ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.05.2018Справа №910/3559/18
За позовом Селянського (фермерського) господарства "Дєдов"
доДержавного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на
стороні відповідача -1. ОСОБА_1 2. Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби
простягнення 20 664,00 грн.
Суддя Бойко Р.В.
при секретарі судового засідання Бариновій О.І.
Представники учасників справи:
від позивача:Кривенко М.П.
від відповідача:Вознюк К.Л.
від третьої особи-1:Не зявився
від третьої особи-2:ОСОБА_4
У березні 2018 року Селянське (фермерське) господарство "Дєдов" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" про стягнення 20 664,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було перераховано відповідачу в особі його Чернівецької філії без відповідних правових підстав кошти за зберігання вантажного автомобіля Hyundai HD65, державний номер НОМЕР_1, на спеціальному майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів у розмірі 20 664,00 грн. При цьому, позивач вказує, що наведений транспортний засіб був придбаний Селянським (фермерським) господарством "Дєдов" на електронних торгах з реалізації арештованого майна в рамках виконавчого провадження, а відтак згідно положень ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" витрати, пов'язані із його зберіганням на спеціальному майданчику тимчасового зберігання повинні стягуватись з боржника в рамках виконавчого провадження.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2018 відкрито провадження у справі №910/3559/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; залучено до участі у розгляді справи ОСОБА_1 та Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача; визначено учасникам процесу строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень щодо предмету спору та заперечень на відповідь на відзив; судове засідання призначено на 20.04.2018.
16.04.2018 через відділ діловодства суду відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що вилучення транспортного засобу - вантажного автомобіля Hyundai HD65, державний номер НОМЕР_1, із спеціального майданчику відбувалось не у порядку Закону України "Про виконавче провадження", а за заявою власника - Селянського (фермерського) господарства "Дєдов", а відтак останній зобов'язаний був оплатити витрати, пов'язані з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, як це передбачено п. 12 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 17.12.2008. А відтак, на думку відповідача, сплачені позивачем кошти за зберігання вантажного автомобіля Hyundai HD65, державний номер НОМЕР_1, не можуть вважатись такими, що безпідставно набуті Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси".
20.04.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення залученим третім особам примірників позовної заяви з доданими до неї документами.
20.04.2018 через відділ діловодства суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 20.04.2018 відкладено розгляд справи на 15.05.2018 з підстав неявки в судове засідання представників учасників справи.
В судове засідання 15.05.2018 представники сторін та третьої особи-2 з'явились, надали пояснення по суті справи, за змістом яких вбачається, що представник позивача підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити, представник відповідача - заперечує проти задоволення позову, а представник третьої особи-2 - поклався на розсуд суду.
При цьому, в судовому засіданні 15.05.2018 на запитання суду, представник позивача повідомив про своє небажання надати суду відповідь на відзив відповідача, а представник третьої особи-2 - про своє небажання подати письмові пояснення по суті спору.
Третя особа-1 в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча про місце, дату та час судового засідання була повідомлена належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень третьої особи-1 про причини її неявки в судове засідання 15.05.2018, суд вирішив розглянути справу за відсутності третьої особи-1.
В судовому засіданні 15.05.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -
В рамках примусового виконання зведеного виконавчого провадження №55039889 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного банку "Укрсоцбанк" у загальному розмірі 439 633,17 грн. було проведено електронні торги з реалізації арештованого рухомого майна, яке належить на праві власності боржнику, а саме: вантажного автомобіля Hyundai HD65, державний номер НОМЕР_1.
Так, 02.11.2017 на електронних торгах, організованих Державним підприємством "Сетам", вантажний автомобіль Hyundai HD65, державний номер НОМЕР_1, (лот №243745) був придбаний Селянським (фермерським) господарством "Дєдов" що оформлено протоколом №294851 від 02.11.2017.
На підставі протоколу №294851 проведення електронних торгів від 02.11.2017 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Юзефовичем Едуардом Едуардовичем складено акт №55039889 державного виконавця про проведені електронні торги від 14.11.2017.
Постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 23.11.2017 у виконавчому провадженні №54258832 знято арешт та припинено розшук вантажного автомобіля Hyundai HD65, державний номер НОМЕР_1.
Згідно пояснень позивача, які підтверджуються відповідачем, 29.11.2017 представники Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" прибули на спеціальний майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, буд. 22, на якій перебував на зберіганні вантажний автомобіль Hyundai HD65, державний номер НОМЕР_1.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа відповідача вих. №66 від 31.01.2018 спірний транспортний засіб був затриманий працівниками поліції на підставі акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу №458 від 27.08.2015 та переданий на зберігання на спеціальний майданчик для зберігання транспортних засобів Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси".
Відповідачем було повідомлено представників позивача про наявність заборгованості з оплати витрати з транспортування і зберігання вантажного автомобіля Hyundai HD65, державний номер НОМЕР_1, у розмірі 20 664,00 грн.
З метою отримання спірного автомобіля Селянським (фермерським) господарством "Дєдов" було сплачено на користь Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" в особі Чернівецької філії кошти у розмірі 20 664,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3363 від 29.11.2017.
Спір у справі стосується наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 20 664,00 грн. у зв'язку з безпідставним, на думку останнього, їх набуттям.
У відповідності до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання).
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.
Тотожні висновки викладені у постанові Верховного Суду України №6-2978цс15 від 23.03.2016.
Таким чином, правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів нерозривно пов'язана із відсутністю правових підстав набуття відповідачем спірної суми коштів.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, спірна сума коштів була набута відповідачем в якості оплати за витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу.
Приписами частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Процедура тимчасового затримання, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках та їх повернення, в тому числі у випадку тимчасового затримання транспортного засобу у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", визначена Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 17.12.2008 (надалі - Порядок).
Відповідно до п. 12 Порядку повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складення.
Вилучення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника із спеціального майданчика чи стоянки здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі вимоги.
Пунктом 13 цього Порядку передбачено, що за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну та Мінекономіки розмірі.
Витрати з транспортування і зберігання транспортного засобу боржника на спеціальному майданчику чи стоянці компенсуються органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем після вилучення транспортного засобу із спеціального майданчика чи стоянки за рахунок коштів виконавчого провадження у порядку, встановленому спільним наказом МВС та Мін'юсту.
Чинним станом на дату виникнення спірних правовідносин (а саме, 29.11.2017) пунктом 4.8 Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), затвердженої наказом МВС України, Міністерства юстиції України №607/56/5 від 25.06.2002, передбачено, що за час зберігання транспортного засобу боржника на спеціальних майданчиках чи стоянках посадова особа Державтоінспекції складає кошторис витрат і подає його до органу державної виконавчої служби, який ініціював затримання транспортного засобу. Орган державної виконавчої служби компенсує Державтоінспекції витрати на зберігання транспортного засобу боржника за рахунок коштів виконавчого провадження з подальшим віднесенням їх до витрат на проведення виконавчих дій.
Таким чином, згідно з Порядком є дві підстави повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці:
1) за письмовим зверненням водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення;
2) за вимогою державного виконавця.
У першому випадку, як вбачається, необхідними умовами для повернення особі-заявнику транспортного засобу є оплата цією особою витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
У другому випадку вищевказані вимоги при поверненні транспортного засобу на особу (власника) не покладаються.
Водночас, системний аналіз наведених нормативних положень вказує на те, що плата за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці, справляння якої випливає з п. 13 Порядку, компенсується за рахунок коштів виконавчого провадження з подальшим віднесенням їх до витрат на проведення виконавчих дій згідно з п. 4.8 Інструкції.
Судом встановлено, що підставою огляду і затримання спірного транспортного засобу була постанова Сторожинецького ВДВС ГТУЮ у Чернівецькій області від 15.10.2014 у виконавчому провадженні №45060933 про розшук та арешт майна боржника.
