ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2018Справа № 910/2383/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант»
третя особа, без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1
про стягнення 9 126,50 грн.
Суддя М.Є. Літвінова
Без виклику представників учасників справи.
ави:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» (надалі відповідач) про стягнення 9 126,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ №108397 від 09.06.2016 з огляду на настання страхової події - дорожньо - транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як страховика транспортного засобу, водієм якого було вчинено дану дорожньо - транспортну пригоду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2018, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2383/18.
Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).
З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки у справі №910/22296/17 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в силу частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2018 прийнято рішення здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження; запропоновано: відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву; позивачу протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде подано) подати відповідь на позов.
Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 178 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -
Між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі Страховик, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оксіжен Груп» (надалі Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ №108397 від 09.06.2016 (надалі Договір страхування).
Відповідно до умов Договору страхування Страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі застрахований автомобіль).
25.12.2016 в місті Києві сталася дорожньо - транспортна пригода (надалі ДТП), за участю застрахованого автомобіля під управлінням водія ОСОБА_2 та автомобіля Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_1 (надалі третя особа).
В результаті дорожньо - транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» автомобіль.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 02.03.2017 по справі №761/920/17 особою винною в настанні ДТП визнано водія ОСОБА_1.
Відповідно до звіту про оцінку вартості збитків спричинених пошкодженням транспортного засобу №175790 від 11.01.2017 вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого транспортного засобу становить 9 126,50 грн.
Відповідно до рахунку ІВЗ 0002338 від 25.01.2017р. вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 17 753 грн. 72 коп.
Позивачем було визнано вищевказане ДТП страховим випадком та сплачено Страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 13 615 грн. 95 коп. Виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника про настання страхового випадку від 26.12.2016 та страхового акту №UA2016122500001/L01/03 від 12.04.2017. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням №3423 від 13.04.2017р.
Отже, після виплати страхового відшкодування у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виникло право вимоги до ОСОБА_3 про відшкодування завданої шкоди.
Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання страхової події була забезпечена в Товаристві з додатковою відповідальністю СК «Альфа - Гарант» (надалі відповідач) за договором обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 7948579 (надалі Поліс), яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб в розмірі 100 000 грн. 00 коп. та франшизу в розмірі 00 грн. 00 коп.
Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виникло право вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю СК «Альфа - Гарант» по відшкодуванню спричиненого збитку з урахуванням законодавчо встановлених меж відповідальності Страховика на суму 9 126 грн. 50 коп.
Відповідач заперечував проти заявлених вимог, у відзиві на позов посилався на наступне.
Згідно з п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентованої виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року.
Відповідач вказує на те, що ані позивач, ані власник транспортного засобу «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1, не зверталися до ТДВ СК «Альфа - Гарант», ні з заявою про виплату страхового відшкодування, ні з регресною вимогою, щодо виплати страхового відшкодування.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом автомобіля «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керувала третя особа , цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 7948579, спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю марки Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Відповідно до статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія який керував автомобілем «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_1, підтверджується Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.03.2017р. у справі №761/920/17.
Як вже було зазначено судом, цивільно-правова відповідальність вказаної особи була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 7948579.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/159616, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 13615,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3423 від 13.04.2017р. Виплата була здійснена позивачем на підстав заяви страхувальника про настання страхового випадку від 26.12.2016р. та страхового акту №UA2016122500001/L01/03 від 12.04.2017р., що підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.
Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 9 126 грн. 50 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин та враховуючи те, що доказів сплати відповідачем на користь позивача страхового відшкодування матеріали справи не містять, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 126,50 грн. суми страхового відшкодування підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» про стягнення 9 126,50 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» (01133, м. Київ, бул. Леси Українки, 26; код ЄДРПОУ 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; п/р 26500032706901 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 20782312) 9 126,50 грн. (дев'ять тисяч сто двадцять шість гривень 50 коп.) страхового відшкодування, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 22.05.2018 року.
Суддя М.Є. Літвінова