"17" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 915/101/18
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Цісельського О.В.
при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/101/18 за позовом державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) до товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУППА КОМПАНІЙ ГЛАВСТРОЙ" про стягнення штрафу у розмірі 999 078,76 грн.
Державне підприємство "ОСОБА_2 морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУППА КОМПАНІЙ ГЛАВСТРОЙ" штрафу в сумі 999 078,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
Згідно розподільчої відомості здійснення закупівель державного підприємства “ОСОБА_2 морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “ОСОБА_2 морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) на 2017р. на 2017 рік в редакції від 25.05.2017, у 2017 році ОСОБА_2 заплановано будівництво причалу №8 з обсягом робіт на суму 23 167,999 тис. грн. для будівництва причалу №8 у 2013-2014р.
Позивачем були придбані будівельні матеріали на загальну суму 17 274,035 тис. грн., які зберігаються на складі відділу матеріально технічного забезпечення (ВМТЗ), а саме: шпунт РП-32 EN довжиною 24м, опора короб ОП із шпунта Ларсен 5 довжиною 20 м., рейки залізничні Р-65, відбійники гумові.
В ході вивчення договорів, листування та проектної документації позивачем було встановлено, що вироби конструкційні металеві та їхні частини - опора короб ОП зі шпунта Ларсен 5 на суму 4 995,393 тис. грн. (260,897 т) за договором від 04.04.2013р. №51-0, поставлені товариством з обмеженою відповідальністю “ГРУППА КОМПАНІЙ ГЛАВСТРОЙ”, зварені з кусків шпунту та за якістю не відповідають умовам проектної документації.
Так, 04.04.2013р. між державним підприємством ”Миколаївський морський торговельний порт” та ТОВ “ГРУППА КОМПАНІЙ ГЛАВСТРОЙ” укладено Договір №51-0.
Правонаступником прав та обов'язків ДП “ММТП” по договору є державне підприємство “ОСОБА_2 морських портів України” внаслідок реорганізації ДП “ММТП” шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них на підставі частини 6 розділу VI Закону України “Про морські порти України”, розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163 та Акту приймання передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013, які передаються з ДП “ММТП” до ДП “АМПУ”.
На підставі Акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань №8 від 13.06.2013 ДП “АМПУ” передало всі права та обов'язки, які передбачені Договором, на відокремлений баланс до ОСОБА_2.
Відповідні зміни назви державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” на Державне підприємство “ОСОБА_2 морських портів України” відображені в додатковій угоді № 2 від 19.06.2013 до Договору.
Згідно з п.п.1.1 Договору - Продавець (відповідач) зобов'язується передати у власність Покупця (позивач) вироби конструкційні металеві та їхні частини (опора - короб ОП) (по ціні і кількості, які передбачені у Специфікації Додаток №1, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти Товар на умовах цього Договору.
Відповідно до п.2 Договору - загальна сума Договору складає 4 995 393,82т грн., у т.ч. ПДВ 20% - 832 565,64 грн.
Позивач за Договором на користь відповідача було сплачено 100% передоплата у три етапи (05.04.2013 - 500 000 грн., 09.04.2013 - 4 000 000 грн., 10.04.2013 - 495 393,82 грн.) за поставку опори-коробу ОП у сумі 4 995,393 тис.
Згідно п.4.3 Договору - Продавець здійснює поставку партії Товару протягом 60 календарних днів з моменту надходження 100% передоплати за партію Товару відповідно до Додаткової угоди №1 від 07.06.13 до Договору, змінено термін поставки матеріалів з 60 календарних до 100 календарних днів, тобто термін - заставки Товару мав бути до 20.07.2013.
16.07.2013р. Товар був поставлений на склад ВМТЗ ОСОБА_2 (згідно службової записки від 16.07.2013 №149, копія надається).
30.07.2013р. фахівцями відділу матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та начальником відділу капітального будівництва ОСОБА_5, в присутності директора ТОВ "ГРУППА КОМПАНІЙ ГЛАВСТРОЙ" ОСОБА_6, складено Акт виявлення недоліків, в якому зазначено про невідповідність поставленого опори-короба ОП вимогам робочого проекту, а саме він зварений не з цільного шпунту Ларсен 5, а з кусків.
Відповідно до п.5.1. Договору - за порушення умов зобов'язання щодо кості Товару з Продавця стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного Товару.
Згідно п.6.5 Договору - у випадку виявлення Покупцем недоліків або прихованих дефектів Товару в період гарантійного терміну, Продавець обов'язаний замінити неякісний Товар за свій рахунок протягом 30-ти календарних днів після одержання повідомлення Покупця
ОСОБА_2 на адресу ТОВ "ГРУППА КОМПАНІЙ ГЛАВСТРОЙ" від 30.07.2013р. №154 було запропоновано замінити 65 шт. 260,897 т.) опори - короб ОП із шпунта Ларсен 5 довжиною 20м для підкранової 5алки за свій рахунок протягом 30 календарних днів, згідно з п.6.5 Договору.
У відповідь на лист ОСОБА_2, ТОВ "ГРУППА КОМПАНІЙ ГЛАВСТРОЙ" надала до ОСОБА_2 гарантійний лист від 30.07.2013 за №30/07 з проханням дозволити усунути недоліки за власний рахунок до 30.11.2013.
26.08.2013р. за №26/08 відповідач надав гарантійний лист з проханням дозволити усунути недоліки за 30 календарних днів, доопрацювати вироби відповідно вимог проектувальників, а листом від 21.09.2013 за №21/09 ним були ладані рішення проектної організації відносно укріплення вузлів стиковки шпунтів Ларсен 5 в конструкції опори-коробу ОП.
