79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
справа № 813/5091/17
17 травня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Витвицька В.П.,
за участю:
представник позивача ОСОБА_1,
представники відповідачів не прибули
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Комфорт-Ленд" до управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві, Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві про скасування постанов в частині та зобов'язання вчинити дії, -
товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Комфорт-Ленд" (далі - позивач, ТОВ "КУА «Комфорт Ленд") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві, Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві, у якій просить суд:
- скасувати в частині накладення арешту на майно (квартиру АДРЕСА_1; гараж № 34 в підземному автопаркінгу загальною площею 17,1 кв.м, в будинку № 83д по вул. Мельникова у м. Києві) постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3, винесену 27.05.2014 у виконавчому провадженні № 43419692;
- зобов'язати управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві зняти арешт з майна (квартири АДРЕСА_1; гаражу № 34 в підземному автопаркінгу загальною площею 17,1 кв.м, в будинку № 83д по вул. Мельникова у м. Києві) за реєстраційним номером 15510745, що накладений на підставі постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3, винесеної 27.05.2014 року у виконавчому провадженні № 43419692;
- скасувати в частині накладення арешту на майно (квартиру АДРЕСА_1; гараж № 34 в підземному автопаркінгу загальною площею 17,1 кв.м, в будинку № 83д по вул. Мельникова у м. Києві) постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4, винесену 19.01.2015 у виконавчому провадженні № 46092467;
- зобов'язати управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Львівській області зняти арешт з майна (квартири АДРЕСА_1; гаражу № 34 в підземному автопаркінгу загальною площею 17,1 кв.м, в будинку № 83д по вул. Мельникова у м. Києві) за реєстраційним номером 8431681, що накладений на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4, винесеної 19.01.2015 у виконавчому провадженні № 46092467;
- скасувати в частині накладення арешту на майно (квартиру АДРЕСА_1; гараж № 34 в підземному автопаркінгу загальною площею 17,1 кв.м, в будинку № 83д по вул. Мельникова у м. Києві) постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5, винесену 12.12.2016 у виконавчому провадженні № 48908998;
- зобов'язати управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Львівській області зняти арешт з майна (квартири АДРЕСА_1; гаражу № 34 в підземному автопаркінгу загальною площею 17,1 кв.м, в будинку № 83д по вул. Мельникова у м. Києві) за реєстраційним номером 18155108, що накладений на підставі постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5, винесену 12.12.2016 року у виконавчому провадженні № 48908998.
- скасувати в частині накладення арешту на майно (квартиру АДРЕСА_1; гараж № 34 в підземному автопаркінгу загальною площею 17,1 кв.м, в будинку № 83д по вул. Мельникова у м. Києві) постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_6, винесену 22.09.2016 року у виконавчому провадженні № 50012423;
- зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві зняти арешт з майна (квартири АДРЕСА_1; гаражу № 34 в підземному автопаркінгу загальною площею 17,1 кв.м, в будинку № 83д по вул. Мельникова у м. Києві) за реєстраційним номером 16551962, що накладений на підставі постанови старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_6, винесену 22.09.2016 у виконавчому провадженні № 50012423.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 19.10.2012 між ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт капітал» укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки. 06.10.2017 ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт капітал» відступило своє право вимоги на користь позивача за кредитним договорм № 240 та укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки. За умовами цього договору всі права іпотекодержателя нерухомого майна перейшли до позивача. Маючи намір звернути стягнення на предмет іпотеки ТОВ «КУА «Комфорт-Ленд» звернулось до приватного нотаріуса. Однак, приватним нотаріусом повідомлено, що звернення стягненя на предмет іпотеки є неможливим оскільки містять ряд обтяжень відповідно до постанов державних виконавців про накладення арешту на майно на все нерухоме майно ОСОБА_7 Постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, позивач вважає неправомірними, оскільки такі винесені з порушенням встановленого законом порядку та накладені цими постановами арешти на заставне майно позивача порушує його першочергове право як іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовнійзаяві, просив позов задовольнити.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
28.08.2006 між ВАТ «Кредобанк» та ТОВ «Комфорт - Цінні папери» укладено кредитни договір № 240, відповідно до якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 1 400 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним та комісії.
Відповідно до п. 3.3 кредитного договору № 240, в якості виконання зобов'язань позичальником за цим договором третіми особами надаються наступні види забезпечення, зокрема:
- іпотека нерухомості: 3-х кімнатна квартира в будинку, загальною площею 102, 6 кв.м (житловою площею 61, 0 кв.м), що належить майновому поручителю ОСОБА_7 і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельника, 83д/79, заставною вартістю на суму 1318770,00 грн.;
- іпотека нерухомості - гараж № 34 в підземному автопаркінгу, загальною площею 17, 1 кв.м, що належить майновому поручителю ОСОБА_7 і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельника, 83д, заставною вартістю на суму 86335, 00 грн.
З метою часткового забезпечення виконання кредитного договору № 240, 14.09.2006 між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_7 укладено іпотечний договір, відповідно до якого предметом іпотеки є:
- квартира АДРЕСА_2, яка складається з трьох житлових кімнат площею 61,0 кв.м., загальною площею 102, 6 кв.м;
- гараж № 34 в підземному автопаркінгу загальною площею 17,1 кв.м в будинку № 83д по вулиці Мельника у м. Києві.
