24 травня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1191/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дії неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
06 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про :
- визнання неправомірними дії щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов'язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2012, з 01.04.2012, з 01.07.2012, з 01.10.2012, з 01.12.2012, з 01.01.2013, з 01.12.2013, з 01.09.2015, з 01.05.2016 відповідно до довідок, виданих Апеляційним судом Полтавської області №06-12/462/17 від 13.12.2017, №06-12/425/17 від 07.11.2017, №06-12/426/17 від 07.11.2017, №06-12/427/17 від 07.11.2017, №06-12/428/17 від 07.11.2017, а грошові кошти відшкодувати на діючий рахунок в ПАТ "Альфа-Банк";
- встановлення строку для подання Полтавським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області до суду звіту про виконання постанови, яка вимагає вчинення певних дій.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він на даний час перебуває на обліку Полтавського ОУПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Згідно довідок №06-12/462/17 від 13.12.2017, №06-12/425/17 від 07.11.2017, №06-12/426/17 від 07.11.2017, №06-12/427/17 від 07.11.2017, №06-12/428/17 від 07.11.2017, виданих Апеляційним судом Полтавської області на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017, змінено розміри складових суддівської винагороди в частині визначення надбавки за вислугу років в розмірі 80%. Рішенням Полтавського ОУПФУ від 26.01.2018 №807/Ч-14/9 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Зазначені дії відповідач вважає такими, що не відповідають вимогам Закону та порушують його конституційні права.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 відкрито провадження у справі № 816/1191/18 та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.
26.04.2018 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на не порушення прав позивача, оскільки із заявою встановленого зразка про проведення перерахунку позивач не звертався. Рішення про відмову в проведенні перерахунку не приймалось, а відповідь позивачу надана згідно Закону України "Про звернення громадян". Крім того, відповідач посилається на ту обставину, що положенням Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2453-УІ від 07.07.2010 з урахуванням рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 та Закону України “Про судоустрій та статус суддів” № 1402-VIII від 02.06.2016 (в редакції від 05.01.2017) передбачено перерахунок раніше призначеного утримання/розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного грошового утриманні проводиться з 1 числі місяця, наступного за місцем, у якому змінились розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Пояснював, що розпорядженням управління від 25.03.2013 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно постанови Ленінського районного суду м. Полтави № 1616/2941/2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 року. Зокрема проведено розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України “Про судоустрій та статус суддів” починаючи з 05.01.2012 року.
За результатами перерахунку у квітні 2013 року на особистий банківський рахунок ОСОБА_1 перерахована доплата за період з 05.01.2012 року по 30.04.2013 року в сумі 2033 грн. 04 коп. З 01.05.2013 року розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці нараховувався і виплачувався з урахуванням постанови Ленінського районного суду м. Полтави № 1616/2941/2012: 01.05.2013 року - 8 940 грн. 00 коп.; 01.06.2013 року - 8 940 грн. 00 коп.; 03.06.201року по 30.11.2013 року - 14 729 грн. 31 коп.
Розпорядженням від 27.11.2013 року ОСОБА_1 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно постанови Ленінського районного суду м. Полтави № 1616/2106/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року, на підставі наданих Позивачем довідок про розмір заробітної плати працюючого судді Апеляційного суду Полтавської області № 02-05/360 від 05.11.2012 року та № 06- 29/36 від 06.02.2013 року
Зокрема, проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" починаючи з 01.01.2013 року у розмірі 90 % від суми грошового утримання працюючого судді.
На підставі наданої ОСОБА_1 довідки про розмір заробітної плати працюючого судді Апеляційного суду Полтавської області № 06-29/375 від 16.12.2013 року разом із заявою про перерахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.12.2013 року, було здійснено наступний перерахунок, за результатами якого у грудні 2013 року на особистий банківський рахунок ОСОБА_1 перерахована доплата за період з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року в сумі 27 143 грн. 22 коп.
З 01.12.2013 року розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці нараховується і виплачується з урахуванням постанови Ленінського районного суду м. Полтави № 1616/2106/13-а: 01.12.2013 року - 20 498 грн. 94 коп.
