою для нарахування єдиного внеску, проте не є базою для утримання єдиного внеску, оскільки утримання здійснюється з фактично нарахованої заробітної плати. З матеріалів справи вбачається, що згідно бухгалтерських відомостей нарахування заробітної плати у вересні та жовтні 2015 року працівникам підприємства - застрахованим особам (у вересні трьом працівникам, у жовтні одному працівнику) було нараховано заробітну плату нижче розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством (в 2015 році - 1378,0 грн.), та підприємством було здійснено донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до п. 9-5 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої ст. 8 Закону № 2464-VІ для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464-VІ, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови: а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу; б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік; в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік. З урахуванням положень частин 5-ї та 6-ї статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також того, що позивачем у вересні та жовтні 2015 року застрахованим особам здійснювалося донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати позивач не мав права на застосування понижуючого коефіцієнту. Аналогічна позиція висловлена ДФС України у письмових роз'ясненнях від 23.03.2015 №9843/7/99-99-17-03-01-17 та від 20.08.2015 №31041/7/99-99-17-03-20. Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком податкового органу, що ПП «Ямпіль Інвест» неправомірно було застосовано понижуючий коефіцієнт, у зв 'язку з чим у останнього виникла недоїмка щодо сум єдиного внеску, що складає 83302,52 грн. Розрахунок вказаної суми позивачем не оскаржується. Згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Отже, відповідачем правомірно прийнято рішення від 06.04.2018 №0024561304 про застосування до ПП «Ямпіль Інвест» штрафних санкцій в сумі 41651,26 грн. Таким чином, у суду відсутні законні підстави для визнання протиправними та скасування рішення від 06.04.2018 №0024561304 про застосування штрафних санкцій в сумі 41651,26 грн. та вимоги від 06.04.2018 №0024551304 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 83302,52 грн. Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Ямпіль Інвест" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішення від 06.04.2018 №0024561304 про застосування штрафних санкцій в сумі 41651,26 грн. та вимоги від 06.04.2018 №0024551304 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 83302,52 грн. - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар
Повний текст рішення виготовлений 21.05.2018.