79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.05.2018р. Справа №914/364/18
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
до відповідача: ОСОБА_1 підприємства «Перемишлянитеплоенерго»,
м. Перемишляни Львівської області,
про: стягнення 58' 886,06 грн. пені, 26' 891,95 грн. інфляційних втрат, 4' 282,91 грн. 3%, всього 90' 060,91 грн.
Суддя Козак І.Б.
при секретарі Гелеш Г.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність №14-75 від 14.04.2017 р.),
від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність від 16.08.2017 р.).
На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подано позов до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Перемишлянитеплоенерго» про стягнення 58' 886,06 грн. пені, 26' 891,95 грн. інфляційних витрат, 4'282,91 грн. річних, всього 90'060,91 грн.
Ухвалою суду від 01.03.2018р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 27.03.2018р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 24.04.2018р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 15.05.2018.
15.05.2018р. відбувається розгляд справи по суті.
У судове засідання 15.05.2018р. представник позивача з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу природного газу №2354/15-БО-21 від 25.12.2014р. не оплачував вчасно повну вартість отриманого природного газу, відтак позивачем нараховано відповідачу 58' 886,06 грн. пені, 26' 891,95 грн. інфляційних витрат, 4'282,91 грн. 3% річних за січень-лютий 2015р.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.05.2018р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, зазначив, що відповідно до ч.3 ст.7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який нараховані позивачем суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат підлягають списанню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.
25.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ОСОБА_1 підприємством «Перемишлянитеплоенерго» укладено договір №2354/15-БО-21 купівлі-продажу природного газу та додаткові угоди №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 до нього.
Згідно з п. 6.1, договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За приписами п. 6.3 договору в редакції додаткової угоди № 10 від 02.11.2015 оплата за газ здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з урахуванням вимог статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обовязковим. У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобовязується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання пункту 6.1 цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
На виконання умов даного договору позивач поставив відповідачу товар (природний газ) на загальну суму 2' 419' 784,41 грн., що підтверджується актами приймання- передачі природного газу за січень, лютий, листопад, грудень 2015року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Оскільки відповідач невчасно оплачував отриманий газ, позивачем нараховано комунальному підприємству 58'886,06 грн. пені, 26'891,95 грн. інфляційних витрат, 4'282,91 грн. 3% річних.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору продажу природного газу № 2354/15-БО-21 від 25.12.2014 позивачем було передано відповідачу природний газ на загальну суму 2' 419' 784,41 грн. Вказана сума була оплачена відповідачем у повному обсязі, останній платіж, що погасив вказану заборгованість був здійснений 20.01.2016.
30 листопада 2016 року набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 №1730-VIII.
Виходячи зі змісту ст. 2 вказаного Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (спожитий природний газ, електричну енергію).
Відповідно до п. 1.2 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу газ, що продається за цим договором, використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Частиною 3 ст. 7 даного Закону визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за поставлений позивачем природний газ, що використовувався відповідачем, погашена останнім в повному обсязі до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Тому, на момент звернення до суду з даним позовом у позивача були відсутні правові підстави для нарахування та стягнення пені у розмірі 58' 886,06 грн. пені, 26' 891,95 грн. інфляційних витрат, 4'282,91 грн. 3% річних, оскільки, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.
Частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом. (Така позиція викладена у постанові Верховного суду від 22.03.2018 у справі № 914/123/17).
Таким чином, враховуючи повну оплату заборгованості відповідачем до 30.11.2016, на момент звернення позивача до суду з позовом, що розглядається, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», у задоволенні позовних вимог про стягнення 58' 886,06 грн. пені, 26' 891,95 грн. інфляційних витрат, 4'282,91 грн. 3% річних суд відмовляє повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача у розмірі 1'762,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-220, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Відповідно до ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
4. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення буде складено та підписано 24.05.2018р.
Суддя Козак І.Б.