На виконання постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.11.2015 року по справі № 537/4556/15-а, якою зобов'язано Управління здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та проводити виплатив розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді з 01.09.2015 року, - управлінням виконано рішення суду в повному обсязі.
Отже, відповідач вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області подана безпідставно, оскільки Управлінням виконані свої зобов'язання перед позивачем в межах своєї компетенції та у спосіб передбачений законодавством.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі. Представник відповідача надав через канцелярію суду клопотання про проведення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області з 09.04.2002 року по 04.11.2010 року.
Відповідно до Постанови Верховної ради України "Про звільнення суддів" від 07.10.2010 року № 2596-VI звільнений з займаної посади судді в зв'язку із виходом у відставку.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки Апеляційного суду Полтавської області № 07-59/25 від 03.05.2017 року про стаж судді, який має право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та враховується при визначенні надбавки за вислугу років працюючому судді Чернову С.І. зараховано 32 роки 3 місяці 2 дні стажу, який дає право на надбавку за вислугу років працюючому судді, що складає 70%, однак, не враховано стаж його роботи судовим виконавцем Олександрійського районного народного суду Кіровоградської області з 21.03.1973 року по 05.08.1975 року, що складає 02 роки 04 місяці 18 днів, а також стаж на посаді начальника відділу правової роботи в народному господарстві Управління юстиції Кіровоградської облдержадміністрації з 16.09.1993 року до 22.03.1994 року, що складає 06 місяців 06 днів.
Такі дії Апеляційного суду Полтавської області були оскаржені ОСОБА_1 у судовому порядку.
Постановою Крюківського районного суду міста Кременчук від 06.09.2017 року по справі № 537/2446/17 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Визнано дії відповідача щодо неправильного визначення надбавки за вислугу років - неправомірними. Зобов'язано в довідці про розмір грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді визначити надбавку за вислугу років в розмірі 80 % у відповідності до вимог ч. 5 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453. Зобов'язано видати довідки про розмір грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді з визначеною надбавкою за вислугу років в розмірі 80 % у відповідності до вимог ч. 5 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 з 01.01.2011 року, з 01.01.2012 року, з 01.01.2013 року, з 01.12.2013 року, з 01.09.2015 року, 01.05.2016 року, з 01.12.2016 року.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 скасовано постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.09.2017 по справі № 537/2446/17 в частині визнання дій Апеляційного суду Полтавської області щодо неправильного визначення надбавки за вислугу років - неправомірними. Прийнято нову постанову, якою в цій частині позовних вимог - відмовлено. В іншій частині постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.09.2017р. по справі № 537/2446/16 - залишено без змін.
На виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 Апеляційним судом Полтавської області було видано нові довідки №06-12/462/17 від 13.12.2017, №06-12/425/17 від 07.11.2017, №06-12/426/17 від 07.11.2017, №06-12/427/17 від 07.11.2017, №06-12/428/17 від 07.11.2017 про розмір грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді з 01.01.2012, з 01.04.2012, з 01.07.2012, з 01.10.2012, з 01.12.2012, з01.01.2013, з 01.12.2013, з 01.09.2015, з 01.05.2016 з визначенням надбавки за вислугу років в розмірі 80 % у відповідності до вимог ч. 5 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
27.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявами про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та надав довідки про заробітну плату працюючого судді з надбавкою за вислугу років 80% з одночасним визнанням втрати чинності раніше виданих довідок з цього питання.
За результатами розгляду вищевказаних заяв листом від 26.01.2018 №807/Ч-14/9 Полтавським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області надано відповідь позивачу, що положенням Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2453-УІ від 07.07.2010 з урахуванням рішення Конституційного суду України від 08.06.20Ібр.та Закону України “Про судоустрій та статус суддів” № 1402-VIII від 02.06.2016 р.(в редакції від 05.01.2017р.) передбачено перерахунок раніше призначеного утримання/розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного грошового утриманні проводиться з 1 числі місяця, наступного за місцем, у якому змінились розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
За документами пенсійної справи всі вищезазначені перерахунки довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 проведені у порядку, встановленому судовими рішеннями та в межах повноважень, покладених на управління фонду.
