15 травня 2018 р. Справа №818/1447/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кравченка Є.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1447/18
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумській області
про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач), в якій просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумський області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.12.2017 ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру.
Листом від 31.01.2018 № Б--87-599/21-18 Головне управління Держгеокадастру у Сумський області повідомило позивача, що відповідно до рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 № 2/1 начальникам головних управлінь Держземагенства в областях за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні з 15 жовтня 2014 року забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Згідно листа Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області від 22.01.2018 № 3, сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення позивачу земельної ділянки.
07.02.2018 позивач повторно звернувся до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру.
ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумський області від 13.03.2018 № Б--1422-1614/21-18 позивачу повідомлено про неможливість задоволення його заяви та зазначено, що відповідно до рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 № 2/1 начальникам головних управлінь Держземагенства в областях за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні з 15 жовтня 2014 року забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Згідно листа Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області від 23.02.2018 № 32, сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення позивачу земельної ділянки.
Позивач вважає відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в листах відповідача не наведено жодної з них.
Оскільки процес надання позивачу формальних відмов у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може тривати безкінечно, то, на переконання позивача, єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумський області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.
У письмовому відзиві на позов зазначив, що відповідно до рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 № 2/1 начальникам головних управлінь Держземагенства в областях за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні з 15 жовтня 2014 року забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Згідно листа Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області від 23.02.2018 № 32, сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення позивачу земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності повинно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування.
Також, відповідач зазначив, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є дискреційним повноваженням відповідача, тому суд не може зобов'язати останнього надати такий дозвіл.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20.12.2017 ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована та території Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру (а.с. 12).
Листом від 31.01.2018 № Б--87-599/21-18 Головне управління Держгеокадастру у Сумський області повідомило позивача, що відповідно до рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 № 2/1 начальникам головних управлінь Держземагенства в областях за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні з 15 жовтня 2014 року забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Згідно листа Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області від 22.01.2018 № 3, сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення позивачу земельної ділянки. Згідно розпорядження кабінету ОСОБА_4 України від 01 квітня 2014 року № 33-р і від 22 вересня № 688-р передбачається розширення повноважень органів місцевого самоврядування з розпорядження земельними ділянками, у тому числі за межами населених Враховуючи викладене, Головне управління не може не приймати до уваги позицію сільської ради під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (а.с. 14).
07.02.2018 позивач повторно звернувся до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Мачулищанької сільської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру (а.с. 13).
ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумський області від 13.03.2018 № Б--1422-1614/21-18 позивача повідомлено про неможливість задоволення його заяви, зокрема зазначено, що відповідно до рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 № 2/1 начальникам головних управлінь Держземагенства в областях за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні з 15 жовтня 2014 року забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Згідно листа Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області від 23.02.2018 № 32, сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення позивачу земельної ділянки. Згідно із розпорядженням Кабінету ОСОБА_4 України від 01 квітня 2014 року № 333-р та від 22.09.2016 № 688-р передбачається розширення повноважень органів місцевого самоврядування з розпорядження земельними ділянками, у тому числі за межами населених пунктів. Враховуючи вищевикладене, Головне управління не може не приймати до уваги позицію сільської ради під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (а.с. 15).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).
З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.
Так, листами від 31.01.2018 № Б--87-599/21-18 та від 13.03.2018 № Б--1422-1614/21-18 позивачу було фактично відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що згідно листа Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області сільська рада висловила свою позицію щодо непогодження відведення ОСОБА_2 земельної ділянки.
При цьому, стаття 118 ЗК України, яка також регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить таких підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою як необхідність врахування позиції органу місцевого самоврядування щодо відведення земельної ділянки у власність.
Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, надаючи відповіді на звернення ОСОБА_2, не дотримався вимог Земельного кодексу України, дані рішення не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проте, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, при цьому, відповідач посилається на підстави, не передбачені Земельним кодексом України чи іншими законодавчими актами.
Відповідач зобов'язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.
Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Отже, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне: визнати протиправними та скасувати рішення ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумській області про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту, викладені у листах від 31.01.2018 № Б--87-599/21-18 та від 13.03.2018 № Б--1422-1614/21-18; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяви ОСОБА_2 від 20.12.2017 та від 07.02.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Стосовно посилання позивача на неодноразову відмову ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає, що рішення про відмову, викладені відповідачем у листах від 31.01.2018 № Б--87-599/21-18 та від 13.03.2018 № Б--1422-1614/21-18 раніше позивачем не оскаржувались, не визнавались судом протиправними та не скасовувались, тому ознак систематичного порушення прав позивача шляхом надання формальних відмов суд не вбачає, отже підстави для втручання у дискреційні повноваження відповідача відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.
Стосовно заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов'язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт.
При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконувати в рамках законодавства.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 818/1447/18.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумській області про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту, викладене у листі від 31.01.2018 № Б--87-599/21- 18.
Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумській області про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту, викладене у листі від 13.03.2018 № Б--1422-1614/21-18.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяви ОСОБА_2 від 20.12.2017 та від 07.02.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (вул. Слобідська, 125, м. Путивль, Сумська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) витрати зі сплати судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко
Повний текст рішення складений та підписаний 23.05.2018.