Згідно з актами оцінки майна, що передається в іпотеку від 28.08.2006 та договору іпотеки, заставна вартість квартири АДРЕСА_2 складає 1318770, 00 грн; заставна вартість гаражу № 34 в підземному автопаркінгу загальною площею 17,1 кв.м в будинку № 83д по вулиці Мельника у м. Києві складає 86355,00 грн.
29.11.2011 ПАТ Кредобанк» відступило право вимоги за кредитним договором № 240 на користь нового кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».
16.12.2011 між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до якого всі права іпотекодержателя перейшли до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».
18.10.2012 між ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт капітал» укладено договір № 240/12 наступного відступлення права грошової вимоги за кредитним договорим № 240.
29.10.2012 між ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт капітал» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки.
06.10.2017 між ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» і ТОВ «КУА «Комфорт -Ленд» укладено договір наступного відступлення права вимоги та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки.
Маючи намір звернути стягнення на предмет іпотеки, 26.12.2017 ТОВ "КУА "Комфорт-Ленд" звернулося до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Бігальської М-М.Ю.
Проте, приватним нотаріусом було повідомлено, що звернення стягнення на цей предмет іпотеки є неможливим, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься ряд обтяжень, зокрема:
1) запис про обтяження № 15510745, внесений 07.08.2014 на підставі постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 управління юстиції у м. Києві від 27.05.2014 у виконавчому провадженні № 43419692, якою було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_7;
2) запис про обтяження № 8431681, внесений 20.01.2015 на підставі постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 управління юстиції у Львівській області від 19.01.2015 у виконавчому провадженні № 46092467, якою було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_7;
3) запис про обтяження № 18155108, внесений 20.12.2016 на підставі постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Львівській області від 12.12.2016 у виконавчому провадженні № 48908998, якою було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_7;
4) запис про обтяження № 16551962, внесений 23.09.2016 на підставі постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві від 22.09.2016 у виконавчому провадженні № 50012423, якою було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_7.
Вважаючи незаконним накладення арешту органами державної виконавчої служби на майно ОСОБА_7, в частині нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають виконанню та примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема на підставі виконавчих листів, що видаються судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:
1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;
3) наявна письмова згода заставодержателя.
Згідно з ч. 3. ст. 51 Законом України «Про виконавче провадження», про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.
Як встановлено судом, арешт на предмет іпотеки (квартиру АДРЕСА_1; гараж № 34 в підземному автопаркінгу загальною площею 17,1 кв.м, в будинку № 83д по вул. Мельникова у м. Києві) накладений: постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 від 27.05.2014 у виконавчому провадженні № 43419692; постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 від 19.01.2015 у виконавчому провадженні № 46092467; постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5 Олеговичавід винесену 12.12.2016 у виконавчому провадженні № 48908998; постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_6 від 22.09.2016 у виконавчому провадженні № 50012423, арешт майна та оголошення заборони на його відчуження в межах виконання рішень Шевченківського районного суду м. Києва, Франківського районного суду м. Львова та Дніпровського районного суду м. Києва по цивільних справах за позовом ВАТ “Кредобанк”, ПАТ КБ “Приват банк”, ПАТ “Фольксбанк”, ПАТ “Укрсоцбанк” до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відтак, спірні арешти накладено у 2014 році, 2015 році та 2016 році, тоді як позивач набув права вимоги за відповідним іпотечним договором 06.10.2017.
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати протиправним арешт, накладений державним виконавцем у спірних правовідносинах.
Щодо доводів позивача про порушення його прав, як іпотекодержателя, суд зазначає таке.
Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений наведеною вище статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження».
Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (частина сьома статті 51 Закону України «Про виконавче провадження»).
За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України «Про іпотеку».
Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону україни «Про іпотеку»).
Нормами статей 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України «Про іпотеку» та частиною сьомою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України «Про іпотеку»).
У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження», а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку».
Таким чином, у разі коли державний виконавець вчиняє дії на виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень, слід виходити із загальних норм Закону України "Про виконавче провадження".
Слід вказати, що постанови державного виконавця, які є предметом оскарження, виносилися на виконання судового рішення про стягнення заборгованості, а не звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже у випадку, що розглядається, за відсутності судового рішення (виконавчого напису нотаріуса) про звернення стягнення на предмет іпотеки, при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень слід виходити із загальних норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому посилання позивача на наявність у спірних правовідносинах порушення установленого Законом України «Про іпотеку» пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки є передчасним.
Агналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.02.2018 К/9901/1645/18 (№ 826/4657/15).
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги наведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також усні пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Щодо судового збору, то такий на підставі статті 139 КАС України покладається на позивача.
Керуючись статтями 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Комфорт-Ленд" до управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві, Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві про скасування постанов в частині та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст. 295 КАС України, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадженні або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повне судове рішення складено 24.05.2018.
Суддя Костецький Н.В.