Не погоджуюсь із такою відповіддю та вважаючи своє право на перерахунок пенсії порушеним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд приходить до таких висновків.
Конституційний Суд України зазначив, що ОСОБА_2 України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001).
Статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Як визначено ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 126 основного Закону України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
В рішенні Конституційного суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року зазначено, що ст. 126 Конституції України закріплено основні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканість суддів. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, тощо), є гарантією забезпечення незалежності. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праці заробляти додаткові матеріальні блага.
В рішеннях Конституційного Суду України № 5-рп/2002 від 20.03.2002 року, № 19-рп/2004 від 01.12.2004 року, № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року, 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до пунктів 7, 8 частини п'ятої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України" незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).
Згідно з пунктом 3 Рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 за №4-рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Згідно зі статтею 6.4. Європейської хартії про статус суддів - суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.
Статтею 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до статті 133 вказаного Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Аналогічні правові норми закріплені у Законі України від 02 червня 2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", який набрав чинності 30 вересня 2016 року і діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому утримання.
Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого входить надбавка за вислугу років.
З наявних в матеріалах справи довідок Апеляційного суду Полтавської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-12/462/17 від 13.12.2017, №06-12/425/17 від 07.11.2017, №06-12/426/17 від 07.11.2017, №06-12/427/17 від 07.11.2017, №06-12/428/17 від 07.11.2017, виданих на ім'я ОСОБА_1, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складається, у тому числі з надбавки за вислугу років - 80%.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода у грошовому виразі, що виплачується працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 вищезазначеного Закону визначено структуру заробітної плати до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
При цьому слід зазначити, що згідно з п. 2.2.2. Інструкції №5 "Зі статистики заробітної плати" винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування входить до складу фонду додаткової заробітної плати.
Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що винагорода за вислугу років є складовою системи оплати праці, в тому числі і судді.
Судова система є однією із складових системи державних органів, що здійснюють державну владу, а суддя виконуючи завдання і функції держави, фактично є працівником певного органу держави. Тобто, призначення або обрання в установленому законодавством порядку особи на посаду судді свідчить про наявність між суддею та державою трудових правовідносин.
При цьому, відповідно до Рішення ОСОБА_3 суддів України №42 від 09.06.2016, судді з урахуванням певних обмежень і особливостей, притаманних їх статусу є суб'єктами трудових прав та обов'язків. Разом з певними особливостями, які обумовлені специфікою службової діяльності, судді є такими ж суб'єктами трудових правовідносин та носіями суб'єктивних трудових прав та обов'язків, як і інші працівники.
Зазначене дає підстави вважати, що робота судді є різновидом трудової діяльності, як окремий вид трудових відносин, та потрапляє під регулюючий вплив чинного законодавства, але з певною специфікою.
Частиною першою статті 51 та частиною 5 статті 109 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" закріплено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та даного закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з суддів України і здійснює правосуддя на професійній основі; за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканості, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Частиною першою статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Слід також зазначити, що в рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 №4-рп2007 вказано, що щомісячне довічне грошове утримання як і пенсія, є особливою формою соціального забезпечення суддів, тобто, довічне грошове утримання є аналогом пенсійного забезпечення.
Варто зазначити, що у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів", яка проголошує, що рівень виплат, який має отримувати суддя у відставці має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.
У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права. У рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2204 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права це планування права в суспільстві. При прийняті рішення суди мають керуватися принципом верховенства права. Отже, право, яке встановлене і гарантоване Конституцією України, не може бути порушеним шляхом звуження змісту та обсягу визначених гарантій незалежності суддів.
Відповідно до Рішення ОСОБА_3 суддів України від 08.04.2016 №29, саме до повноважень суду належить визначення правової норми, яку необхідно застосувати до спірних правовідносин.