Також, як було встановлено судом, звільнення з-під арешту вказаного транспортного засобу здійснено відповідно до постанови Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 23.11.2017 у виконавчому провадженні №54258832.
Отже, тимчасове затримання вантажного автомобіля Hyundai HD65, державний номер НОМЕР_1, і подальше передання такого транспортного засобу новому власнику (позивачу) здійснено за вимогами державного виконавця, оформленими постановами від 15.10.2014 у виконавчому провадженні №45060933 про розшук майна боржника і від 23.11.2017 у виконавчому провадженні №54258832 про зняття арешту та припинення розшуку майна.
За таких обставин витрати з транспортування і зберігання транспортного засобу боржника на спеціальному майданчику чи стоянці повинні були компенсуватись органом державної виконавчої служби за рахунок коштів виконавчого провадження після вилучення транспортного засобу із спеціального майданчика чи стоянки за рахунок коштів виконавчого провадження у порядку, встановленому спільним наказом МВС та Мін'юсту (тобто, шляхом складання посадовою особою Державтоінспекції кошторису витрат і подання його до органу державної виконавчої служби та оплатою органом державної виконавчої служби Державтоінспекції витрат на зберігання транспортного засобу боржника за рахунок коштів виконавчого провадження з подальшим віднесенням їх до витрат на проведення виконавчих дій).
З огляду на наведене вбачається, що у даному випадку між відповідачем та ОСОБА_1 в особі органу виконавчої служби на підставі актів органів державної влади (Порядку, Інструкції) було наявне правовідношення, згідно якого у ОСОБА_1 (боржник) був наявний обов'язок вчинити на користь Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" (кредитора) певну дію (сплатити гроші в рахунок оплати витрат, розмір яких не оспорюється учасниками справи та становить 20 664,00 грн., пов'язаних з транспортуванням та зберіганням вантажного автомобіля Hyundai HD65, державний номер НОМЕР_1, та які в свою чергу підлягають стягненню в рамках виконавчого провадження), а Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" мало право вимагати від ОСОБА_1 виконання такого обов'язку.
Відтак, у Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" наявні правові підстави набуття спірної суми коштів, а з пояснень представника позивача слідує, що Селянське (фермерське) господарство "Дєдов" розуміло, що існує зобов'язання ОСОБА_1 з оплати витрат за зберігання спірного транспортного засобу та добровільно виконало його.
В той же час, зі змісту статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
Отже, сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України №6-1216цс17 від 04.10.2017.
Статтею 511 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Суд звертає увагу, що у даному випадку фактично має місце виконання обов'язку ОСОБА_1 (боржника) перед Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" (кредитор) з оплати витрат пов'язаних з транспортуванням та зберіганням вантажного автомобіля Hyundai HD65, державний номер НОМЕР_1, третьою особою - Селянським (фермерським) господарством "Дєдов", у зв'язку з чим у відповідності до приписів ст. 514 Цивільного кодексу України до позивача (нового кредитора) перейшло право відповідача (первісного кредитора у зобов'язанні) в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Тобто, право позивача на компенсування йому витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням вантажного автомобіля Hyundai HD65, державний номер НОМЕР_1, підпадає під правове регулювання ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України.
Таким чином, зважаючи на те, що судом встановлено наявність правових підстав у відповідача на набуття спірної суми коштів, а також відсутність порушеного відповідачем права позивача з огляду на приписи 512, 514 Цивільного кодексу України, у суду відсутні правові підстави для стягнення сплачених позивачем коштів у розмірі 20 664,00 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набутих, а тому позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
1. У задоволенні позовних вимог Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" (27300, Кіровоградська обл., Олександрівський р-н, смт. Олександрівка, вул. Залізнична, буд. 1-Б; ідентифікаційний код 20653891) до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" (01103, м. Київ, проїзд Військовий, буд. 8; ідентифікаційний код 32248749) про стягнення 20 664,00 грн. відмовити повністю.
2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти на Селянське (фермерське) господарство "Дєдов".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 23.05.2018.
Суддя Р.В.Бойко