справа №813/2129/18
з питань забезпечення позову
24 травня 2018 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянув в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця ОСОБА_2 про скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Приватного виконавця ОСОБА_2, в якій просить скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди №56018144 від 14.05.2018.
Одночасно з позовною заявою 23.05.2018 року за вх. № 15851 від позивача надійшла заява про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони приватному виконавцю ОСОБА_3 до закінчення розгляду справи вчиняти будь-які дії направлені на стягнення з позивача суми боргу на підставі постанови №56018144 від 14.05.2018 про стягнення з боржника основної винагороди.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що стягнення з позивача суми боргу на підставі постанови №56018144 від 14.05.2018 призведе до порушення його прав та інтересів.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заявлене клопотання, суд зазначає таке.
Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Як встановлено судом, предметом даного позову є оскарження постанови приватного виконавця ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди №56018144 від 14.05.2018, а у заяві про забезпечення позову просить вжити заходи щодо заборони іншому приватному виконавцю, а саме- Маковецькому ОСОБА_4 до закінчення розгляду справи вчиняти будь-які дії направлені на стягнення з позивача суми боргу на підставі постанови №56018144 від 14.05.2018 про стягнення з боржника основної винагороди.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб"єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов"язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Окрім того, позивачем не надано жодного, що його права чи інтереси можуть бути порушені та виникне необхідність докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
В ході розгляду заявленого клопотання судом не виявлено фактів існування, на час подання даної заяви, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю ОСОБА_3 до закінчення розгляду справи вчиняти будь - які дії направлені на стягнення з нього суми боргу на підставі постанови №56018144 від 14.05.2018 року про стягнення з боржника основної винагороди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 293, 295 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Карп'як О.О.