Станом на час звернення до суду із даним позовом, роботи по доопрацюванню 65 шт. (260,897 т.) опори - короб ОП із шпунта Ларсен 5 довжиною 20 м., ТОВ "ГРУППА КОМПАНІЙ ГЛАВСТРОЙ" не виконані.
Як зазначалося вище, згідно п.5.1. Договору - за порушення умов зобов'язання щодо якості Товару з Продавця стягується штраф у розмірі двадцяти 20% вартості неякісного Товару.
Відповідно до п.6.4. Договору - Продавець гарантує належну якість Товару протягом 5 років з дати підписання накладної на Товар. Факт порушення Покупцем зазначених правил доводиться Продавцем.
З підстав порушення відповідачем умов договору щодо якості товару, у зв'язку з чим, позивачем було нараховано останньому штраф в розмірі 20% від вартості неякісного товару в сумі 999 078,76 грн., який останнім залишено без оплати.
З врахуванням наведеного, позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області із даним позовом для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2018р., позовну заяву державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) було передано на розгляд судді Господарського суду Миколаївської області Семенчук Н.О.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2018р., позовну заяву державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) було передано до Господарського суду Одеської області за територіальною підсудністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2018р., позовну заяву державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) (вх.№484/18) було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2018р. позовну заяву позовну заяву державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/101/18, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
02.04.2018р. відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх.№7228/18) про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.
24.04.2018р. відповідач звернувся до суду із заявою (вх.№2-2093/18) про застосування позовної давності, яка судом була врахована судом при прийнятті рішення у даній справі.
14.05.2018р. відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх.№9552/18) про відкладення розгляду справи, яке судом залишено без задоволення, з підстав його необґрунтованості та недоведеності.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.05.2018р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином за юридичною адресою ( 65026, м. Одеса, вул. Гоголя, буд. №21), та підпис уповноваженого представника відповідача на розписці про початок розгляду справи по суті. Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№8496/18), відповідно до якого заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:
Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Поряд з цим, ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України закріплює, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Як вбачається із матеріалів справи, з підстав поставки відповідачем неякісного товару, позивачем у відповідності до умов було нараховано відповідачу до сплати штраф в сумі 999 078,76 грн. згідно наступного розрахунку:
4 995 393,82 (сума за договором) Х 20% = 999 078,76 грн.
Оцінюючи вимоги про стягнення штрафу, суд зазначає наступне:
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
З огляду на встановлений судом факт порушення грошового зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення (пені).
Перевіривши розрахунок позивача штрафу сумі 999 078,76 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, його розрахунок здійснений позивачем належним чином, проте зазначений штраф стягненню судом не підлягає з огляду на наступне:
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Як вбачається зі змісту ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Пунктом 1 ч.2 ст.258 ЦК України передбачено що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Отже, позивач у своєму позові просить стягнути неустойку у вигляді штрафу на яку розповсюджується спеціальна позовна давність у один рік.
Як вбачається з обставин справи, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами до відповідача про стягнення неустойки у вигляді штрафу 13 березня 2018р.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що “позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу” (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”).
Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини 1 статті 261 вказаного України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі №6-152цс14.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушене, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності поважних причин її пропущення.
Згідно вимог ч.4 ст.267 ЦК України законодавцем в імперативному порядку визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна давність відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду із даним позовом було пропущено строки позовної давності, встановлені ст.258 ЦК України, про що було зазначено відповідачем у відповідній заяві (вх.№2-2093/18), у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 999 078,76 грн. задоволенню судом не підлягають.
Крім того, судом не приймається до уваги відповідь позивача на відзив відповідача в якій зазначено, що згідно ст.680 Цивільного Кодексу України - якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку, покупець має право пред'являти вимогу у зв'язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.
Поряд з цим, позивач вважає, що ним не було пропущено строк позовної давності на стягнення штрафу, з посиланням на п.6.4. Договору, в якому визначено, що Продавець гарантує належну якість товару протягом 5 років з дати підписання накладної на товар. Факт порушення Покупцем зазначених правил доводиться Продавцем.
З цього приводу суд зазначає, що встановлений п.6.4. Договору 5 річний строк це є строк, протягом якого постачальник (відповідач) відповідає перед покупцем за якість товару.
Гарантійні строки визначаються стандартними та технічними умовами.
Якщо у стандартах чи технічних умовах гарантійні строки не передбачені, вони можуть бути встановлені договором.
Протягом гарантійного строку покупець або замовник, який виявив недоліки у товарах, має право за певних умов вимагати від контрагента:
а) замінити товар;
б) зменшити ціну;
в) безоплатно усунути недоліки;
г) розірвати договір з відшкодуванням збитків.
З врахуванням зазначеного, суд зазначає, що погоджений сторонами в договорі на поставку товарно-матеріальних цінностей №51-0 від 04.04.2013р. гарантійний строк, не змінює строк позовної давності, встановлений ст.258 ЦК України для стягнення неустойки у вигляді штрафу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) задоволенню судом не підлягають.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України судові витрати на оплату судового збору в сумі 14 986,18 грн. слід покласти на державне підприємство "ОСОБА_2 морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту).
Керуючись ст.ст.13, 74, 76, 86, 129, 202, 233, 235, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові - відмовити повністю.
2. Судові витрати по справі - покласти на державне підприємство "ОСОБА_2 морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 травня 2018 р.
Суддя О.В. Цісельський