Як видно із змісту відповіді Полтавського ОУПФУ від 26.01.2018 № 807/Ч-14/9 останнім заперечується право позивача на перерахунок пенсії у зв'язку з тим, що положенням Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2453-УІ від 07.07.2010 з урахуванням рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 та Закону України “Про судоустрій та статус суддів” № 1402-VIII від 02.06.2016 (в редакції від 05.01.2017) передбачено перерахунок раніше призначеного утримання/розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного грошового утриманні проводиться з 1 числі місяця, наступного за місцем, у якому змінились розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
У відповідності до п. 4 Р. 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
В той же час, частина 4 статті 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначає умову перерахунку грошового утримання судді - зміна розміру складових суддівської винагороди.
Вказана норма не містить жодної відкладальної умови та тлумачиться судом в розрізі предмету спору наступним чином: право на проведення перерахунку у особи виникає з дати зміни розміру суддівської винагороди.
Отже, отримавши 27.12.2017 довідки про розмір суддівської винагороди для перерахунку пенсії ОСОБА_1 №06-12/462/17 від 13.12.2017, №06-12/425/17 від 07.11.2017, №06-12/426/17 від 07.11.2017, №06-12/427/17 від 07.11.2017, №06-12/428/17 від 07.11.2017, виданих Апеляційним судом Полтавської області, якими змінено розмір щомісячного грошового утримання/розмір складових суддівської винагороди, Полтавське ОУПФУ було зобов'язане здійснити відповідний перерахунок пенсії позивачу.
Оскільки перерахунок пенсії позивачу на підставі вищевказаних довідок так і не був проведений станом на момент розгляду справи судом, та надана позивачу відповідь від 26.01.2018 свідчить про відмову у здійсненні такого перерахунку, то суд погоджується із доводами позивача, що мали місце протиправні дії з боку відповідача.
Обираючи спосіб захисту, суд виходить із критерію ефективності для відновлення порушених прав, а тому вважає за необхідне застосувати найбільш ефективний спосіб на думку суду, а саме поряд із визнанням протиправними дій Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, зобов'язати провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2012, з 01.04.2012, з 01.07.2012, з 01.10.2012, з 01.12.2012, з01.01.2013, з 01.12.2013, з 01.09.2015, з 01.05.2016 відповідно до довідок, виданих Апеляційним судом Полтавської області №06-12/462/17 від 13.12.2017, №06-12/425/17 від 07.11.2017, №06-12/426/17 від 07.11.2017, №06-12/427/17 від 07.11.2017, №06-12/428/17 від 07.11.2017.
Водночас, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача відшкодувати грошові кошти на діючий рахунок в ПАТ "Альфа-Банк", оскільки у відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення
Адміністративний суд, приймаючи рішення стосовно заявлених позовних вимог, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах розгляду відповідної адміністративної справи. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Тому, суд не вправі перебирати на себе функції відповідного органу
Таким чином, суд дійшов висновку, що вчинення дій по виплаті грошових коштів на діючий розрахунковий рахунок позивача, законодавцем віднесено до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За змістом наведеної норми встановлення обов'язку суб'єкта владних повноважень подати до суду звіт про виконання судового рішення є правом суду, що розглядає справу, та може застосовуватись у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що відповідач буде ухилятись чи навмисно затягувати виконання судового рішення.
У даній справі відповідні обставини відсутні, а тому суд не знаходить підстав для застосування заходів судового контролю, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39600, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) про визнання дії неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дій Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2012, з 01.04.2012, з 01.07.2012, з 01.10.2012, з 01.12.2012, з01.01.2013, з 01.12.2013, з 01.09.2015, з 01.05.2016 відповідно до довідок, виданих Апеляційним судом Полтавської області №06-12/462/17 від 13.12.2017, №06-12/425/17 від 07.11.2017, №06-12/426/17 від 07.11.2017, №06-12/427/17 від 07.11.2017, №06-12/428/17 від 07.11.2017.
Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2012, з 01.04.2012, з 01.07.2012, з 01.10.2012, з 01.12.2012, з01.01.2013, з 01.12.2013, з 01.09.2015, з 01.05.2016 відповідно до довідок, виданих Апеляційним судом Полтавської області №06-12/462/17 від 13.12.2017, №06-12/425/17 від 07.11.2017, №06-12/426/17 від 07.11.2017, №06-12/427/17 від 07.11.2017, №06-12/428/17 від 07.11.2017.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_4