ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2018Справа № 910/4715/18
За позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК"
простягнення 80 058, 24 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
Представники сторін:
від позивача: Пастуховська Н.В. - представник за довіреністю;
від відповідача: Івженко Г.М. - представник за довіреністю.
Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК" про стягнення збитків у сумі 80 058, 24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем як замовником, в порушення вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" безпідставно збільшено ціну на товар шляхом укладання додаткової угоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/4715/18 та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, а судове засідання призначено на 18.05.2018.
08.05.2018 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, а 11.05.2018 від відповідача - відзив на позовну заяву.
Безпосередньо в судовому засіданні 18.05.2018 представник позивача підтримував заявлений позов та наполягав на необхідності залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної аудиторської служби України.
У свою чергу, представник відповідача проти позову заперечував, а також просив відмовити у задоволенні клопотання позивача щодо залучення третьої особи.
Розглянувши клопотання позивача про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної аудиторської служби України, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 50 ГПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Предметом спору у даній справі є стягнення збитків за безпідставне збільшення ціни на товар, яке у свою чергу було виявлено ревізією фінансово-господарської діяльності ДП "НЕК "Укренерго" відповідно до п 2.7. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України.
Позивач, у свою чергу, не довів того, яким саме чином рішення суду в даній справі вплине на права та обов'язки Державної аудиторської служби України. Крім того, Акт ревізії від 28.11.2017 № 05-21/7 у рамках справи № 9104715/18 жодним чином не оскаржується та сторонами під сумнів не ставиться.
За таких обставин, у задоволенні клопотання позивача, заявленого при поданні позову про залучення Державної аудиторської служби України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача слід відмовити за його необґрунтованістю.
У судовому засіданні 18.05.2018 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу Центральна ЕС(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК" (постачальник) 26.04.2017 року укладено договір № 90-1/0959-17 на постачання товару "09130000-9 Нафта і дистилятори. Бензин А-95" за результатами проведеного 07.04.2017 року тендеру за процедурою відкриті торги.
Найменування (номенклатура, марка, тип) та кількість товару, визначені в специфікації (Додаток № 1 до Договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору, договірна ціна становить 2 686 240, 60 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 537 248, 12 грн., тобто 3 223 488, 72 грн. з ПДВ.
16.05.2017, на підставі Закону України "Про публічні закупілі" та п. 3.4. Договору, у зв'язку зі збільшенням ціни за одиницю товару на ринку України, сторонами підписано додаткову угоду про внесення змін в додаток 1 до Договору (специфікацію) чим збільшено ціну за одиницю товару.
На підставі Договору та додаткової угоди позивачем направлялася заявка від 16.05.2017 № 0131/1979, а відповідачем, у свою чергу, здійснена поставка товару, виписана видаткова накладна та податкова накладна, позивачем остання зареєстрована та вартість товару оплачена.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 2.7. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України (далі також ДАС України) на ІІІ квартал 2017 ДАС України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "НЕК "Укренерго", в тому числі і Центрального ЕС, за період з 01.08.2015 по 31.07.2017, якою встановлено низку порушень, що відображені в Акті ревізії від 28.11.2017 № 05-21/7 (далі - Акт ревізії).
Крім того, позивач вказує на те, що внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. При цьому, обґрунтування та документальне підтвердження щодо зміни ціни за 1 л товару до ревізії не надано. Довідка ДП "Держзовнішінформ" від 11.05.2017 № 116/572 не містить інформації та документального підтвердження щодо коливання ціни на ринку.
Згідно п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", строк дії тендерної пропозиції - установлений замовником у тендерній документації строк, після закінчення якого тендерна пропозиція втрачає чинність. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону, тендерні пропозиції залишаються дійсними протягом зазначеного в тендерній документації строку. До закінчення цього строку замовник має право вимагати від учасників продовження строку дії тендерних пропозицій.
Відповідно до тендерної документації та пропозиції переможця строк дії пропозиції 90 днів з дня розкриття. Дата розкриття - 14.04.2017. Враховуючи вищезазначене, як вказує позивач, термін дії пропозиції на момент укладання додаткової угоди не минув.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що наявне порушення вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а замовником безпідставно збільшено ціну на товар шляхом укладання додаткової угоди.
09.01.2018 ДАС України надіслано листа-вимогу № 05-14/13 щодо вжиття заходів для усунення порушень. Відповідно до п. 31 Вимоги визначено, що на порушення вимог ч. 4 п. 2 ст. 36 Закону України "про публічні закупівлі" Центральною ЕС через безпідставне збільшення ціни придбаних паливно-мастильних матеріалів, за відсутності відповідного коливання цін на ринку, зайво сплачено ТОВ "Техойл ТК" суму в розмірі 80 058, 24 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.
ДП "НЕК "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Центральна ЕС" надіслано претензію № 08/5881 від 09.02.2018 до ТОВ "Техойд ТК" про повернення грошових коштів в сумі 80 058, 24 грн, на яку контрагент не відреагував ніяким чином.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 90-1/0959-17 від 26.04.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб'єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України. Таким чином, законодавець визначив відповідно до вимог частини 6 статті 265 ГК України чим різниться договір поставки від договору купівлі-продажу. Сторони судового процесу є суб'єктами господарювання відповідно до вказаних вимог.
Так, згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.
Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Відповідно до частин 1, 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Вартість робіт була встановлена за взаємною згодою сторін, відображена в договорі.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
У відповідності до ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).
Крім того, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Враховуючи надані сторонами докази та обставини справи суд доходить висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи
При цьому, кошти, які ДП "НЕК "Укренерго" просив стягнути з ТОВ "Техойл ТК" отримано останнім як оплату за поставку товару відповідно до Договру, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави - Договору №90-1/0959-17 від 26.04.2017 і вони не можуть вважатися збитками.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи суд зауважує, що в контексті спірних правовідносин, що склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки", заявлена до стягнення з відповідача перерахована йому як постачальнику за Договором сума не розцінюється судом як збитки в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України.
Крім того, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на акт Державної аудиторської служби України, який носить рекомендаційний характер, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, що узгоджується з позицією Верховного Суду України, наведену в постанові № 3-69гс12 від 22.01.2013 р., відповідно до якої стверджується, що виявлені внутрішньою ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.
У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 02.10.2013 зі справи № 922/1609/13.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система" задоволенню не підлягають.
Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 50, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укрунерго" в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2018 року.
Суддя Ю.О.Підченко