23 травня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1251/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про:
- визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого господарства площею 2,00 га на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену в листі від 08.02.2018 р. №К-3052/0-674/0/17-18;
- зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого господарства площею 2,00 га на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.
Одночасно в позовній заяві позивач просить суд встановити Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області розумний строк для виконання судового рішення.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, на виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 р. ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянуто його заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого господарства площею 2,00 га на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградської області від 08.02.2018 року відмовило йому у наданні такого дозволу з посиланням на віднесення бажаної земельної ділянки до земельного масиву, передбаченого для подальшої передачі у власність учасникам антитерористичної операції. Відповідні дії відповідача щодо ненадання дозволу позивач вважає протиправними, а тому просить суд зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскаржувана відмова Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, тому просив суд відмовити в задоволенні заявленого позову в повному обсязі (а.с.21-25).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 23.02.2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (а.с.27).
До заяви додано копії: паспорта; ідентифікаційного номера; графічні матеріали, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки; довідки (повідомлення НКС) про відсутність (наявність) у власності громадянина земельної ділянки для даного виду користування; інформаційної довідки з ДРРП на нерухоме майно; висновок-погодження Тишківської сільської ради.
В свою чергу, ОСОБА_2 управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області листом від 23.03.2017 року № К-3052/0-3588/0/6-17 повідомило позивача про відмову в задоволенні його заяви (а.с.11). Не погодившись з такою відмовою позивач звернувся до суду.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 у справі №П/811/1125/17 задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену в листі від 23 березня 2017 року №К-3052/0-3588/0/6-17 та зобов'язано ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 лютого 2017 року (вхідний від 23 лютого 2017 року) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.
За результатами повторного розгляду вищевказаної заяви позивача від 23.02.2017 року ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 08.02.2018 р. №К-3052/0-674/0/17-18 повідомило ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для задоволення його заяви (а.с.10). Підставою відмови управління Держгеокадастру у Кіровоградській області позивачу стало віднесення земельної ділянки до земельного масиву, передбаченого для подальшої передачі у власність учасникам антитерористичної операції.
Позивач не погоджуючись з такою відмовою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.
Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
У відповідності до п. "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
При цьому, з огляду на зміст п.п."в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
На підставі п."б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.1, 7 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, однак за умови, якщо такого права вона не використала раніше.
Документальних доказів використання позивачем раніше такого права відповідач до суду не надав.
Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Проаналізувавши норми Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 14 січня 2015 року №15, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Виходячи з аналізу вказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Однак, у оскаржуваній відмові позивачу підстави, визначені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України - відсутні. Натомість причиною відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стало посилання на віднесення земельної ділянки до земельного масиву передбаченого для подальшої передачі у власність учасникам антитерористичної операції.
Частиною 1 статті 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Підпунктом 14 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ встановлені пільги учасникам бойових дій, зокрема, пільги на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Норми про першочергове відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства відсутні.
Відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що спірна земельна ділянка віднесена до переліку земельних ділянок, що призначаються для учасників АТО, також не надано доказів того, що на час розгляду справи та виникнення спірних правовідносин щодо спірної земельної ділянки розташованої на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області існує черга, та особи, які мають статус учасника АТО, що на неї претендують.
При зверненні до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, позивач подав всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України, а тому судом встановлена бездіяльність відповідача, яка полягала у невиконанні своїх обов'язків стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену у листі від 08.02.2018 р. №К-3052/0-674/0/17-18, а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Що стосується позовної вимоги, в якій позивач просить зобов'язати ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.
У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 р. №21-87а13, а згідно з статтею 244-2 КАС України суд зобов'язаний привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Разом з тим, суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23 лютого 2017 року та прийняти рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, з огляду на наступне.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки заява позивача від 23 лютого 2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою розглянута з порушенням норм Земельного кодексу України, тому відповідач зобов'язаний знову розглянути дану заяву.
Таким чином, належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 23 лютого 2017 року, оскільки саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача на прийняття останнім вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.
Відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 139, 246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61115) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області код (ЄДРПОУ 39767636, вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, яка полягала у невиконанні своїх обов'язків стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого господарства площею 2,00 га на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену в листі від 08.02.2018 р. №К-3052/0-674/0/17-18.
Зобов'язати ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 лютого 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області код (ЄДРПОУ 39767636) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.)
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду ОСОБА_4